Постанова № 65161051, 01.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2017 року № 826/12810/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 14 вересня 2015 року по 26 серпня 2016 року;

- визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 09 серпня 2016 року №543 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» (також далі - оскаржуваний наказ).

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, так як перевірку позивача призначено та проведено у період дії мораторію на проведення перевірок суб'єктів господарювання. Крім того, підприємницька діяльність позивача припинена значно раніше ніж призначено перевірку.

Відповідними ухвалами суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/12810/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла. Письмових заперечень проти позову до суду від відповідача також не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2016 року відповідачем оформлено наказ №543 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», яким начальнику управління податків і зборів з фізичних осіб доручено забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 14 вересня 2015 року по 26 серпня 2016 року.

Вказаний наказ позивачем оскаржується у судовому порядку, оскільки, за його переконанням, у відповідача були відсутні підстави для призначення та проведення перевірки позивача. Зокрема, підприємницьку діяльність позивача припинено до моменту оформлення оскаржуваного наказу. Крім того, на час призначення та проведення перевірки діяв мораторій щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивача як фізичну особу-підприємця зареєстровано 14 вересня 2015 року.

За власним бажанням позивача його підприємницьку діяльність припинено 28 січня 2016 року, запис про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Зокрема, згідно з наявною у матеріалах справи копією витягу з ЄДР, у вказаному реєстрі міститься запис «державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням; 28 січня 2016 року №20680060003029806».

Тобто, станом на 28 січня 2016 року підприємницьку діяльність позивача припинено, відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача містяться в ЄДР. Зазначене підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 28 січня 2016 року №05-10-22/283.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є підставою для зняття їх з обліку в органах державної статистики, державної фіскальної служби, Пенсійного фонду України та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства.

Зважаючи на викладене, 28 січня 2016 року позивача знято з обліку у відповідача (запис №1626500707249).

При цьому, як вже зазначено вище, 09 серпня 2016 року відповідачем, на підставі пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оформлено наказ про проведення перевірки позивача за період із 14 вересня 2015 року по 26 серпня 2016 року.

У листі ДФС України від 30 грудня 2016 року №14612/М/99-99-14-03-03-14 міститься інформація про те, що згідно з пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Разом з тим, відповідно до п. 3 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71), у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням певних обмежень.

Розділ II Закону №71 містить нормативні приписи, які мають проміжний, тимчасовий характер та розраховані на певний період, а отже, не вносять зміни в законодавство, а лише встановлюють правовий режим правовідносин на певний період.

Враховуючи викладене вище, позапланова документальна перевірка, відповідно до вимог пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, може проводитися лише із врахуванням обмежень, передбачених п. 3 розділу II Закону №71.

Так, відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону №71, установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З аналізу викладеного вбачається, що дійсно у 2015-2016 роках діє мораторій на перевірки, у тому числі фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік. При цьому, слід враховувати, що обмеження стосовно проведення перевірок із 01 липня 2015 року не розповсюджується на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, до якої саме групи платників єдиного податку включено позивача. Однак, зважаючи на обсяг доходу за звітний 2015 рік, суд приходить до висновку, що позивач відноситься до другої/третьої групи платників єдиного податку, а отже, дія мораторію на проведення перевірок на позивача не розповсюджується.

Стосовно призначення перевірки позивача вже після державної реєстрації припинення його підприємницької діяльності суд зазначає, що такі дії суперечать нормам законодавства.

Зокрема, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено здійснення документальної позапланової перевірки, у тому числі з підстави того, що розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Натомість, як з'ясовано судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, перевірку позивача призначено вже після державної реєстрації припинення його підприємницької діяльності та зняття позивача з обліку в органах ДФС.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного наказу та, як наслідок, необхідність його скасування.

Поряд з цим, суд зазначає, що заявлена вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, якими б був підтверджений факт проведення перевірки позивача (акт тощо). Водночас, суд звертає увагу, що у будь-якому випадку проведення перевірки є незаконним, адже, як вже зазначено вище, відсутні підстави для призначення та проведення перевірки суб'єкта, підприємницька діяльність якого припинена у встановленому законом порядку, запис про що міститься в ЄДР, та якого знято з обліку в органах ДФС.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 09 серпня 2016 року №543 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 здійснений ним судовий збір у розмірі 1378,21 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень двадцять одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468461).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда