Постанова № 65160675, 01.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2017 року № 826/7338/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця») в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна нерухомого майна згідно акту опису майна від 29 травня 2015 року №8;

- зобов’язання відповідача звернутися до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту) із заявою про внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а саме виключення нерухомого майна, зазначеного в акті опису майна від 29 травня 2015 року №8.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем під час реєстрації податкової застави допущено порушення норм чинного законодавства.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/7338/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла. Письмових заперечень проти позову до суду від відповідача також не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2015 року відповідачем складено акт опису майна №8, згідно з яким, проведено опис 40 об’єктів нерухомого майна.

Позивачем у судовому порядку оскаржуються дії відповідача щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна нерухомого майна, опис якого проведено відповідачем. Протиправність дій відповідача мотивована тим, що внесення до вказаного реєстру об’єктів нерухомого майна суперечить нормам законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна.

Рухоме майно - матеріальні об'єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю.

Згідно з п. 1 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року №830 (далі - Порядок №830), державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.

При цьому, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Тобто, як вбачається з аналізу викладеного, на законодавчому рівні розмежовано реєстрацію обтяжень рухомого та нерухомого майна на два реєстри.

З урахуванням зазначеного, положеннями Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №572, передбачено, що орган доходів і зборів зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна (п. 3.1).

Така реєстрація здійснюється:

щодо рухомого майна - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року №830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» та наказу Мін’юсту від 29 липня 2004 року №73/5 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за №942/9541;

щодо нерухомого майна - відповідно до постанов Кабінету Міністрів України: від 22 червня 2011 року №703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та від 26 жовтня 2011 року №1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Однак, як з’ясовано у ході судового розгляду справи, всупереч нормам чинного законодавства, запис про обтяження нерухомого майна, згідно з актом опису майна від 29 травня 2015 року №8, внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з п.п. 2, 4, 6 Порядку №830, Державний реєстр обтяжень рухомого майна (далі - Реєстр) - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру.

Адміністратор Реєстру - державне підприємство, що належить до сфери управління Мін'юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі.

Реєстратори - суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.

Відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду.

Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) підписує обтяжувач. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. У разі коли заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

З наявної у матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05 листопада 2015 року (дата, коли позивачу стало відомо про порушення його прав) вбачається, що 29 травня 2015 року у реєстрі зареєстровано обтяження: вид обтяження - публічне, тип обтяження - податкова застава, підстава обтяження - акт відповідача від 29 травня 2015 року №8, об’єкт обтяження - майно згідно акта відповідача від 29 травня 2015 року №8, обтяжувач - відповідач, зареєстровано - реєстратор ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту.

З аналізу викладеного суд робить висновок, що реєстрацію обтяження нерухомого майна проведено реєстратором ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту на підставі поданої відповідачем заяви.

Разом з тим, як встановлено судом, така реєстрація суперечить нормам законодавства.

Наявними у справі доказами підтверджується факт звернення позивача листом від 31 березня 2016 року до відповідача із вимогою вжити заходів впливу до реєстратора ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту стосовно внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження нерухомого майна, а також звернутися до ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту із заявою про внесення змін до Реєстру шляхом виключення нерухомого майна.

Однак, як стверджувала у ході судового розгляду справи представник позивача, відповідачем на час звернення позивача до суду відповіді так і не надано.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна нерухомого майна згідно акту опису майна від 29 травня 2015 року №8, є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, як з’ясовано судом та вже зазначено вище, відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відносно нерухомого майна, зазначеного в акті опису, внесені не відповідачем, а реєстратором ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту на підставі поданої відповідачем заяви.

Але, зважаючи, що у судовому порядку встановлено факт порушення норм чинного законодавства при внесенні відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, заявлена позивачем вимога про зобов’язання відповідача звернутися до ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту із заявою про внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а саме виключення нерухомого майна, зазначеного в акті опису майна від 29 травня 2015 року №8, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що задоволення позовних вимог у такий спосіб у повній мірі гарантує відновлення порушених прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з п. 24 Порядку №830, обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п'ять років.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві звернутися у встановленому законодавством порядку до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із заявою про припинення обтяження нерухомого майна, зазначеного в акті опису майна від 29 травня 2015 року №8, і виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40081221) здійснений ним судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39479227).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда