Ухвала суду № 65161969, 02.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17515/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Леочка Т.І.,

представників відповідача Перепелюка О.В., Денисенко О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2014 року ТОВ "Інрайс Девелопмент" звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 № 0000068152 та від 15.08.2014 0000091152, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення на 76 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції у своєму рішенні вказав на те, що суди не дослідили чи відбулося фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Сістем Енерджи Нью"), які могли спричинити реальні зміни майнового стану підприємства, та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані платника податків. Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента позивача на момент укладення та виконання спірного договору в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача, при цьому вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання достовірності формування податкового кредиту та від'ємного значення ТОВ "Інрайс Девелопмент" за жовтень 2013 року, за результатом якої складено акт від 20.05.2014 №43-26-55-15-02/38103900.

Згідно з цим актом, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Інрайс Девелопмент" вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит за жовтень 2013 року на суму ПДВ в розмірі 11617614 грн.. що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року в розмірі 76 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року в розмірі 11617538 грн.

Такі висновки мотивовано тим, що господарські операції позивача із його контрагентом-постачальником ТОВ "Сістем Енерджи Нью" не мали реального характеру.

На підставі висновків акта податкової перевірки позивача, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 №0000068152, від 15.08.2014 №0000091152, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11617538 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 12.08.2014 №7311/10/26-15-10-06/15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014 №0000068152 та збільшено суму від'ємного значення податку на додану вартість визначену в податковому повідомленні-рішенні 06.06.2014 №0000068152 на 75,5 грн.

Позивач, вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є помилковими, внаслідок чого спірне рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Інрайс Девелопмент" (Замовник) та TOB "Сістем Енерджі Нью" (Підрядник) укладено договір підряду від 27.02.2013 №27/002-13-Н, згідно з умовами якого Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик в установлені даним Договором строки на об'єкті: "Логістичного центру" розташованого ж адресою: Одеська область, Біляївський район, землі Нерубайської селищної ради, масна 2, ділянки № 11, 12, 13, виконати підготовчі та будівельно-монтажні роботи, а саме: водовідлив з площадки майданчику, улаштування бетонної підоснови підлог; улаштування каркасу, зовнішнього стінового та покрівельного огородження. А Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником належної якості роботи на умовах, передбачених даним Договором.

Також між ТОВ "Інрайс Девелопмент" (Замовник) та TOB "Сістем Енерджі Нью" (Підрядник) укладено договір підряду від 06.03.2013 №2 про виконання будівельних робіт, на об'єкті будівництва "Логістичний Центр", за умовами якого Підрядник, в установлені даним Договором строки на об'єкті "Логістичиого центру", зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати підготовчі та будівельно-монтажні роботи, а саме зовнішні позамайданчикові мережі енергозабезпечення. А Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником належної якості роботи па умовах, передбачених даним Договором.

При цьому суд відзначив, що у TOB "Сістем Енерджі Нью" наявні всі ліцензії, які передбачені чинним законодавством для проведення вказаних вище робіт.

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов названих договорів, позивачем надано копії: виписок по рахунку TOB "Інрайс Девелопмент", податкових накладних, складених контрагентом позивача довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, при цьому судом установлено відповідність зазначених документів вимогам наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3)" та ДНБ Д.1.1-1-2000.

Крім того, на підтвердження наявності у TOB "Сістем Енерджи Нью" відповідних ресурсів для виконання договірних робіт, позивачем надано: наряди-завдання за період з 07.03.2013 по 31.08.2013; Акти на закриття прихованих робіт за період з 09.03.2013 по 30.08.2013; загальний журнал робіт за період з 01.03.2013 по 30.03.2013; Загальний журнал робіт за період з 01.03.2013 по 30.03.2013; Лист ТОВ "Сістем Енерджи Нью" №0301 від 01.03.2013 (відповідно до якого TOB "Сістем Енерджи Нью" просило позивача забезпечити доступ працівникам на об'єкт будівництва) (Т. 2 а.с. 3-81).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Іншими словами, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ "Сістем Енерджи Нью" документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судова колегія відзначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наразі, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названим контрагентом, оскільки у ТОВ «Інрайс Девелопмент» наявні зміни у структурі активів.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем на підтвердження обставин виконання робіт по названих договорах ТОВ "Сістем Енерджи Нью" до перевірки не було надано низки документів, зокрема щодо затвердженої проектної документації, документів, що підтверджують якість матеріалів, безпеку, посвідчень на виконання робіт на робітників та ІТР, дозволів щодо залучення третіх осіб, журналів відвідування, журналів передачі ТМЦ, журнали виїзду автотранспорту, склад бригади тощо.

Колегія суддів такі доводи оцінює критично, оскільки як випливає зі змісту самого акта перевірки, податковим органом взагалі не досліджувалися будь-які первинні документи стосовно господарських відносин позивача із ТОВ "Сістем Енерджи Нью", в акті відсутні посилання на те, що у позивача такі документи витребовувалися, проте він відмовився їх надавати.

Не досліджувалось під час перевірки і питання реальності укладених позивачем із TOB "Сістем Енерджи Нью" договорів, реальність здійснених господарських операцій та обставини наявності у контрагента позивача фінансових та матеріальних ресурсів для ведення ним господарської діяльності.

Отже, прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень не обумовлювалося відсутністю у позивача або ненаданням ним до перевірки певних документів первинного бухгалтерського обліку чи інших документів, а так само обставинами відсутності у контрагента позивача необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Тому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на вказані обставини, оскільки скаржник у такий спосіб необґрунтовано збільшує підстави прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку із викладеним, безпідставними є і посилання апелянта на положення п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Крім того, за змістом п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

З огляду на зміст наведених положень податкового та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що наведена норма Податкового кодексу України лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення. Однак, ця норма Податкового кодексу України жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки (крім випадків, коли законом прямо передбачено необхідність подання конкретних документів під час перевірки).

При цьому, під час вирішення спору встановлено, що саме у зв'язку із відсутністю в акті перевірки посилань на ненадання позивачем до перевірки документів, а також відсутністю посилань на дефекти форми або змісту тих документів, які до перевірки були надані, відсутність висновків про те, що їм взагалі надавалася оцінка під час перевірки, позивачем копії документів первинного бухгалтерського обліку були надані лише до суду апеляційної інстанції (під час першого розгляду даної адміністративної справи).

Також, колегія суддів відхиляє посилання податкового органу на наявність рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/247/15-г, яким TOB «Сістем Енерджи Нью», яким контрагента позивача визнано банкрутом та ліквідовано, з огляду на те, що при перевірці досліджувались взаємовідносини позивача та TOB «Сістем Енерджи Нью» у період жовтень 2013 року, в той же час ухвала Господарського суду Запорізької області у справі №908/247/15-г була винесена 13.08.2015.

Судом встановлено, що на момент надання позивачеві підприємством TOB «Сістем Енерджи Нью» вищезазначених податкових накладних (березень місяць 2013 р.), свідоцтво платника ПДВ TOB «Сістем Енерджи Нью» було діючим, у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містилася інформація про реєстрацію зазначеного товариства, що підтверджується копією відповідного витягу.

Відповідно до цього ж витягу, видами діяльності TOB «Сістем Енерджи Нью» вказано зокрема: 42.91 Будівництво водних споруд», 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель та інші.

Наразі, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названим контрагентом.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Інрайс Девелопмент" та ТОВ "Сістем енерджи нью" за договорами підряду від 22.08.2013 №22/08-13 ІД, від 07.10.2013 №04/10-13 ИД, від 16.10.2013 №16/10-13 ІД вже була предметом дослідження в адміністративних справах №826/4972/15 та №826/25372/15 (проте за інший податковий період). Зокрема постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2015 №826/4972/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 №826/4972/15, позовні вимоги ТОВ "Інрайс Девелопмент" задоволено - скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.10.2014 №143026552208. Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2015 №826/25372/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 №826/25372/15, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.11.2015 № 70626552208.

В силу положень ст. 254, 255 КАС України рішення у зазначених адміністративних справах набрали законної сили і є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, зокрема у справі № 826/4972/15 судами встановлено, що ТОВ "Інрайс Девелопмент" замовляло у ТОВ "Сістем Енерджи Нью" підрядні роботи з метою будівництва Логістичного центру за адресою: Одеська обл., Біляївський район, землі Нерубайської селищної ради, масив 2, ділянки №11, 12, 13, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 грудня 2013 року індексний номер 14635719 на об'єкт нерухомого майна - Логістичний центр за адресою: Одеська обл., Біляївський район, землі Нерубайської селищної ради, масив 2, ділянки №11, 12, 13, загальною площею 75511 кв. м., видане ТОВ "Інрайс Девелопмент" реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.

Будівництво вказаного Логістичного центру здійснювалось за кредитні кошти, залучені в АТ "Ощадбанк" і всі будівельні роботи, у тому числі виконані ТОВ "Сістем Енерджи Нью", замовлені позивачем за рахунок кредитних коштів, контролювались ТОВ "Експертно- консалтинговий союз", про що свідчить договір підряду від 22 вересня 2012 року №06-СВ, укладений між ТОВ "Інрайс Девелопмент", ТОВ "Експертно-консалтинговий союз" та АТ "Ощадбанк".

ТОВ "Сістем Енерджи Нью" має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури серії АЕ №182545, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 07 грудня 2012 року строком до 07 грудня 2015 року, дозволи на виконання небезпечних робіт №1435.13.32, №1434.13.32, №2420.13.32, видані Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві.

Також у адміністративній справі № 826/25372/15 судами встановлено наявність у позивача права приватної власності на об'єкт нерухомого майна: «Логістичний центр» за адресою: Одеська обл., Біляївський район, землі Нерубайської селищної ради, масив 2, ділянки №11, 12, 13, роботи при будівництві якого є об'єктом зазначених договорів підряду на будівництво.

Таким чином, обставини використання позивачем придбаних у ТОВ "Сістем Енерджи Нью" підрядних робіт у власній діяльності встановлені у судовому рішенні, яке набрало законної сили і відповідно до ст.. 72 КАС України не потребують доказування.

Посилання відповідача на висновок експертизи, згідно з яким підписи на реєстраційних документах виконані не директором ТОВ "Сістем Енерджи Нью", а іншими особами, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки зазначені обставини не впливають на можливість віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із вказаним підприємством.

З цих же мотивів колегією суддів у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи було відхилено заявлене представником відповідача клопотання про призначення аналогічної почеркознавчої експертизи

Також, місцевим судом викликався за клопотанням відповідача у справі Качура Віталій Борисович - директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Енерджи Нью", проте у судові засідання не з`явився.

В контексті спірних правовідносин апеляційний суд також звертає увагу на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Зазначене узгоджується також із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ та формування витрат за наслідками їх здійснення.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують. Фактично в апеляційній скарзі відображено позицію податкового органу, наведену ним же у запереченнях на позовну заяву, яким місцевим судом надано правову оцінку.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 06.03.2017

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.