Постанова № 65160218, 01.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р. Справа №805/221/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10год.53хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Троянової О.В., секретарі Кудрі В.Г. розглянувши адміністративну справу за позовом Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі податкового боргу зі сплати єдиного податку у розмірі 40295,80грн.,

ВСТАНОВИВ:

Словянська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі податкового боргу зі сплати єдиного податку у розмірі 40295,80грн./а.с.4-5/.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується сума податкового боргу з єдиного податку у розмірі 40295,80грн., яка виникла внаслідок нездійснення своєчасної сплати платником податків суми податкових зобовязань. Посилаючись на вимоги Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у зазначеному вище розмірі.

У судове засідання представник позивача не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином/а.с.51/. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі /а.с.53/.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду клопотання про розгляд справи без його участі у якому визнав суму податкового боргу у розмірі 27150,30грн./а.с.52/.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову в частині податкового боргу у розмірі 27150,30грн., оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач Словянська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Таким чином, позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в Словянській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі «Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України «Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 466/5 від 31.03.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015р. за № 349/26794. Перебуває на податковому обліку в Словянській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Пунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України.

Податкова заборгованість утворилась внаслідок недотримання платником податків вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі Податковий Кодекс, ПКУ), відповідно до якого платники податків зобовязані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Заборгованість зі сплати єдиного податку у сумі 40295,80грн. з яких:19345,36грн. сума основного платежу, 7804,94грн. сума штрафних санкцій, 13145,55грн.сума пені , виникла на підставі податкових декларацій з єдиного податку: №9080187799 від 06.02.2015, №9078311423 від 24.04.2015, №9165719265 від 06.08.2015, №1500019611 від 09.11.2015, №9062489050 від 22.04.2016, №19112648244 від 06.07.2016, уточнюючих розрахунків №9276910320 від 07.10.2016, №9186127037 від 07.10.2016, №9186127419 від 07.10.2016/а.с.18-26/ та податкових повідомлень-рішень від 01.12.2015 №0022721705 на суму 6773,87грн., від 07.10.2016 №0014271302 на суму 1031,07грн./а.с.29,30/.

. Вище зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем, та у судовому чи адміністративному порядку не оскаржувались.

У звязку із несплатою узгодженого податкового зобовязання зі сплати єдиного податку в автоматичному режимі відповідно до вимог ст.129 Податкового кодексу нарахована пеня у сумі 13145,55грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 цього пункту, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, сума податкових зобовязань по єдиному податку складає 40295,80грн.

Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3. Кодексу - податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Словянською ОДПІ ГУ ДФС Донецької області на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 07 вересня 2016 року №65-11 на суму 71229,96 грн./а.с.27/.

Відомостей щодо оскарження або скасування податкової вимоги суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що 09 вересня 2016 року податковим органом було прийнято рішення про опис майна платника податків у податкову заставу №16544/10/05-22-17 /а.с.27/.

Прийняті заходи податковим органом не призвели до погашення податкового боргу.

Судом встановлено, що сума заборгованості відповідача щодо якої предявлено позов, станом на момент розгляду справи не погашена, що підтверджено зворотнім боком облікової картки платника податку та розрахунком суми заборгованості.

Пунктом 14.1.137 Кодексу, передбачено, що орган стягнення державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів-центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску його територіальні органи.

Пунктом 87.1 ст.87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно п.87.11. ст.87 Податкового кодексу України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Оскільки відповідачем не вжито заходів щодо погашення в добровільному порядку узгодженого податкового зобов'язання, то позивач звернувся до суду щодо примусового стягнення податкового боргу.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність податкового боргу у відповідача. Крім того, суд зауважує на те, що податкова вимога відповідачем не оскаржувалась та не скасована.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи наявність податкового боргу зі сплати єдиного податку у розмірі 40295,80грн., який є несплаченим станом на дату розгляду справи, у вязку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись, підпунктом 20.1.34 статті 20, статтею 95 Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 112, 136, 158 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі податкового боргу зі сплати єдиного податку у розмірі 40295,80грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом по сплаті єдиного податку у розмірі 40295,80(сорок тисяч двісті девяносто пять гривень вісімдесят копійок)грн. на користь місцевого бюджету на р/р № 31418699700075, банк одержувача ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач УДКС у м. Словянську, код ЄДРПОУ 37803368, МФО 834016, код платежу 18050400.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 01 березня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 березня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.