Ухвала суду № 65161497, 06.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Курбанова Н.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року справа № 266/78/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2016 р. у справі № 266/78/16-а (головуючий І інстанції Курбанова Н.М.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення щодо невиплати пенсії та зобовязання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2016 року (відповідно до вхідного штемпелю суду першої інстанції) ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області (далі відповідач, апелянт) в якому просила скасувати рішення УПФ в Приморському районі м. Маріуполя № 542/04 від 16.01.2016 р., визнати, противоправним дії УПФ в Приморському районі м.Маріуполя щодо невиплати їй пенсії за віком в призначеному розмірі з 01.06.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 р. та зобов'язати УПФ в Приморському районі м.Маріуполя поновити їй виплату пенсії у призначеному розмірі з 01.06.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 р. та виплатити різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією з 01.06.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 р., судові витрати стягнути з Державного бюджету України на її користь. Крім того, позивачка звернулась до суду з заявою та просила поновити строки звернення до суду, пославшись на те, що на її адресу протягом 2015 року рішення про припинення виплати пенсії відповідачем направлено не було, тому вона не мала можливості для звернення до суду з метою захисту порушених прав у встановлений законодавством строк.

Постановою Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2016 р. у справі № 266/78/16-а поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області про скасування рішення щодо невиплати пенсії та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області щодо припинення з 01 квітня 2015 року виплати пенсії ОСОБА_2

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області відновити ОСОБА_2 поновити їй виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у призначеному розмірі з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 р. та виплатити різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 року.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм, зокрема, процесуального права, у звязку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом порушені вимоги ст.ст. 99, 100 КАС України щодо недотримання позивачем строку звернення до суду.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, встановила, що позовні вимоги за період з 01.06.2015 року по 10.07.2015 року повинні бути залишені без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 14.05.2014 року перебуває на обліку в УПФУ в Приморському районі м.Маріуполя та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

До 01 квітня 2015 року позивачка ОСОБА_2 отримувала пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте з 01 квітня 2015 року виплата пенсії за віком позивачу була припинена у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, якою ст.37 Закону України "Про державну службу" було змінено та зазначено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону(крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України" Закону України «Про прокуратуру», Закон України «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

У звязку з набранням чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213-VIII, як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця, призупинено виплату пенсії починаючи з 01.04.2015 року .

Крім того, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 року № 911-VIII було визначено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при зупиненні виплати йому відповідачем пенсії.

Позивач позов до суду подала 11.01.2016 року.

При цьому ОСОБА_2 просила поновити строк звернення до суду пославшись на те, що на її адресу протягом 2015 року рішення про припинення виплати пенсії відповідачем направлено не було, тому вона не мала можливості для звернення до суду з метою захисту порушених прав у встановлений законодавством строк.

Колегія суддів зазначити, що при вирішенні питання щодо поважності/неповажності пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б обєктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких звертав увагу суду на пропущений позивачем шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, але суд першої інстанції залишив поза увагою наведені заперечення всупереч ч. 3 ст. 162 КАС України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі в порушення п.5 ч.1 ст.107 КАС України не зясував чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, виходячи з приписів указаної норми, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду повязується, з одного боку, з обєктивним моментом, тобто порушенням субєктивного права, а з другого боку, із субєктивним моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

При вирішенні питання щодо поважності/неповажності пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б обєктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення.

Відповідно до п. 9 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як зазначалось раніше судом апеляційної інстанції, що позивач про порушення свого права, якщо вона вважала його порушеним, повинна була дізнатися при зупиненні виплати йому відповідачем пенсії, а саме з 01.04.2015 року.

Разом з тим, з позовом щодо порушення його права на отримання пенсії в більшому розмірі вона звернулася тільки в січні 2016 року не навівши поважних причин для поновлення строку звернення до суду, а суд першої інстанції не перевірив цих обставин.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надані медичні документи, (а.с. 13-19), оскільки на стаціонарному лікування ОСОБА_2 знаходилась з 29.03.2015 року по 05.04.2015 року, тобто на думку суду позивач мала можливість звернутись до суду у встановлений ст.99 КАС України строк.

Крім того, процесуальним законодавством зобовязано суд першої інстанції після одержання позовної заяви зясовувати чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (ст. 107 КАС України).

Відкриваючи провадження у справі ухвалою від 12 січня 2016 року, суд першої інстанції не вирішив питання поновлення строку звернення до суду.

Також, в порушення вимог ч.5 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, в ході підготовчого провадження (проведення попереднього судового засідання) судом першої інстанції також не вирішено питання поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Як вже зазначалось вище, законодавець надає суду першої інстанції право у відповідності до вимог ч. 2 ст. 100 КАС України залишити позовну заяву без розгляду і під час судового розгляду справи, а саме відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України встановлено, що позовна заява залишається без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Приписами пункту 16 частини 4 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що окремим документом викладається ухвала про залишення позовної заяви без розгляду.

Частиною 3 статті 162 КАС України передбачено, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

За частиною 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, у разі якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги за період з 01.06.2015 року по 10.07.2015 року, залишити без розгляду.

Керуючись пунктом 9 частини 1 статті 155, статтями 160, 162, 167, 195, 196, 198,203, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2016 р. у справі № 266/78/16-а- задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2016 р. у справі № 266/78/16-а в частині задоволення позовних вимог за період з 01.06.2015 року по 10.07.2015 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення щодо невиплати пенсії та зобовязання вчинити певні дії, за період з 01.06.2015 року по 10.07.2015 року залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

ОСОБА_3