Постанова № 65160516, 07.02.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

07 лютого 2017 року Справа № 814/1724/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., за участю секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Южная судоремонтная компания», вул. Адмірала Макарова, 23-а, м. Миколаїв, 54030 до відповідачаДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016р. № НОМЕР_1, від 09.08.2016р. № НОМЕР_2,в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Южная судоремонтная компания» (далі ТОВ «ЮСК»), звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі відповідач, ДПІ) від 09.08.2016 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_1.

В обґрунтування свого позову ТОВ «ЮСК» зазначило, що податкові повідомлення-рішення від 09.08.2016 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач проти позову заперечував, в письмових запереченнях зазначив, що висновки акту перевірки ДПІ відповідають вимогам чинного законодавства та є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення рішення є законними та скасуванню не підлягають.

В судове засідання представник відповідача не зявився.

Суд розглянув справу в судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

У період з 27.05.2016 року по 16.06.2016 року спеціалістами ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЮСК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.03.2013 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2013 року по 31.03.2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 282/14-03-14-01/38622702 від 24.06.2016 року (далі акт перевірки), в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4861870,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5375622,00 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: ТОВ «ЮСК» не включено до даних до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку з виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за придбані товари та надані послуги за період з 13.03.2013 року по 31.03.2016 року.

На підставі акту перевірки ДПІ 09.08.2016 року було оформлено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 5363142,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1340786,00 грн.;

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 4861870,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 332675,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Приймаючи рішення по справі, судом взято до уваги наступне.

В перевіряємий період позивач проводив господарські операції з підприємствами постачальниками ТОВ «ІМПЕКСБУД», ТОВ «ТПК МОНОЛІТ», ТОВ «ТРАНСМАШ», ТОВ «ВАВІЛОН ІНЖИНІРІНГ», ТОВ «ЕЛЕКТРОЛЮКС», ТОВ «СІБОЛ», ТОВ «САЙРУС ГРУПП», ТОВ «ВЄКТОР-ПЛЮС», ТОВ «ЛЕД-ТЕК», ТОВ «РЕАЛ-ГРАНД-БУД» (ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ»), ПП «БІЛДІНГ СТАФ», ТОВ «БКФ «АРКАДА», ТОВ «БІЛДКАР», ТОВ «ВЕСТСТРОЙ», ТОВ «ДЕМО ГРУП», ТОВ «БК ЕКВАТОР», ТОВ «ГЕЛЕОНБУД», ТОВ «СТОЛИЧНІ ТОВАРИ», ТОВ «АБІОН РЕСУРС» (ТОВ «ІСІДА ГРУП»), ТОВ «АСГАРД-КОМ», ТОВ «НПЛ КОМ», ТОВ «ЯРМАКС Т», ТОВ «ОСОБА_2 ЛТД», ТОВ «КІНГ ГРУП».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючим зазначені первинні документи були дослідженні, але з незрозумілих обставин вони не були враховані при формуванні акту перевірки.

У той же час факт отримання товарів та послуг ТОВ «ЮСК» від контрагентів-постачальників підтверджуються первинними документами, оформленими належним чином, а саме: договорами послуг, актами, договорами поставки товарів, товарно-транспортними накладними на його перевезення, видатковими та податковими накладними.

Висновки податкового органу щодо встановлених порушень з боку ТОВ «ЮСК» базуються лише на висновках актів про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, в яких вказується про нікчемність укладених ними правочинів. При цьому обставини конкретних правочинів, що вчинялись позивачем із вказаними контрагентами під чає перевірки не встановлювались, а факти безтоварності відповідних правочинів не перевірялись в іншій спосіб.

З даного приводу суд зазначає, що вказані акти перевірок не є беззаперечним доказом нереальності взаємовідносин позивача з його контрагентом, оскільки відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобовязаннями, не передбачена.

Крім того, Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обовязків або прав одного платника податків вимагати від іншого субєкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.10 року у справі №21-573во10 та від 31.01.11 року у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 року в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова та видаткова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстр податкових накладних. Ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи відповідачем не доведено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. вих. № 11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи те, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарської операції з його контрагентами за період з 13.03.2013 року по 31.03.2016 року, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

У звязку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 09.08.2016 року № НОМЕР_2.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 09.08.2016 року № НОМЕР_1.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южная судоремонтная компания» (код ЄДРПОУ 38622702) судовий збір в сумі 17847,70 грн., сплачений квитанцією № 1936/з58 від 16.09.2016 року, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 22 лютого 2017 року.