Постанова № 65161111, 02.03.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року Справа № 2а-12281/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяГрень Н.М.,

секретар судового засіданняГавірко О.О.,

представник позивачаОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області (правонаступник Личаківська обєднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Львівській області) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області із позовом в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2010 р.: №966/17-0/14347/ 244117099 яким визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 279586,00 грн.;

№964/17-0/14347/244117099 яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 555392,47 грн. за основним плажем та 277696,24 грн. за штрафними санкціями ;

№965/17-0/14347/244117099 яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 850,00 грн.

В обргунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним як платником податків належно виконано вимоги, встановлені діючим на той час податковим законодавством та іншими нормативними актами, контроль за дотриманням якого покладено на Відповідача, а перевіряючими в ході проведення перевірки зроблено висновки про наявність у діях Позивача порушень податкового законодавства без урахування фактичних обставин справи, що спричинило невірне застосування Відповідачем норм податкового законодавства України, до спірних правовідносин. Позивач настоює , що його витрати підтверджені первинними документами в тому числі підтверджені сплати здійснені ним при імпорті вживаних автомобілів та їх кузовів за перевірений період сплачено : ПДВ в сумі 1 605 572,00 грн.; мита в сумі 1 231 420,00 грн. та акцизного збору у сумі 500 076,00 грн. і відповідно немає підстав покладати на нього зобовязання повторно сплачувати ці платежі до бюджету.

Свою позицію Позивач обгрунтовує тим, що фактично жодної документальної перевірки Відповідачем не проведено, оскільки він не своєчасно подав Відповідачу документи для перевірки, із-за непередбачуваних обставин і останній не надав йому часу для відновлення обліку. А коли він подав первинні документи після відновлення податкового та бухгалтерського обліку Відповідач змусив його відкликати скаргу подану на податкове повідомлення-рішення. Крім цього він настоює, що до нього не застосовувались непрямі методи оподаткування .

На заперечення позовних вимог Відповідачем подано до суду письмові заперечення на позов. У поданих до суду письмових запереченнях, Відповідач обґрунтовує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а його позиція полягає в наступному.

Посадовими особами ДПІ у Жовківському районі Львівської області складено акт Про результати виїздної планової перевірки субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 , код за ДРФО - НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. від 28.09.2010 р. №1684/17-0/244117099,

висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 7.1 ст. 7, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого підлягає донарахуванню 279 586,49 грн. податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;

- пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, пп. 7.2.6, пп. 7.2.7 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підлягає донарахуванню 555 392,47 грн. податку на додану вартість;

- пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем 08.10.2010 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 964/17-0/14347/244117099, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 833 088,71 грн., в тому числі основний платіж - 555 392,47 грн., штрафні (фінансові) санкції - 277 696,24 грн.

- форми «Р» № 966/17-0/14347/244117099, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 279 586,49 грн., у тому числі основний платіж - 279 586,49 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.

- форми «Р» № 965/17-0/14347/244117099, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 850 грн., у тому числі основний платіж - 0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 850 грн.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (чинного на момент виникнення правовідносин), оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з п. 1.7.ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.7. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем провадилася діяльність із продажу вживаних автомобілів, куплених за межами території України через Універсальну товарну біржу та продаж інших товаро-матеріальних цінностей.

Як слідує із акта перевірки, висновки податкового органу про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та податку на додану вартість обґрунтовані тим, що до перевірки не було представлено декларацій про доходи, книги обліку доходів і витрат, а також документів на підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 1.7, пп. 2.3.4 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, що був чинним на момент проведення перевірки, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

В Акті перевірки від 28.09.2010 р. №№1684/17-0/244117099 відсутні посиланням на первинні або інші документи, які підтверджують наявність зазначених у акті фактів. Дані щодо сум доходу відображених у акті не обгрунтовані первинними документами . Відповідач не довів правомірність та спосіб їх визначення.

Наведене підтверджується і повідомленням експерта від 06.12.2011 р. №4577 який вказує, що він не може дати свого висновку за поставленими перед ним запитаннями, оскільки за поданими йому документами вимагається від нього проведення ревізійних дій, що не входить до його компетенції, наведене свідчить про те, що за даними акту і наявними первинними документами звірку даних провести неможливо через відсутність посилань на спосіб та документи за якими такі дані визначені.

В розділі 2.2.3. (Визначення оподатковуваного доходу (чистого доходу) Акту перевірки зазначено, що встановлено заниження чистого доходу на загальну суму 1863909,96 грн., а саме за 2008 р. на суму 1134465,71 грн., за 2009 р. на суму 625721,75 грн. та за І кв.2010 р. на суму 103722,51 грн. чим порушено ст.13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р.№13-92 та п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» .

В пп.1.21; 2.1; 2.2.2; 2.5.2 Акту перевірки не відображено які саме документи використовувалися для визначення оподатковуваного доходу ОСОБА_3, тобто даний розділ не містить відомостей про первинні документи, які стали підставою для визначення розміру оподатковуваного доходу.

Відповідач представив первинні документи відновленого бухгалтерського обліку , копії документів на прихід товару, на відвантаження товару, банківських документів, щодо руху коштів на рахунку в банку, платіжних доручень, в тому числі, платіжних доручень на сплату мита, ПДВ, акцизу при імпорті транспортних засобів та запасних частин до них, біржових угод купівлі-продажу, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, копії вантажно-митних декларацій а також документи якими підтверджуються його витрати. Такі документи подавалися відповідачу в ориналі при рогляді скарги відповідача на податкові повідомлення рішення, про що свідчить Акт приймання передачі документів №1 від 09.11.2010 р. від ФОП ОСОБА_3 представнику Жовківської ДПІ, які були повернуті ОСОБА_3 згідно акту від 10.12.2010 р.

Суд встановив, що Відповідач не застосовував непрямого методу оподаткування, оскільки відповідач в акті перевірки не вказував про застосування вказаного методу, і до того ж визначення податкового зобов'язання за непрямим методом, здійснювалось в іншому порядку, а саме згідно з пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який передбачав, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Відповідач не навів первинних документів за якими він зробив висновок про доходи Позивача та не встановив податкових порушень у спосіб визначений чинним , на той час, податковим законодавством , тобто на підставі документальної перевірки або за непрямими методами оподаткування.

За представленими первинними документами Позивачем суд не може без документальної перевірки визначити правильність сплати останнім сум до бюджету.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, це дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області №966/17-0/14347/244117099 від 08.10.2010 року, №964/17-0/14347/244117099 від 08.10.2010 року та №965/17-0/14347/244117099 від 08.10.2010 року.

3. Стягнути з Личаківської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (код 39518763) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

СуддяГрень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 06.03.2017 року.