Ухвала суду № 65161970, 02.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р. Справа № 876/8700/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Онишкевича Т. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання Мацьків М. С.;

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів,-

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39420875) № 209000011/2016/200054/3 від 03 серпня 2016 року про коригування митної вартості; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 209140000/2016/00127 від 05 квітня 2016 року до МД № 209140000/2016/012550 Львівської митниці ДФС України (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що до митної вартості включаються лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України. Також позивач вказує, що надав відповідачу всі необхідні документи стосовно транспортних витрат, транспортно-експедиційних витрат, а також додаткові документи і письмові пояснення стосовно включення до митної вартості витрат на транспортування, передбачені Митним кодексом України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39420875) від 209000011/2016/200054/3 від 03 серпня 2016 року про коригування митної вартості. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 209140000/2016/00127 від 05 квітня 2016 року до МД № 209140000/2016/012550 Львівської митниці ДФС України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Львівською митницею ДФС подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що декларантом невірно проведений розрахунок митної вартості (до митної вартості не включено транспорті витрати на доставку порожнього транспортного засобу до місця завантаження).

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить відмовити в задоволенні такої.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що згідно зовнішньоекономічного договору поставки рідкого діоксину вуглецю СО2 № АСР/CNT/30/2011 від 09 грудня 2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Польська» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Україна» позивачу надійшов товар на умовах Інкотермс: FCA PL Tarnow (із заводу у м. Тарнові, Польща) рідкий діоксин вуглецю, код УКТЗЕД 2811 21 00 00, країна виробник Польща, вагою брутто 19140 кг та ціною 3828,00 злотих або 200 злотих за тонну, згідно товаросупровідних документів, передбачених пунктом 4.4 договору поставки рідкого діоксину вуглецю СО2. Оплата за поставлений товар згідно рахунка-фактури SI1602040 від 04 квітня 2016 року позивачем здійснена повністю 13 квітня 2016 року в сумі 3828,00 злотих, про що свідчить регістр від 08 квітня 2016 року до сплати та банківські документи.

Перевезення товару здійснювалось ТзОВ «Експрес логістик» на підставі договору з позивачем про надання транспортно-експедиційних послуг та послуги з перевезення автомобільним транспортом № АСР/01/2013 від 23 грудня 2013 року згідно документів, передбачених пунктами 1.1, 3.1 Договору транспортних-експортних послуг, вартість перевезення двоокису вуглецю (витрат транспортування, коли він слідував за товаром та перевезення товару) склала 12284,08 грн. з ПДВ 20 %- 495,35 грн.: заявка на транспорт здійснення транспортних перевезень № 22 від 02.04.2016 року, погодженої сторонами, по маршруту Львів, Україна - Тарнов, Польща - Львів, Україна; рахунок фактура про транспортно-експедиторські послуги б/н від 04.04.2016 року; акт №344 від 05 квітня 2016 року здачі-приймання послуг по доставці СО2; рахунка-фактури №145 від 05 квітня 2016 року; позивач направив лист №65 від 05 квітня 2016 року про користування своїм правом згідно рішення Львівського апеляційного адміністративного суду № 876/412/15.

Оплата за транспортні послуги з перевезення поставленого товару, а саме витрат транспортування, коли він слідував за товаром та перевезення товару, згідно рахунка-фактури № 344 від 05 квітня 2016 року позивачем здійснена повністю 06 квітня 2016 року в сумі 12284,08 грн., про що свідчать банківські документи.

05.04.2016 року до митного поста «Малехів» Львівської митниці ДФС України декларантом ОСОБА_3 від імені позивача була подана митна декларація № 209140000/2016/012550 від 05 квітня 2016 року для проведення митного оформлення зазначеного товару, митна вартість якого визначена за ціною контракту з додаванням транспортних витрат за межами України, що перевозив товар 32318,00 грн.

05 квітня 2016 року Львівської митницею ДФС України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000011/2016/200054/2 від 05 квітня 2016 року, згідно якого митна вартість товару була перерахована.

Окрім цього, 05 квітня 2016 року Львівською митницею було прийнято рішення картка відмови №209140000/2016/00127 від 05 квітня 2016 року в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів.

06 квітня 2016 року позивач подав відповідачу нову МД 209140000/2016/012637 відповідно до якої позивач оформив товар у митний режим вільного обігу (ІМ-40), сплативши миті платежі. Усього за період з 06 квітня 2016 року по 26 липня 2016 року згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості позивач надав відповідачу фінансових гарантій у вигляді грошових застав по двадцять сьомих МД на загальну суму 27560,81 грн.

09 серпня 2016 року позивачем було отримано від Львівської митниці ДФС лист вих. № 11925/10/13-70-19/38 від 03 серпня 2016 року в якому повідомлялося про те, що відповідачем анульовано рішення від 05 квітня 2016 року № 209000011/2016/200054/2 про коригування митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості № 209000011/2016/200054/3 від 03 серпня 2016 року із усуненням зазначених у листі ДФС невідповідностей.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що причиною у прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та складенні картки про відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів слугувало те, що при здійсненні розрахунку сум транспортно-експедиційних витрат позивачем були враховані тільки витрати на перевезення вантажу від Тарнува (Польща) до кордону України (м. Рава-Руська) та сума експедиційних витрат, тобто без врахування транспортних витрат на доставку порожнього транспортного засобу до місця завантаження.

Відповідно до ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультації із органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, повязані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару мають право приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобовязань.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Покликання відповідача про неврахування позивачем вартості витрат на доставку порожнього транспортного засобу з перетину митного кордону України у м. Львів до місця завантаження товару у м. Тарнов (Польща), суд вважає необґрунтованими, оскільки враховуючи норми ч.10 ст.58 МК України до митної вартості включаються лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України.

Суд зазначає, що норма статті 58 МК України не передбачає необхідності включення до митної вартості товарів витрат не переміщення транспортного засобу, коли він не переміщує товари.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції вказує, що за змістом пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Дана норма не передбачає необхідності включення до митної вартості товарів витрат на переміщення транспортного засобу, коли він не переміщує товари.

Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що в документах, які подано декларантом разом з митною декларацією для підтвердження митної вартості товару не встановлено наявні недостовірні відомості, розбіжності чи ознаки підробок.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що рішення Львівської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39420875) від 209000011/2016/200054/3 від 03 серпня 2016 року про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 209140000/2016/00127 від 05 квітня 2016 року до МД № 209140000/2016/012550 Львівської митниці ДФС України не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року в справі № 813/2657/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Т. В. Онишкевич

ОСОБА_4

Ухвалу складено в повному обсязі 07 березня 2017 року.