Ухвала суду № 65161526, 01.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4116/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - Відповідач, Київська міська митниця ДФС) у якому просило визнати протиправними дії відповідача, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250005/2015/000071/2 від 24.11.2015 та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації №100250005/2015/00128 від 24.11.2015 (далі по тексту - оскаржувані рішення).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,

13.01.2015 між ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (покупець) та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (продавець) укладено контракт № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 (далі по тексту - контракт) відповідно до умов якого продавець продає покупцю мінеральну воду «Боржомі» в асортименті. Відповідно до п. 2.4 Контракту загальна вартість контракту складає 50 000 000 доларів США.

Згідно п. 3.1 Контракту покупець здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна.

24.11.2015 ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» подано до Київської міської митниці вантажну митну декларацію №1000250005/2015/116572 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме «вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», торговельна марка: «BORJOMI», країна виробництва: GE, виробник: IDS Borjomi Georgia, a Georgian Branch of IDS Borjomi Beverages Co.N.V.

При цьому митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано копії наступних документів:

- контракт та додатки до нього;

- міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 12.11.2015 №0000419;

- пакувальний лист № б/н від 27.10.2015;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 27.10.2015 №GE20150345;

- договір про надання послуг митного брокера Т822/15 від 25.06.2015;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 12.11.2015 №2730;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 12.11.2015 №2730;

- сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 27.10.2015 №GEO2015 01/003725;

- лист про ексклюзивність від 15.10.2015;

- митну декларацію країни відправлення від 12.11.2015 №С2614.

Незважаючи на надані документи відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС України 24.11.2015 було запропоновано позивачу надати додаткові (за наявністю) документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно п.п. 3. 4 ст. 53 Митного кодексу України, а саме:

- банківські платіжні документи;

- виписку з бухгалтерської документації, що підтверджує заявлену вартість товару;

- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару:

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

- розрахунок ціни (калькуляцію).

На запит митного органу декларантом позивача додатково для вирішення питання щодо митного оформлення товару на підставі вказаної ВМД разом із супровідним листом № 04-002 від 24.11.2015 була надана інформація, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів. Стосовно надання довідкової інформації по вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, то позивачем повідомлено відповідача, що ним скеровано запит щодо отримання такого документу, а також вказано про неможливість надання такої інформації протягом 10 календарних днів у зв'язку з тим, що зазначені документи можуть бути надані виключно організаціями, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-експортері (Грузія). Крім того були додатково подані документи, які стосуються розрахунку ціни.

Між тим, Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів позивача № 100250005/2015/000071/2 від 24.11.2015, відповідно до якого митну вартість товару було визначено у сумі 13 255,92 дол. США та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00128 від 24.11.2015.

Тобто, відповідачем митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

В подальшому, товари були випущенні за ВМД № 100250002/2015/116593 у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

08.02.2016 позивач, в порядку п. 8 ст. 55 Митного кодексу України надіслав на адресу Київської міської митниці ДФС додаткові документи, а саме:

- копію платіжного доручення №54 від 04.12.2015 щодо оплати товару;

- виписки з бухгалтерської документації (відомість розрахунків між ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Georgia);

- виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- митну декларацію країни відправлення, розрахунок ціни та угоди до відкритого страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015;

- експертний висновок ОЭ-8/427 від 06.11.2015.

У відповідь на вказаний лист позивача, митним органом скеровано останньому лист №1057/10/26-70-25-02 від 12.02.2016, в якому зазначено про пов'язаність осіб, а саме продавця та покупця, які належать до компаній, що входять до міжнародної групи компаній «IDS Borjomi International», про заявлення декларантом недостовірних відомостей, які стосуються митної вартості товарів, а також вказано, що на копії угоди до відкритого страхового полісу від 04.03.2015 № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 відсутні печатка та підпис страхувальника, не наданий відкритий страховий поліс № 00873, надані позивачем накладні щодо відчуження оцінюваного товару на території України стосуються періоду березень-червень 2015, що раніше ніж період отримання оцінюваного товару.

Між тим, відповідач дійшов висновку, що надані позивачем на вимогу митниці додаткові документи також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому визначення митної вартості товару проведено за резервним методом.

Не погоджуючись з вищезазначеними оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Підставами для коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, інші методи не можуть бути застосовані, на думку відповідача, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; неподання позивачем основних та додаткових документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на вимогу митного органу позивачем були надані додаткові документи з супровідним листом від 24.11.2015 № 04-002.

Проте, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів позивача № 100250005/2015/000071/2 від 24.11.2015, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00128 від 24.11.2015.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З 01.06.2012 набрав чинності новий Митний кодекс України ( далі по тексту - МК України) від 13.03.2012 № 4495-VІ, який, зокрема, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені.

Відповідно до ч.1 ст. 49, ч.2 ст. 51 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.2,3 ст.53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивачем при розмитненні товару були надані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 (К/800/36899/15) справа № 810/1843/15.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку надання додаткових документів є необхідним у разі потреби підтвердження задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

На підставі вищевикладеного, дослідивши в повній мірі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» для підтвердження митного оформлення товару було подано всі документи передбачені нормами ст. 53 МК України, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, а тому у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Київською міською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних рішень відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 206 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги апелянтом не було сплачено судовий збір, який становив 4547,40 грн. Між тим, останнім заявлено клопотання про перенесення термінів сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 вищезазначене клопотання задоволено частково, відстрочено митному органу сплату судового збору в розмірі 4547,40 грн. до розгляду справи по суті та відкрито апеляційне провадження по справі.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги Київської міської митниці Державної фіскальної служби підлягає стягненню під час постановлення рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 4 547,40 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок сім гривень 40 копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.