Постанова № 65160933, 01.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2017 року № 826/12649/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві про визнання незаконним та скасування наказу від 15.04.2016 №615 в частині накладення на позивача стягнення у вигляді звільнення з органі внутрішніх справ; визнання незаконним та скасування наказу від 10.05.2016 №132 о/с про звільнення позивач з органів внутрішніх справ; поновлення на посаді інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві; виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок відповідача, що він, позивач перебував в стані алкогольного сп'яніння на службі є необґрунтованим, що вказує на необґрунтованість та протиправність прийнятих на підставі такого висновку оскаржуваних наказів.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Наказом начальника департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві від 15.04.2016 №615 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

В подальшому, наказом начальника департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві від 10.05.2016 №132 позивача звільнено зі служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Статтею 59 згадуваного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію України" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до статті 12 частини 1 пункту 6 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення, зокрема, звільнення з посади.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

З аналізу вказаних норм суд резюмує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 29.02.2016 №180 призначено службове розслідування з метою встановлено причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_1, що мало місце 22.02.2016.

Відповідно до висновку службового розслідування, який затверджено 28.03.2016 комісією встановлено, що 22.02.2016 лейтенант поліції ОСОБА_1 ніс службу у складі екіпажу «Форт-0904» у стані алкогольного сп'яніння (22.02.2016 близько 11:32 при температурі +17 результат тесту за спеціального приладу «Drager ARCE-0181» становить 0,34 %).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, він з позивачем перебував на патрулюванні 22.02.2016. Під час патрулювання в патрульному авто приладом «Drager ARCE-0181» було проведено перевірку на стан алкогольного сп'яніння, свідка та позивача. Для проведення медичного обстеження щодо стану алкогольного сп'яніння проїхати не було запропоновано. Свідок зазначив, що йому не було відомо, чи було призначено та проведено службове розслідування. Свідок зазначив, що в час коли заступили на зміну у нього не виникло підозри, що позивач перебуває в стані алкогольного сп'яніння, запах не відчував, ознак сп'яніння не було. Позивач під підпис отримав зброю для патрулювання. Свідок зазначив, що позивача було звільнено в травні 2016 року, вони виїхали на патрулювання, потім патруль повернули. Свідок пояснив, що він не знає чому проведено перевірку саме їх патруля.

Перед зміною проводиться обов'язковий медичний огляд, чи проходив склад патрулю 22.02.2016 медичний огляд, він, свідок, точно не пам'ятає.

Сідок зазначив, що йому не відома інформація щодо вживання позивачем напередодні 22.02.2016 алкоголю. Прилад «Drager ARCE-0181» під час виконання службових обов'язків застосовував неодноразово, проте, що значить вміст алкоголю 0,34% він не знає, допустима норма алкоголю більше 0,2% для особи, що знаходиться за кермом.

Разом з цим, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтверджених дослідженими в ході її розгляду доказами, судом встановлено, що на час проведення такого службового розслідування у відповідача були відсутні офіційні дані медичної установи щодо знаходження позивача у стані алкогольного сп'яніння.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858 (далі -Інструкція).

Відповідно до п. 9 розділу 1 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно п. 7 розділу 2 Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Як зазначено вище та не заперечується позивачем, показник спеціального технічного засобу після проведення тесту позивача мав показник 0,34 проміле алкоголю в крові, отже доводи відповідача, що позивач перебував в стані алкогольного сп'яніння на думку суду є обґрунтованими.

Крім того, суд зауважує, що позивач в разі не згоди з даними проведення тесту спеціальним засобом не був позбавлений права звернулись до закладу охорони здоров'я для отримання відповідного висновку, проте таким правом не скористався.

Перебування позивачем на службі в стані алкогольного сп'яніння на думку суду є порушенням службової дисципліни.

Доводи позивача, що від нього не відбирали пояснення спростовано висновком службового розслідування, який містить витяг з пояснень позивача.

Крім того, оскільки позивачем не надано доказів на спростування факту перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння, отже ймовірні процедурні порушення притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не вказують на протиправність оскаржуваних наказів.

Оскільки факт перебування позивач на службі в стані алкогольного сп'яніння знайшло підтвердження під час вирішення справи, оскаржувані накази за наслідком проведення службового розслідування, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів та звільненні позивача дотримано порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності визначеного Дисциплінарним статутом.

Згідно ст. 18 Дисциплінарного статуту ОВС дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Як зазначено вище, факт перебування позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння мав місце 22.02.2016, висновок службового розслідування затвердженого 28.02.2016, наказом від 15.04.2016 №615 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, яке реалізовано наказом від 10.05.2016, а відтак суд не вбачає порушення відповідачем згадуваної статті Дисциплінарного статуту при виконанні дисциплінарного стягнення накладеного на позивача.

Пунктами 26 та 27 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. За вчинений дисциплінарний проступок накладається тільки одне стягнення. При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Щодо врахування при застосуванні дисциплінарного стягнення наведених у позові обставин, що, на думку позивача, свідчать на його користь і могли би бути підставою для застосування менш суворого заходу, то Дисциплінарним статутом, а також іншими актами законодавства не передбачено обов'язкового врахування тих чи інших обставин як такі, що пом'якшують відповідальність особи в обов'язковому порядку.

Викладене свідчить, що відповідачем при оскаржувані накази прийнято з урахуванням характеру проступку, обставин за яких його було вчинено, наслідки такого проступку, тобто дотримано вимоги ст. 26 та 27 Дисциплінарного статуту.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Вищенаведене свідчить про те, що в діях відповідача при винесенні оскаржуваних наказів не виявлено порушень вказаних норм законодавства, оскаржувані накази є обґрунтованими та прийнято уповноваженою особою, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда