Рішення № 65157278, 02.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/815/16-ц

Провадження № 22-ц/779/262/2017.

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Максюти І.О.,

секретарів: Мельник О.В., Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Олімпії Євгенівни, Чесниківської сільської ради Рогатинського району про визнання недійсним рішення сільської ради, скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування рішення сільської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 20 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, Чесниківської сільської ради Рогатинського району про визнання недійсним рішення сільської ради від 27 червня 2013 року, скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування рішення сільської ради від 15 лютого 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є суміжним землекористувачем із ОСОБА_3, а тому для виготовлення технічної документації необхідна її згода, однак вона відмовилася погодити запропоновану в технічній документації межу, оскільки вона відрізнялася від фактичної і була такою, яка унеможливлювала їй заїзд на подвіря, оскільки розроблена на частину земельної ділянки, яка використовувалася, як спільний заїзд до її та ОСОБА_3 присадибних ділянок.

Однак, земельною комісією було складено акт відновлення та встановлення межових знаків, який 15 лютого 2013 року своїм рішенням затвердила Чесниківська сільська рада.

27 червня 2013 року Чесниківська сільська рада прийняла рішення «Про передачу земель у власність», яким передала безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва.

На підставі даного рішення 19 жовтня 2013 року державним реєстратором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 2624487301:01:001:1273 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Чесники Рогатинського району за ОСОБА_3

Посилаючись на те, що дії відповідачів обмежують її право доступу до власної земельної ділянки, просила визнати недійсним рішення Чесниківської сільської ради Рогатинського району «Про передачу земель у власність» від 27 червня 2013 року в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 2624487301:01:001:1273 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Чесники Рогатинського району за ОСОБА_3, скасувати рішення Чесниківської сільської ради Рогатинського району «Про затвердження акту відновлення та становлення межових знаків» від 15 лютого 2013 року.

Рішенням Рогатинського районного суду від 20 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на неповне зясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що сільська рада зобовязана була відмовити в затвердженні технічної документації ОСОБА_3 та зобовязати або рекомендувати її внести в технічну документацію виправлення чи корективи. Інакше, сільська рада могла внести зміни до генерального плану таким чином, щоб пропонована до відведення земельна ділянка не знаходилася в межах «червоних ліній» і після того приймати рішення щодо передачі землі у власність.

Судом було встановлено, що земельна ділянка площею 0,0025 га знаходиться в межах «червоних ліній», тобто тих, які не підлягають приватизації, однак в порушення пункту «а» ч. 4 ст. 83 ЗК України суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновок суду про те, що позивач не надала доказів порушення її прав рішеннями сільської раде є невірними, оскільки рішенням Чесниківської сільської ради «Про передачу земель у власність» від 27 червня 2013 року, яким передано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва, одночасно передано у власність і частину земельної ділянки, яка використовувалася як спільний заїзд до присадибних земельних ділянок, крім того, вона не погодила, як суміжний землевласник, запропоновану в кадастровій зйомці межу земельних ділянок між нею та ОСОБА_3, оскільки вона відрізнялася від фактичної.

У звязку з наведеним, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених мотивів.

Представники ОСОБА_3 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

Представник Чесниківської сільської ради в судове засідання не зявився, подав суду заяву у якій просив розгляд справи здійснювати у їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду порушення своїх прав чи інтересів на користування землею загального користування (заїздом) і Чесниківська сільська рада, як власник земельної ділянки у відповідності до своїх повноважень правомірно передала земельну ділянку площею 0, 25 га у приватну власність ОСОБА_3

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є суміжними землекористувачами.

Рішенням Чесниківської сільської ради від 20 листопада 2012 року відповідачці ОСОБА_3 було надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок, з метою передачі безоплатно у власність для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого селянського господарства.

03 грудня 2012 року ОСОБА_3 звернулася з заявою до ДП «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» про виготовлення технічної документації із землеустрою, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га по вул. Гончарівка, 206 в с. Чесники Рогатинського району.

Згідно акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі вбачається, що 17 грудня 2012 року було проведено обміри земельної ділянки по вул. Гончарівка, 206 у с. Чесники, площею 0,2500 га та встановлено, що межі в натурі проходять по огорожі та закріплені межовими знаками у кількості 8 штук.

Позивач, як суміжний землекористувач, відмовилася погоджувати межі земельних ділянок.

З оглянутого в засіданні апеляційного суду оригіналу технічної документації із землеустрою вбачається, що 30 січня 2013 року земельною комісією Чесниківської сільської ради в присутності сторін по справі було здійснено відновлення межових знаків в кількості 4 шт., складено схему такого відновлення та акт відновлення та встановлення межових знаків.

Згідно зазначеного вище акту вбачається, що при відновленні межових знаків земельною комісією використовувався планово-картографічній матеріал 1959 року.

У звязку з тим, що позивач відмовилася підписати акт встановлення та відновлення межових знаків, рішенням сесії Чесниківської сільської ради від 15 лютого 2013 року було затверджено акт встановлення та відновлення межових знаків між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Оспорюваним рішенням Чесниківської сільської ради від 27 червня 2013 року передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,4467 га, в тому числі для індивідуального житлового будівництва - 0,2500 га, з кадастровим номером 2624487301:01:001:1273.

Відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За змістом ст. ст. 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Водночас, як передбачено п. «а» ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є землекористувачем земельної ділянки по вул. Гончарівка, 229 в с. Чесники Рогатинського району.

Дана обставина підтверджується даними погосподарського обліку за період з 1991 року по теперішній час, в яких відображені дані з окремим особовим рахунком господарства позивача.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилалася на те, що внаслідок передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,25 га їй передано і частину заїзду, що існує до її господарства та господарства відповідачки, обмеживши тим самим її право доступу до своєї земельної ділянки, оскільки після виготовлення правовстановлюючих документів ОСОБА_3 огородила частину підїзної дороги.

Частина 1 ст.15 ЦК закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), зокрема акту відновлення та встановлення межових знаків, схеми такого встановлення вбачається, що земельною комісією 30 січня 2013 року в присутності землекористувача та суміжного землекористувача ОСОБА_2 було відновлено межові знаки за планово-картографічним матеріалом 1959 року та матеріалам інвентаризації, а згідно кадастрового плану земельної ділянки та опису меж положення її на місцевості, земельна ділянка відповідача, зокрема, межує від А до Б ОСОБА_2, від Б до В землі сільської ради (заїзд).

При цьому, актом відновлення та встановлення межових від 30 січня 2013 року до землекористування відповідача було включено частину підїзної дороги, яка слугує заїздом до господарств позивача та відповідача.

В той же час, як вбачається з планово-картографічного матеріалу 1959 року, до господарств сторін передбачено заїзд з головної вулиці і не відображено, що межа земельної ділянки ОСОБА_3 включає частину заїзду (землі загального користування) до її господарства.

Таким чином збільшення площі земельної ділянки, що була у користуванні відповідача та прийняття рішення Чесниківської сільської ради від 27 червня 2013 року про передачу відповідачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки разом з частиною земель загального користування (заїзду) відбулося без достатніх правових підстав.

Відповідно до п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З акту земельної комісії сільської ради від 10 лютого 2017 року вбачається, що єдиний заїзд до будинковолодіння, в якому проживає ОСОБА_2 можливий лише через існуючий заїзд, яким спільно користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Враховуючи, що оспорюване рішення сільської ради від 27 червня 2013 року прийнято з порушенням обмеження, передбаченого п. «а» ч. 3 ст. 83 ЗК України, оскільки до складу земельної ділянки безпідставно включено частину загального заїзду, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та визнання недійсним рішення Чесниківської сільської ради від 27 червня 2013 року в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва.

Що стосується заявленої позовної вимоги про скасування рішення Чесниківської сільської ради від 15 лютого 2013 року, яким затверджено акт відновлення та встановлення межових знаків, то колегія суддів виходить з того, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необовязкових технічних помилок. Погодження меж земельною ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

Таким чином, затвердження рішенням сільської ради акту відновлення та встановлення межових знаків самостійного значення не має і не призводить до виникнення, зміни або припинення права на земельну ділянку.

А тому в задоволенні позову в частині скасування рішення Чесниківської сільської ради про затвердження акту відновлення та встановлення межових знаків від 15 лютого 2013 року слід відмовити.

Крім того, не підлягає до задоволення і позовна вимога в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 2624487301:01:001:1273 за ОСОБА_3

Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, кадастровий номер 2624487301:01:001:1273 на підставі свідоцтва про право власності серії САК № 451528 від 19 жовтня 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, рішення суду про задоволення позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку є підставою для скасування державної реєстрації речового права.

Враховуючи, що реєстрація права власності на земельну ділянку відбулася на підставі свідоцтва про право власності, яке не є предметом судового оскарження, підстави для скасування державної реєстрації права власності відсутні.

Доводи представників відповідача про те, що оспорюваним рішенням сільської ради від 27 червня 2013 року не порушуються права позивачки, оскільки вона у встановленому порядку не набула права власності або права користування земельною ділянкою не заслуговують на увагу, оскільки згідно з пунктом 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 5 травня 1993 року № 3180-XII) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. Аналогічне положення міститься у пунктах першому та сьомому розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

А тому з відповідачів ОСОБА_3 та Чесниківської сільської ради на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені нею судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі по 578,76 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рогатинського районного суду від 20 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Чесниківської сільської ради Рогатинського району «Про передачу земель у власність» від 27 червня 2013 року в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_3 Олімпії Євгенівні земельної ділянки загальною площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва.

Стягнути з ОСОБА_3 Олімпії Євгенівні, Чесниківської сільської ради на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі по 578,76 грн. з кожного.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_8