Постанова № 65160035, 27.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м.Житомир справа № 806/1846/16

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Степанов П.В., Добровольська Н.А., Господарчук І.В., Недашківська Н.В.. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирщина-Агро" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасуваня податкових повідомлень-рішень від 16.09.2016 р. №0000741400, №0000731400,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирщина-Агро" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6.09.2016 №0000741400, №0000731400, що винесені Житомирською ОДПІ.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами позапланової перевірки ТОВ "Житомирщина Агро" складено акт перевірки №11875/06-30-14/39218946 від 06.09.2016. У акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, абз.10 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 та п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, , п.187.1 ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. За наслідками встановлених порушень, відповідачем винесено: податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000741400, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 688798,75 грн., в т.ч. основний платіж - 551039 грн. та штрафна санкція - 137759,75 грн.; податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000731400 про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 69993 грн., в .ч. основний платіж 55994 грн., штрафна санкція - 13999 грн. Вважає висновки, викладені у акті перевірки, що стали підставою для формування оскаржуваних рішень необґрунтованими, безпідставними, не підтверджені жодними доказами а самі рішення незаконними, протиправними, оскільки прийняті без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Вважають, що податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000741400, №0000731400 є правомірними, оскільки винесені на підставі встановлених у ході перевірки підприємства порушень п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, абз.10 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 551039 грн. в т.ч. за рахунок отриманих послуг від ФОП ОСОБА_4 в сумі 524880 грн. та п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, , п.187.1 ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України по операціях з ТОВ "Зернова база України", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що залишається в його розпорядженні відповідно до спеціального режиму оподаткування, в т.ч. листопад- грудень 2015 року а сумі 55994 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Встановлено, що посадовими особами Житомирської ОДПІ , на виконання ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 31.05.2016 №295/7718/16-К, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Житомирщина-Агро" з питань дотримання вимог з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 по 31.05.2016.

За результатами перевірки складено акт перевірки №4875/06-30-14/39218946 від 06.09.2016. (т.1 а.с.12-43)

Перевіркою встановлено наступні порушення (що стосуються оскаржуваних рішень):

- п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, абз.10 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 551039 грн., в тому числі по періодах: 2015 рік - 551039 грн.

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, , п.187.1 ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що залишається в його розпорядженні відповідно до спеціального режиму оподаткування в т.ч. грудень 2015 року - 55994 грн.

За наслідками встановлених порушень, відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000741400, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 688798,75 грн., в т.ч. основний платіж - 551039 грн. та штрафна санкція - 137759,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000731400 про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 69993 грн., в .ч. основний платіж 55994 грн., штрафна санкція - 13999 грн.

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи спірні рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі Положення №318).

Згідно п. 4 Положення №318 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення №318).

В ході проведення перевірки, встановлено порушення позивачем п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, абз.10 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 551039 грн., в тому числі за рахунок отриманих послуг від ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) в сумі 524880 грн.

При розгляді витрат згідно регістрів бухгалтерського обліку (журналів ордерів головної книги, відображено в додатку № 5 до акту перевірки) встановлено не включення до витрат 573565 грн., яка складається з того що суб"єктом господарювання визначено фінансовий результат до оподаткування в сумі 28099 грн.

Також при розгляді формування товариством витрат на вирощування сої у 2015 році встановлено віднесення вартості насіння сої на суму 718900 грн., яке отримане для здійснення посіву в 2016 році.

Таким чином, на порушення п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України товариством занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку по рядку 01 Декларації на вартість насіння сої , яке не використане в отриманні доходів в 2015 році на загальну суму 718900 грн..

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки про порушення в частині формування витрат по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5, в іншій частині висновки акту перевірки не оскаржуються.

Так, у акті перевірки вказано, що в порушення п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ підприємством занижено об"єкт оподаткування, визначений за правилами бухгалтерського обліку по рядку 02 Декларації на загальну суму 2916000 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов при розгляді наявної податкової інформації , бухгалтерських документів щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5, у зв"язку з чим встановлено нереальність здійснення операцій з надання послуг по збору урожаю сої. (п.2.9 акту.)

Суд вважає такі висновки податкового органу обґрунтованими з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що товариством віднесено на витрати отримані послуги по збиранню сої від ФОП ОСОБА_5 згідно акту виконаних робіт від 31.10.2015 з площі 972 га по ціні 3000 грн. за 1 га. на загальну суму 2196000,00 грн.

Даний факт підтверджується наявним у матеріалах справи карткою рахунку 23, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 23, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 90.2. (т.1 а.с.72-83)

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у звязку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Поряд з цим, у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_5, згідно договору від 01.06.2015, ТОВ "Житомирщина - Агро" надавалися послуги по збиранню сої з площі 972 га по ціні 3000 грн.

На підтвердження виконання умов даного договору між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Житомирщина-Агро" до матеріалів справи надано акт виконаних робіт від 31.10.2015 на загальну суму 2916000,00 грн., талони комбайнера, накладні, виписки з реєстру про намолот зерна і зібраній площі, талони шофера. (т.1 а.с.137-250, т.3 а.с.71)

Судом встановлено, що в той же час товариство отримувало аналогічні послуги по збору сої з тих самих площ земельних ділянок від ТОВ "Агроімпекс" (код 31303075), ФОП ОСОБА_6В.(ІПН НОМЕР_2).

Так, згідно наданих до матеріалів справи актів виконаних робіт №204 від 05.11.2015 ТОВ "Агроімпекс" надано послуги ТОВ "Житомирщина-Агро" по збиранню сої на площі 321 га по ціні 850 грн. за 1 га на загальну суму 272850 грн. в т.ч. 45475 грн. ПДВ. (т.3 а.с.68)

ФОП ОСОБА_6, згідно акту здачі приймання робіт від 19.10.2015 надавав послуги по збиранню сої з 343 га по ціні 950 грн. за 1 га на загальну суму 325850 грн. без ПДВ та згідно акту здачі приймання робіт від 19.10.2015 надавав послуги по збиранню сої з 500 га по ціні 100 грн. за 1 га на загальну суму 50000 грн. без ПДВ (т.3 а.с.69-70)

Оплату за надані ТОВ "Агроімпекс", ФОП ОСОБА_6 послуги по збиранню сої позивачем проведено у повному обсязі. Водночас, доказів оплати наданих за договором про надання послуг, укладеним з ФОП ОСОБА_5, у матеріалах справи не міститься.

Також, допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 підтвердив, що оплата за надані послуги ТОВ "Житомирщина-Агро" не проведена.

Крім того, з наявного у матеріалах справи звіту про підсумки збору врожаю с/г культур, плодів, ягід та винограду станом на 1 грудня 2015 року по ТОВ "Житомирщина- Агро" вбачається, що у 2015 площа збирання сої склала 972 га сої.(т.3 а.с.36-39)

При цьому, як встановлено судом, ТОВ "Агроімпекс" та ФОП ОСОБА_6 зібрано сої на площах 321 га, 343 га, 500 га та ФОП ОСОБА_5 на 972 га, тоді як загальна площа землі, засіяна соєю становить всього 972 га.

Крім того, згідно актів виконаних робіт, вартість надання послуг по збиранню сої за 1 га становить: ФОП ОСОБА_6 по 100 грн. з площі 500 га, по 950 грн. з площі 343 га; ТОВ "Агроімпекс" по 850 грн. з площі 321 га, а ФОП ОСОБА_5 по 3000 грн. з площі 972 га.

При цьому, товариством не надано жодного обґрунтування такої різниці у ціні за отримані послуги по збору урожаю сої.

У судовому засіданні директор ТОВ "Житомирщина Агро" стверджував, що ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Агроімпекс" надавали по послуги по збиранню не сої, а інших с/г культур, а при оформленні первинних документів була допущена помилка.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Частиною 4 цієї статті визначено, що обставини які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Тому, суд критично оцінює такі доводи, оскільки у актах виконаних робіт чітко вказано, що надавалися послуги по збиранню с/г культур, саме сої. Засвідчені директором товариства копії вказаних актів надавалися на вимогу працівникам відповідача під час проведення перевірки (т.3 а.с.68-70). Інших доказів на підтвердження пояснень директора товариства суду не надано.

Крім того, у звіті про підсумки збору врожаю с/г культур, плодів, ягід та винограду станом на 1 грудня 2015 року по ТОВ "Житомирщина Агро" зазначено, що товариством було зібрано, крім сої, також соняшник площею 123 га, ріпак озимий площею 400 га., тоді як у актах виконаних робіт вказано, що ТОВ "Агроімпекс" та ФОП ОСОБА_6 збирали с/г культуру на площах 321 га, 343 га, 500 га (т.3 а.с. 36-41).

Будь-яких доказів того, що у таких актах помилка та внесення у зв"язку з цим виправлень, у матеріалах справи не міститься.

З огляду на досліджені письмові докази в їх сукупності з поясненнями представників сторін, суд вважає обґрунтованими та логічними висновки контролюючого органу про нереальність господарської операції ТОВ "Житомирщина-Агро" з отримання послуг по збору урожаю сої від ФОП ОСОБА_5, а також, що товариством двічі віднесено на витрати вартість отриманих послуг по збиранню сої на тих самих площах земельних ділянок від ФОП ОСОБА_5 та від ТОВ "Агроімпекс" і ФОП ОСОБА_6.

В той же час, доводи позивача про наявність у ФОП ОСОБА_5 сільськогосподарської техніки не спростовують висновків акту перевірки про безпідставність формування витрат в сумі 2916000 грн.

Отже, в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено об"єкт оподаткування, визначений за правилами бухгалтерського обліку по рядку 02 Декларації на загальну суму 2916000 грн.

Щодо інших порушень, то в силу ч.2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, доказуванню не підлягають.

Таким чином, оскільки ці порушення позивачем не оскаржуються, а отже вони вважаються доведеними та доказуванню не підлягають.

З огляду на те, що в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт порушення позивачем п.п.14.1.11 , п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, абз.10 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000741400, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 688798,75 грн., в т.ч. основний платіж - 551039 грн. та штрафна санкція - 137759,75 грн. є правомірним, а позов в цій частині безпідставним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000731400.

Даним рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 69993 грн., в т.ч. основний платіж 55994 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі - 13999 грн.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ("а" п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

При цьому, податковий кредит в силу приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 200 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 200 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.3 ст. 200 ПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд дійшов висновку, що, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність звязку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосубєктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Пунктом 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 встановлено: бухгалтерський облік є обов"язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Первинні документи повинні мати такі обов"язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Пунктами 3,4, 5,6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від16.07.99 передбачено, "Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення винесено на підставі встановлених перевіркою порушень позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, , п.187.1 ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що залишається в його розпорядженні відповідно до спеціального режиму оподаткування в т.ч. грудень 2015 року - 55994 грн.

Так, перевіркою встановлено заниження задекларованих суб"єктом господарювання показників у рядку 1 Декларації (спеціальний режим оподаткування) колонка "Б" сума ПДВ з операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% в грудні 2015 року на загальну суму 55994 грн.

Отже, в порушення п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України підприємством невірно визначено податкове зобов"язання та не включено до бази оподаткування ПДВ від поставки товару покупцям та отриманих авансів.

З матеріалів справи вбачається, що дане порушення виникло при співставленні додатків 5 до Декларації з податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та даних бухгалтерських рах.Дт 361 Кт70, оборотно-сальдових відомостей по рах.361, 64 за 2015-2016 роки, отриманих авансів та встановлено, що підприємство не в повному обсязі відображено відгрузку та продаж ТМЦ.

Вказане порушення встановлено по взаємовідносинах ТОВ "Житомирщина Агро" з ТОВ "Зернова база України" за рахунок звірки за листопад-грудень 2015 року в сумі 6698136,29 грн. в т.ч.: за листопад-грудень 2015 року в сумі 2464919,66 грн. та за грудень 2015 року в сумі 4233216,63 грн.

При цьому, встановлено, що підприємством виписані податкові накладні та нараховані податкові зобов"язання з ПДВ на 6359966 грн., а саме: №6/2 від 06.11.2015 на суму 140000 грн., №8/2 від 09.11.2015 на суму 48600 грн., №7/2 від 09.11.2015 на суму 17561,6 грн., №14/2 від 24.11.2015 на суму 55183,33 грн., №16/2 від 27.11.2015 на суму 93480,61 грн., №1/2 від 04.12.2015 на суму 50000 грн., №2/2 від 07.12.2015 на суму 63655,08 грн., №3/2 від 08.12.2015 №41666,67 грн., №4/2 від 09.12.2015 на суму 37500, №5/2 від 10.12.2015 на суму 83333,33 грн., №6/2 від 14.12.2015 на суму 267713,4 грн., № 8 від 22.12.2015 на суму 58333,3 грн., № 9 від 24.12.2015 на суму 58333.3 грн., № 14 від 28.12.2015 на суму 45000 грн. Загальна сума з обсягу продажу з ПДВ складає 6362163,84 грн.

Тобто, різниця яка невключена підприємством до обсягу продажу в деклараціях з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 складає 33597245 грн., в т.ч. ПДВ 55995 грн.

Отже, з матеріалів справи встановлено, що підприємством не нараховані податкові зобов"язання з ПДВ на суму відпущеного товару та отриманої оплати на суму 335966,29 грн., в т.ч. ПДВ 55994 грн.

Крім того, даний факт підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 за листопад та грудень 2015. (т. 1 а.с.86-87)

Представник позивача в судовому засіданні стверджуючи про протиправність спірного рішення посилається на те, що представник відповідача пояснив про встановлення факту заниження ПДВ у листопад-грудні 2015, тоді як у акті перевірки вказано лише на грудень 2015.

Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні посилається на те, що у п.3.1.3 акту перевірки допущено технічну помилку, однак дана помилка не вплинула на факт встановлення порушення.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд не приймає до уваги доводи представника позивача, оскільки допущена у акті перевірки описка дійсно є технічною помилкою, яка не вплинула на розмір податкового зобов"язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, не спростовує факту встановленого порушення позивачем вимог п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України і не може бути самостійною підставою для скасування спірного рішення.

При цьому, позивач не спростував наявності порушень, викладених в акті перевірки.

Отже, факт порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, , п.187.1 ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

Оскільки в ході розгляду справи підтверджено порушення ТОВ "Житомирщина Агро" вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, , п.187.1 ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000731400 про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 69993 грн., в т.ч. основний платіж 55994 грн., штрафна санкція - 13999 грн. є правомірним, а позовні вимоги щодо цього безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000741400, №0000731400 від 16.09.2016, а отже позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України ,

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 06 березня 2017 р.