ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
06 березня 2017 рокусправа № 808/3485/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 р. в справі № 808/3485/16 за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Запорізька обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, атестаційної комісії № 19 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі ГУНП), атестаційної комісії № 19 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі атестаційна комісія), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Запорізька обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України (далі ПАП ОВС), про визнання протиправними дій ГУНП в частині включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 11.02.2016 р. № 210; визнання протиправними дій щодо проведення атестування позивача; визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії відносно позивача, яке зазначене у розділі IV атестаційного листа від 24.10.2016 р., про невідповідність позивача займаній посаді та визнання його таким, що підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії № 19 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 24.10.2016 р., зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа ОСОБА_1; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ГУНП просить скасувати постанову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки доказам по справі, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує на помилковість висновку суду першої інстанції, що атестування поліцейських проводиться виключно у випадках, встановлених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки умови проведення атестування поліцейських, наведені у частинах 1 та 2 статті 57, взаємоповязані між собою. На думку відповідача, чинним законодавством визначено право керівника територіального органу поліції призначати атестування поліцейських, які в установленому порядку призначаються на посади його наказами. Оскільки позивача було прийнято на службу в поліцію без проведення конкурсу або атестування у звязку з відсутністю порядку його проведення, апелянт вважає, що його призначено на посаду поліцейського в тимчасових штатах без надання оцінки його професійним якостям та визначення відповідності посаді, тому й було прийнято рішення про проведення атестування. Також судом не прийнято до уваги, що під час прийняття атестаційною комісією рішення про невідповідність позивача займаній посаді в основу покладені результати його атестування. Крім того, зазначає, що скасувавши висновок атестаційної комісії, суд фактично втрутився в реалізацію повноважень колегіального органу та в порушення ст. 162 КАС України прийняв рішення про відповідність позивача посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Скіф» ГУНП в Запорізькій області.
Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у звязку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з травня 2014 р. по 06 листопада 2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ.
07.11.2015 р. позивачем подано до ГУНП в Запорізькій області заяву, в якій просив прийняти його на службу до поліції та призначити на посаду поліцейського Ленінського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.
Згідно з відомостями послужного списку позивача 07.11.2015 р. призначено на посаду поліцейського Ленінського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, а з 24.12.2015 р. на посаду поліцейського батальйону патрульної служби особливого призначення «Скіф» ГУНП в Запорізькій області.
07.11.2015 р. позивачем складена Присяга поліцейського.
На виконання доручення Національної поліції України від 05.02.2016 р. № 1273/01/12-2016, яким Головним управлінням Національної поліції в Автономній Республіці Крим, м. Севастополі та областях доручено ужити заходів щодо проведення атестування особового складу, наказом ГУНП в Запорізькій області від 21.09.2016 р. № 2356 «Про проведення атестування поліцейських батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Скіф», створення атестаційної комісії та затвердження її персонального складу» наказано провести атестування поліцейських батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Скіф», а також створити атестаційну комісію № 19.
12.09.2016 р. командиром батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Скіф» ГУНП в Запорізькій області складено атестаційний лист на ОСОБА_1, зі змісту якого вбачається, що позивач за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді характеризується негативно, висновок прямого керівника - займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист містить результати атестування (висновок атестаційної комісії) від 24.06.2016 р., зі змісту якого вбачається, що позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, проте у розділі ІІІ «Результати тестування» атестаційного листа відсутні будь-які відмітки, які б свідчили про результати проходження позивачем тестування професійних та загальних навичок.
10.11.2016 р. позивач ознайомлений з результатами атестування.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності проведення атестування поза підставами, визначеними ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», а також необґрунтованості висновків атестаційної комісії.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи у межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію», відповідно до ч. 1 ст. 17 якого визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України «Про Національну поліцію» призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону, якою в свою чергу визначено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Вимоги до кандидатів на службу в поліції встановлені статтею 49 цього Закону, відповідно до якої на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.
Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".
Частиною 2 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Крім того, кандидат на службу в поліції має пройти медичні обстеження, перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності, за згодою - тестування на поліграфі, також щодо нього проводиться спеціальна перевірка (ст. 50 Закону).
За змістом статті 52 Закону України «Про Національну поліцію» добір на вакантні посади поліцейських відбувається шляхом проведення конкурсу на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.
Пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Тобто, зазначена норма містить приписи щодо можливості прийняття на службу працівників міліції, як виявили бажання проходити службу в поліції, або шляхом видання наказів про призначення за згодою таких осіб, або шляхом проходження конкурсу.
Положення пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не містять будь-яких посилань на те, що прийняття працівника міліції на службу в поліцію за даним порядком здійснюється тимчасово.
Так, статтею 58 цього Закону встановлено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що порядок прийняття колишніх працівників міліції на службу до поліції відрізняється від загального порядку прийняття на службу в поліцію, яким здійснюється добір на вакантні посади поліцейських. Як зазначено вище, прийняття колишніх працівників міліції на службу в поліцію здійснюється шляхом видання відповідного наказу про призначення колишнього міліціонера на посаду в Національній поліції за його згодою, та єдиними обов'язковими умовами прийняття працівника міліції на службу в поліцію є виявлення таким працівником міліції бажання проходити службу в поліції та його відповідність законодавчо встановленим вимогам до поліцейських.
Як зазначено вище, пункт 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачає два відмінних один від одного випадка: або можливість прийняття колишніх працівників міліції на службу в поліції за результатами конкурсу, або прийняття на службу до поліції у випадку видання наказу про призначення за згодою особи. При цьому при прийнятті особи на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення на посаду жодних вимог про необхідність проходження колишнім працівником міліції будь-якої атестації не передбачено.
Вказані обставини дають підстави вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що видання наказу про призначення позивача на посаду поліцейського за його згодою свідчить про те, що позивач відповідає вимогам до кандидатів на службу в поліції, встановленим статтею 49 Закону України «Про Національну поліцію», та не має відповідних обмежень, передбачених частиною 2 статті 61 цього Закону.
Мету та підстави атестування поліцейських закріплено в статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».
Так, відповідно до частини 1 даної статті атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною 2 статті 57 Закону визначені підстави для проведення атестування поліцейських:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Тобто, проведення атестації може мати місце виключно випадках призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; при вирішенні питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; при вирішенні питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому передумовою прийняття рішення про проведення атестації особи має бути реальне настання обставин або встановлення фактів, що зумовлюють необхідність її проведення: у випадку призначення на вищу посаду - за наявності ініціативи поліцейського або керівництва; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність - за наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення особи на нижчу посаду або звільнення її зі служби через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишити таку особу на службі і, як крайній захід, звільнення її зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
В розглядуваному випадку не встановлено обставин, визначених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», для проведення атестування.
Зі змісту наказу ГУНП в Запорізькій області від 21.09.2016 р. № 2356 «Про проведення атестування поліцейських батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Скіф» вбачається, що атестація проводилась з метою оцінки ділових, професійних та особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що мета атестування, закріплена у частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», не утворює самостійної підстави для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з підставами, визначеними у частині 2 цієї статті, перелік яких є вичерпним, адже проведення атестування без наявності таких підстав Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що на момент прийняття зазначеного наказу були наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності позивача займаній посаді або були інші підстави для проведення атестації поліцейського, визначені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію».
Частиною 4 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Враховуючи відсутність підстав, визначених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», для проведення атестації позивача, є правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, на підставі наказу ГУНП в Запорізькій області від 21.09.2016 р. № 2356 та проведення його атестування.
Що стосується висновку атестаційної комісії про службову невідповідність позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначається Інструкцією про проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС України № 1465 від 17.11.2015 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 р. за № 1445/27890.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Інструкції в атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.
Пунктом 9 розділу ІV Інструкції визначено, що прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: займаній посаді відповідає; займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Згідно з пунктами 11, 12, 13 розділу IV Інструкції атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, що проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією. Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.
За положеннями пункту 15 розділу IV Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Пункт 16 розділу IV Інструкції зобов'язує атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Тобто, висновок атестаційної комісії про відповідність чи невідповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, що були зібрані на поліцейського, у тому числі результатів тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички, атестаційного листа, матеріалів співбесіди, документів, що надійшли на запит атестаційної комісії, результатів тестування на поліграфі та матеріалів особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.
Як зазначено вище, атестаційною комісією № 19 в порушення вимог п. 10 розділу IV Інструкції не проведено тестування ОСОБА_1 на знання законодавчої бази та на загальні здібності та навички.
24.10.2016 р. атестаційною комісією № 19 проведено співбесіду з позивачем, оформлену протоколом № 93 від 24.10.2016 р., під час якої досліджені декларація про доходи, послужний список, інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади».
В протоколі містяться відомості про дослідження атестаційною комісією інформації з відкритих джерел, яка не надана до матеріалів справи, а також відображено, що членами атестаційної комісії позивачу ставилися питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи для подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.
Як зазначено вище, висновком атестаційної комісії позивач визнаний таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Протокол засідання атестаційної комісії не містить обґрунтування невідповідності даних, викладених у розділах І та ІІ атестаційного листа позивача, дійсним обставинам, а також відомостей про надання оцінки таким даним; атестаційною комісією не надано оцінки відповідності позивача жодному з обов'язкових критеріїв, визначених у пункті 16 розділу IV Інструкції.
Відтак, оскільки відповідачами не надано суду доказів на підтвердження обставин, які у рішенні (висновку) атестаційної комісії вважаються встановленими; не надано відомостей, отриманих під час співбесіди з поліцейським, та відомостей із відкритих джерел, на які атестаційна комісія посилається як на докази низького рівня мотивації поліцейського щодо подальшої роботи, низького професійного рівня/потенціалу поліцейського, незнання ним законодавчої бази; рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу ІV Інструкції, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді; відсутності відомостей про результати тестування на знання законодавчої бази та на загальні здібності та навички є підстави вважати висновок атестаційної комісії необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність висновку атестаційної комісії відносно позивача.
Доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права спростовані приведеними вище висновками суду першої інстанції.
Щодо доводів про втручання суду у реалізацію повноважень колегіального органу, колегія суддів зазначає наступне.
Зважаючи на пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, суд у даній категорії справ має право і зобовязаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.
Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).
При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх обєктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайєн проти Обєднаного Королівства» (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі «ISKCON та 8 інших проти Обєднаного Королівства» (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Путтер проти Болгарії» (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).
Відтак, скасувавши рішення атестаційної комісії, суд не вийшов за межі своєї компетенції та жодним чином не втрутився у компетенцію атестаційної комісії, оскільки не вирішив питання про зобов'язання відповідачів прийняти певне рішення, а лише здійснив перевірку дій та рішень атестаційної комісії на відповідність вимогам чинного законодавства та на відсутність в них порушень прав та законних інтересів позивача.
Посилання ж апелянта на те, що судом першої інстанції прийнято рішення про відповідність позивача посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Скіф» ГУНП в Запорізькій області, є хибними, оскільки скасувавши рішення атестаційної комісії, судом не прийнято будь-якого рішення зобовязального характеру.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 р. в справі № 808/3485/16 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 р. в справі № 808/3485/16 за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Запорізька обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, атестаційної комісії № 19 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий:В.А. Шальєва
Суддя:С.В. Білак
Суддя:Н.А. Олефіренко
Судове рішення № 65161465, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 06.03.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 808/3485/16. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: