Ухвала суду № 65162011, 28.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 р. Справа № 876/10492/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаряМельничук Б. Б.

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року по справі № 803/758/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2016 року №0020501304 та зобов'язати надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України в її користь 74998 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що державна реєстрація придбаного транспортного засобу проводилася за позивачем як за фізичною особою, а не як за суб'єктом господарювання, оскільки Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388, передбачена державна реєстрація транспортних засобів лише за фізичною або юридичною особою. Вважає, що реєстрація транспортного засобу за фізичною особою не може позбавити таку особу, як суб'єкта господарювання, права на включення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відшкодування такої суми з Державного бюджету України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 27 квітня 2016 року №0020501304.

Зобов'язано Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України в користь позивача 74998 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачем не надано доказів використання придбаного транспортного засобу у власній господарській діяльності.

Зазначає, що до податкового кредиту фізичної особи-підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортному засобу, зареєстрованому лише на суб'єкта господарювання, а не на приватну особу, за умови використання в оподатковуваних операціях.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення. Просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що з 8 квітня 2016 року до 14 квітня 2016 року Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося в січні 2016 року, за результатами якої складено акт від 14 квітня 2016 року №1389/13-04/НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлено, крім іншого, що в порушення абзацу «а» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за січень 2016 року на суму 74998 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2016 року №002050130424, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 74998 грн та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 37499 грн.

Висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2016 року на суму 74998 грн ґрунтуються на тому, що у податковій звітності з ПДВ за вказаний період у складі податкового кредиту позивачем було неправомірно відображено ПДВ на суму 74998 грн, яка сформована за наслідками операції з придбання автотранспортного засобу, що зареєстрований на фізичну особу, а не на суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.4 статті 198 ПК України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із приписами пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Положеннями пунктів 200.5, 200.7, 200.8, 200.12, 200.13, 200.14, 200.15 ПК України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що в ході проведення перевірки позивачем на підтвердження придбання сідельного тягача (DAF FT XF 105.410) на суму 449988 грн (в т.ч. ПДВ 74998 грн), було надано копії: ВМД №205070000/2016/000162 від 5 січня 2016 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія СХТ №736021 від 12 січня 2016 року. Зазначена сума ПДВ в розмірі 74998 грн була включена позивачем до податкового кредиту січня 2016 року.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені Податковим кодексом України.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року по справі № 803/758/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

ГоловуючийКузьмич С. М.

СуддіГулид Р. М.

ОСОБА_4

Повний текст ухвали складено 3 березня 2017 року