Постанова № 65160222, 28.02.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28 лютого 2017 року Справа № 814/2813/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

за позовом

Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030

до відповідача

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

про

скасування постанови від 15.11.2016р. № 117/1014-8031-16,

в с т а н о в и в:

Позивач, Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі – Департамент ЖКХ), звернувся із цим позовом до суду, в якому зазначав, що постановою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі – орган ДАБК) від 15.11.2016р. №117/1014-8031-16 на позивача було накладено штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме: виконання будівельних робіт на об’єкті «капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку по вул.Бузника, 10 в м.Миколаєві» у грудні 2015 року без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, стосовно об’єкту, який належить до ІІІ категорії складності. Вказував на незаконність цієї постанови, та зазначав, що вказані роботи не були будівельними роботами, в даному випадку також був відсутній об’єкт будівництва, оскільки проводилися лише роботи по встановленню побудинкового засобу обліку теплової енергії.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав, що в даному випадку був наявний об’єкт будівництва, а також було проведено роботи по капітальному ремонту, що відноситься до будівельних робіт.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 46). Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 43).

Справа була розглянута в порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши матеріали справи та докази, якими сторони обґрунтовували свої доводи і заперечення суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Постановою органу ДАБК від 15.11.2016р. №117/1014-8031-16 департамент ЖКХ було притягнуто до відповідальності за виконання будівельних робіт «Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку по вул. Бузника,10 в м.Миколаєві» в грудні 2015 року без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, стосовно об’єкту, який належить до ІІІ категорії складності, чим було встановлено порушення ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та накладено штраф в сумі 130500 гривень.

Як вбачається із пояснень відповідача, у вказаному житловому будинку виконувалися роботи по заміні труби довжиною 3м, її грунтування, теплоізоляція, монтаж приладу обліку, датчика температури, витратоміра, та пусконаладжувальні роботи щодо запуску цього прибору обліку теплової енергії (арк. спр. 24).

Згідно із статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після (…) 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об’єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Саме за невиконання цієї норми позивача було притягнуто до відповідальності.

Аналіз вказаної норми дає можливість зробити висновок, що визначальними ознаками для певної діяльності, як такої, що потребує реєстрації органами ДАБК декларації про початок будівельних робіт є: 1) наявність об’єкту будівництва; 2) діяльність щодо цього об’єкту є виконанням будівельних робіт.

Під об’єктом будівництва, відповідно до статі 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розуміються будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до Державний класифікатор будівель та споруд, ДК 018 – 2000:

Споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт;

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

Згідно з пунктом 3 «Терміни та визначення понять» ДБН А.2.2-3:2014: - лінійний об'єкт інженерно-транспортної інфраструктури - це наземні, надземні або підземні лінійні об'єкти для пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії тощо.

Об’єктом робіт, які виконувалися на замовлення позивача по даній справі було визначено «тепловий ввід в житловому будинку по вул. Бузника, 10 в м.Миколаєві».

Як вбачається із вищезазначеного, тепловий ввід не є об’єктом будівництва, оскільки не є ані будівлею, ані спорудою, ані будинком, ані лінійним об’єктом інженерно-транспортної інфраструктури.

Далі суд аналізує, чи були в даному випадку проведені саме будівельні роботи.

Відповідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Відповідач посилається, що проведені роботи відносяться до капітального ремонту, а отже є будівельними.

В той же час, наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004р. №150 затверджений Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, яким визначено, які роботи відносяться до капітального ремонту, а які відносяться до поточного ремонту об’єктів будівництва.

У розділі 2 цього переліку визначено, які роботи відносяться до капітального ремонту, серед таких робіт ремонт теплового вводу відсутній.

Посилання відповідача на ДБН Д.1..1-1-2000 «Правила визначені вартості будівництва» (витяг з якого міститься на арк. спр. 39), суд не приймає до уваги, оскільки цим нормативним документом до будівельних робіт віднесено улаштування опалення та роботи з будівництва зовнішніх мереж і споруд теплопостачання, тоді як в даному випадку проводилися роботи по ремонту і щодо внутрішніх частин системи теплопостачання – теплового вводу. Сторонами не заперечується, що система опалення у вказаному житловому будинку на час встановлення приладу обліку вже була в наявності, а самі роботи проводилися всередині будівлі.

З урахуванням викладеного при виконанні робіт «Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку по вул. Бузника, 10 в м.Миколаєві» був відсутній об’єкт будівництва, а самі по собі роботи не відносяться до будівельних, тобто вимоги статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо необхідності реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт в даному випадку не застосовуються.

Департаментом ЖКХ в даному випадку фактично виконувалися роботи по встановленню приладу обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку з метою обліку та економії енергії.

Сама по собі назва «капітальний ремонт» не може свідчити про те, що відбуваються будівельні роботи з капітального ремонту будівель чи споруд, оскільки необхідно аналізувати суть проведеної діяльності. За логікою органу ДАБК необхідно було б подавати кожен раз декларації на початок будівельних робіт щодо капітального ремонту автомобілів, верстатів, ліфтів тощо, з розробленням робочих проектів і витрачання на це бюджетних коштів. Це б поклало надмірний тягар на місцевий бюджет, викликало б затримки з вирішенням нагальних потреб місцевої громади, та як наслідок створило зайву соціальну напругу серед мешканців міста. Саме для цього органу ДАБК необхідно в кожному випадку визначати наявність об’єкта будівництва та суть проведених робіт.

Отже оскаржена постанова була прийнята відповідачем з помилковим тлумаченням чинного законодавства, в діях позивача відсутній склад правопорушення, ознаки якого містяться у ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», отже постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин позов слід задовольнити та відповідно розподілити судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 15.11.2016 року № 117/1014-8031-16 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

3. Присудити Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03365707) судовий збір в сумі 1378,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 5703 від 21.12.2016 року, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.