Постанова № 65160806, 21.02.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року (о 13 год. 00 хв.) Справа № 808/3569/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області

про стягнення середнього заробітку за весь час затримки грошової компенсації за невикористану частину щорічної додаткової відпустки при звільненні

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі відповідач або УДМС України в Запорізькій області), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки належних сум при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме по 10.11.2016 включно в сумі 9 218,50 грн., з них утримано ПДФО 1 659,33 грн. та військового збору 138,28 грн., до перерахування на картковий рахунок 7 420,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні ОСОБА_1 відповідач, в порушення положення статті 116 Кодексу законів про працю України, несвоєчасно здійснив виплату усіх сум, що належали останній, у зв'язку з чим, у відповідача виник обов'язок щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 01.09.2016 по 10.11.2016 компенсації за дні невикористаної щорічної та додаткової відпустки на підставі частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України.

В судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та надала пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що подав заперечення на адміністративний позов (вх. № 5114 від 21.02.2017). Зокрема зазначив, що приписи статей 116-117 Кодексу законів про працю України говорять про виплату сум належних працівникові, тому кошти за відпрацьований час, які належали до виплат саме ОСОБА_1 у повному обсязі перераховані відповідачем 31.08.2016 на картковий рахунок позивача. Разом з тим, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, згідно з заяви позивача та наказу УДМС України в Запорізькій області від 31.08.2016 № 192-к «Про звільнення ОСОБА_1П.» належить до виплат її новому роботодавцю а не самому позивачу, у звязку із її переведенням до ГУ ДКСУ у Запорізькій області, у якій право на додаткову відпустку настає лише після 28.02.2017. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.04.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста відділу бухгалтерської служби та фінансово - ресурсного забезпечення УДМС України в Запорізькій області, у порядку переведення, що підтверджується наказом від 26.04.2016 № 122-к «Про призначення ОСОБА_1 у порядку переведення» (а.с. 65).

Стаж відпрацьованим позивачем у УДМС України в Запорізькій області становить 04 місяці 04 дні, про що свідчить відомості трудової книжки ОСОБА_1 та довідка № 2301/08-15-к від 31.08.2016 (а.с. 8-9а, 11).

Наказом від 31.08.2016 № 192-к «Про звільнення ОСОБА_1П.» позивача звільнено з 31.08.2016 з посади провідного спеціаліста відділу бухгалтерської служби та фінансово - ресурсного забезпечення УДМС України в Запорізькій області порядком переведення для подальшої роботи у відділі обслуговування установ національної оборони та правоохоронних органів управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів ГУ ДКСУ у Запорізькій області (а.с. 10).

Крім того, у вищезазначеному наказі зазначено наступне: «Вважати, що ОСОБА_1 на день звільнення не використала 5 календарних днів щорічної основної відпустки за відпрацьований період роботи з 27.04.2016 по 31.08.2016. За заявою ОСОБА_1 перерахувати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки до ГУ ДКСУ у Запорізькій області».

Як встановлено судом, при звільнення позивач зверталася до УДМС України в Запорізькій області із заявою б/н від 29.08.2016 про перерахування грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки до ГУ ДКСУ у Запорізькій області із зазначенням відповідних реквізитів для перерахування (а.с. 64).

За змістом довідки УДМС України в Запорізькій області № 2301/08-15-к від 31.08.2016, ОСОБА_1 на день її звільнення 31.08.2016 додаткова оплачувана відпустка за семирічний стаж державної служби у кількості трьох календарних днів не надавалась, відповідно до п. 4 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 270 (а.с. 11).

У звязку із неотриманням у день звільнення 31.08.2016 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, листом б/н від 06.09.2016 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із проханням виплатити компенсацію при звільненні за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки (а.с.12).

Листом-відповіддю № 2301/06-13345 від 14.09.2016 УДМС України в Запорізькій області відмовлено позивачу у задоволенні вищезазначеної заяви посилаючись на ч. 3 ст. 24 Закону України «Про відпустки» та зазначивши, що компенсація за невикористані дні відпустки перерахована платіжним дорученням № 3077 від 12.09.2016 на суму 511,21 грн. на розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ у Запорізькій області та безпосередньо позивачем може бути отримана у ГУ ДКСУ у Запорізькій області під час отримання невикористаної частини відпустки (а.с. 13-14).

Листом № 464/13/133-16 від 30.09.2016 Міністерством соціальної політики України надано розяснення на звернення позивача № А-24670/08 від 20.09.2016 та зазначено, що виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість залежить не від відпрацьованого в році часу, а лише від наявності відповідного стажу державної служби. Державний службовець, стаж служби якого налічує 7 років, починаючи з 01.05.2016 має право на 3 календарних дні додаткової відпустки. При звільненні ОСОБА_1 мали незалежно від відпрацьованого в році часу виплати (перерахувати за заявою на рахунок іншого підприємства) грошову конденсацію за 3 невикористані дні щорічної додаткової відпустки. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.ст. 116,117 КЗпП) (а.с. 21-22).

21.10.2016 позивачем до УДМС України в Запорізькій області подано заяву-вимогу (вх. № А-96 від 21.10.2016) про відшкодування коштів за затримку у виплаті належних сум при звільненні, а саме: компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за стаж державної служби (3 календарних дні, з урахуванням утримання усіх податків та зборів) 306,72 грн.; середнього заробітку за час затримки виплат компенсації за невикористану щорічну відпустку (по 12.09.2016) за 8 робочих днів (з урахуванням утримання усіх податків та зборів) 1187,35 грн.; середнього заробітку за час затримки компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку по день фактичного остаточного розрахунку (як приклад по 21.10.2016) за 28 робочих днів (з урахуванням утримання усіх податків та зборів) 4155,70 грн. (а.с. 23-25).

Відповідно до наказу від 04.11.2016 № 227-к «Про внесення змін до наказу УДМС України в Запорізькій області № 192-к від 31.08.2016» УДМС України в Запорізькій області доповнено наказ від 31.08.2016 № 192-к «Про звільнення ОСОБА_1П.» пунктом 4 та 5 в наступній редакції: «4. Вважати, що ОСОБА_1 на день звільнення не використала 3 календарних дні додаткової оплачуваної відпустки за семимісячний стаж державної служби. 5. За заявою ОСОБА_1 перерахувати грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби до ГУ ДКСУ у Запорізькій області» (а.с. 27).

Листом № 2301/06-16948 від 15.11.2016 УДМС України в Запорізькій області надано відповідь в якій зазначено, що заробітна плата ОСОБА_1 перерахована на картковий рахунок повністю 31.08.2016. Компенсація за невикористані 5 днів щорічної основної відпустки перераховано до ГУ ДКСУ в Запорізькій області 12.09.2016, право на отримання якої у позивача, згідно листа ГУ ДКСУ в Запорізькій області від 03.11.2016 № 03-08/351-7559 виникло з 17.10.2016. Компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку за семирічний стаж державної служби (3 календарних дні) перерахована 11.11.2016 на розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в Запорізькій області (а.с.26).

За змістом статті 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з частиною 1 статті 58 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, що набрав чинності з 01.05.2016, за кожний рік державної служби після досягнення п'ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 270 (далі Порядок № 270).

Пунктом 3 Порядку № 270 передбачено, що додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідно стажу держаної служби.

Тобто, виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість залежить не від відпрацьованого в році часу, а лише від наявності відповідного стажу державної служби.

У звязку із тим, що у ОСОБА_1 наявний семирічний стаж державної служби, суд зазначає, що позивач має право на 3 календарних дні додаткової відпустки, у відповідності із Законом України «Про державну службу», про що також було розяснено позиву листом Міністерства соціальної політики України № 464/13/133-16 від 30.09.2016.

Згідно частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частина 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Зазначені приписи повністю кореспондуються із приписами статті 84 Кодексу законів про працю України.

Частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За приписами статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відтак суд зазначає, що затримка розрахунку з працівником при звільненні, за відсутності спору про розмір належних працівникові сум, тягне обов'язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, оскільки в день звільнення (31.08.2016) ОСОБА_1 не було виплачено усіх належних їй сум при звільненні.

Пунктами 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини.

У судовому засіданні судом встановлено, що повний розрахунок з позивачем у сумі 817,93 грн. (компенсація за невикористання 5 календарних днів щорічної відпустки у розмірі 511,21 грн. + компенсація за невикористання 3 календарні дні додаткової відпустки за стаж роботи на державній службі у розмірі 306,72 грн.) відповідачем проведено 12.09.2016 та 10.11.2016 відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями № 3077 від 12.09.2016 на суму 511,21 грн. та № 3734 від 10.11.2016 на суму 306,72 грн. (а.с. 81, 85).

Таким чином, підлягає стягненню на користь позивача з УДМС України в Запорізькій області, як роботодавця, середній заробіток за час затримки за кожен день затримки, починаючи з дня звільнення (31.08.2016) та по день фактичного розрахунку (10.11.2016).

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки належних сум при звільненні суд застосовує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі Порядок № 100).

Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5.8 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із змісту розрахунку позивача середнього заробітку за весь час затримки належних сум при звільненні вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці, що передують місяцю звільнення складає 184,37 грн.

Таким чином, кількість днів затримки розрахунку з дня звільнення з 01.09.2016 по день фактичного розрахунку 10.11.2016 становить 50 календарних днів, у звязку з чим сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню становить 184,37 грн. х 50 календарних днів = 9218,50 грн.: з них утримано ПДФО - 1659,33 грн. та військовий збір - 138,28 грн., що становить 7420,89 грн.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки належних сум при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме по 10.11.2016 включно в сумі 7 420,89 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак