Ухвала суду № 65160849, 06.03.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

06 березня 2017 року справа № 823/341/17

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, атестаційної комісії №11 Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі відповідач 1), атестаційної комісії №11 Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо включення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на підставі наказу від 12.02.2016 року №222 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Черкаській області»;

визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії №11 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прийняте стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та оформлене протоколом ОП №15.00026237.0062195 від 25.08.2016 року та зазначене в розділі ІV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме « 4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність»;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 13.09.2016 року №154 о/с «По особовому складу», підписаний тимчасово виконуючим обовязки начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_2, в частині звільнення ОСОБА_1, поліцейського Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з 13 вересня 2016 року зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 13 вересня 2016 року;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 13 вересня по дату поновлення на роботі.

Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду відбувається шляхом подання позовної заяви, яка має бути оформлена згідно статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позовна заява не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Враховуючи, що, серед інших, позов місить вимоги визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення позивача та поновити його на службі в поліції на посаді поліцейського Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 13 вересня 2016 року, вбачається за доцільне встановити момент початку перебігу строку звернення до суду з даною вимогою, оскільки згідно печатки пошти на конверті, в якому надійшла позовна заява датою звернення до суду позивача з даним позовом є 28.02.2017 року, що значно перевищує встановлений законом строк звернення до суду з такою вимогою.

Пунктом 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої та практика Європейського Суду з прав людини, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Високий суд, також вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі «Волков проти України»)

Зокрема, Високий Суд вказав, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata. (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обовязку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, про обовязковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд шукає підстави для поновлення строку виключно з ініціативи та в межах доводів особи, яка подала позовну заяву. Виходячи з принципу змагальності, суд не може визнавати строк звернення до суду пропущеним з поважних причин з підстав, на які не покладається особа, яка звернулася до суду.

Якщо з наданих доказів не вбачається причин пропуску строку звернення до суду, суд залишає позовну заяву без розгляду. Водночас, якщо за обставинами справи такі причини у позивача можуть бути, суд може залишити позовну заяву без руху з мотивів неподання доказів щодо дотримання строку звернення до суду або ж відкрити провадження і з'ясувати ці обставини в попередньому судовому засіданні. Така позиція суду відповідає принципу забезпечення прав особи на доступ до судочинства.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, здійснюючи, передбачене ст. 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Частиною 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Проте, позивачем до позовної заяви не додано доказів того, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів відповідачами. Дані обставини можливо встановити з даних особової справи позивача, його трудової книжки.

Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком на підставі ч.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 99, 100, 104, 105, 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, атестаційної комісії №11 Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу залишити без руху.

Встановити позивачу строк до 31 березня 2017 року для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви.

Розяснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали заява підлягає поверненню.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.А. Рідзель