Рішення № 6515809, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/514 26.10.09 За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –Ющенка Андрія Михайловича до Приватного підприємства «ІНАП І К» про стягнення 96467,42 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Ющенко А.М.

від відповідача: Шульга Д.О. –представник по довіреності від 13.07.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «ІНАП і К»заборгованості за Договором № 7 від 01.12.2008р., за Договором № 1 від 10.01.2009р., за Договором № 3 від 02.02.2009р., за Договором № 4 від 02.03.2009р. в розмірі 96467,42 грн. в тому числі: 71516,00 грн. основного боргу, 3000,00 грн. інфляційних витрат, 21951,42 грн. –пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладені між позивачем та відповідачем договори на надання послуг з охорони майна, відповідно до яких позивач надав послуги з охорони майна відповідача, а відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, в зв’язку за відповідачем утворився борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2009р. порушено провадження по справі № 53/514, розгляд справи призначено на 28.09.2009р.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав не встановлення в договорах порядку розрахунків за надані послуги, акти виконаних робіт не є доказами дійсного здійснення позивачем контролю за роботою автотранспорту та механізмів, в розрахунках наданих позивачем невраховані всі платежі, які здійснювались відповідачем на користь позивача.

          В судовому засіданні 14.09.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 26.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить зменшити розмір основного боргу до 54516,00 грн., інфляційні витрати до 1240,00 грн., пеню до 8820,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –64694,00 грн.

          Представник відповідача надав пояснення по суті спору.

          На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.10.2009р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

10 січня 2009 року, 02 лютого 2009р., 03 березня 2009р. та 01 грудня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договори № 1, 3, 4 та 7 відповідно до яких відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов’язання протягом місяця виконати наступну роботу: по нагляду за роботою за будівельної техніки та автотранспорту поза межами виробничої бази та що на об’єктах виконує роботу, а також контроль за зберіганням будівельних матеріалів на об’єкті ПП «ІНАП І К»(п. 1. Договорів № 1, 3, 4 та 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Факт надання послуг відповідачу позивачем по справі на загальну суму 124516,00 грн. підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (оригінали оглянуті в судовому засіданні). Акти підписані сторонами без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3.1. Договорів за виконану роботу замовник буде сплачувати виконавцю грошові кошти згідно наданого рахунку та акту виконаних робіт помісячно.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався з позивачем за надані ним охоронні послуги в сумі 70000,00 грн., що не заперечується сторонами. На час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 54516,00 грн.

Причиною виникнення спору у даній справі стало невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов’язань в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг з охорони.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливав із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що сторони в договорах не погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650), а також те, що 17.06.2009р. позивач звертався до відповідача з претензією про сплату боргу, яку відповідач отримав, про що свідчить відмітка останнього на примірнику претензії, доданому до матеріалів справи, відповідач повинен був у строк до 23.06.2009р. погасити заборгованість перед позивачем за надані послуги.

Однак, відповідач, як у строк до 23.06.2009р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати отриманих послуг не виконав.

За вказаних обставин, враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з охорони майна в розмірі 54516,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1240,00 грн. інфляційних витрат та 8820,00 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1240,00 грн. –інфляційні витрати, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 4.2. Договорів № 1, 3, 4 та 7 за порушення строків перерахування платежів за виконані роботи, передбачені в п. 3.1. Договорів, замовник сплачує виконавцю за кожен день прострочення пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст.. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

При дослідженні поданого позивачем розрахунку пені суд встановив що математично він здійснений вірно та з урахуванням п. 4.2. Договорів № 1, 3, 4 та 7, та п. 6 ст. 232 ГК України, однак позивачем не враховано положень ст.. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», таким чином суд робить власний розрахунок пені:

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

50336.0024.06.2009 - 09.07.20091611.0000 %0.060 %485.43

57238.0024.06.2009 - 11.08.20094911.0000 %0.060 %1690.48

57238.0012.08.2009 - 31.08.20092010.2500 %0.056 %*642.95

14406.0024.06.2009 - 11.08.20094911.0000 %0.060 %*425.47

14406.0012.08.2009 - 26.10.20097610.2500 %0.056 %*614.92

2536.0024.06.2009 - 11.08.20094911.0000 %0.060 %*74.90

2536.0012.08.2009 - 26.10.20097610.2500 %0.056 %*108.25

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 4042,40 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 8820,00 грн. за несвоєчасну сплату платежів підлягають задоволенню частково в сумі 4042,40 грн. за обґрунтованим розрахунком суду.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 611, 614, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ІНАП І К» (м. Київ, пр.-т Маяковського, 71, кв. 11; код ЄДРПОУ 30312094, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності –Ющенка Андрія Михайловича (02225, м. Київ, вул. Бальзака, 20, кв. 28; ідентифікаційний код 2723314274) 54 516 (п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн.. 00 коп. інфляційних витрат, 4 042 (чотири тисячі сорок дві) грн.. 40 коп. пені, 109 (сто дев’ять) грн.. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ІНАП І К» (м. Київ, пр.-т Маяковського, 71, кв. 11, код ЄДРПОУ 30312094, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України 597 (п’ятсот дев’яносто сім) грн.. 98 коп. витрат на оплату державного мита.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.