Рішення № 65157095, 02.03.2017, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1074/16-ц

Номер провадження 2/350/54/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Калиній Г.В.

з участю секретаря судового засідання Юречко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», про відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок ДТП та позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_1, про відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В :

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 65391 гривню 89 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 просить постановити рішення про здійснення ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування власникові автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер AT 0192 ВН ОСОБА_3 в розмірі 65391 гривню 89 копійок, згідно висновку про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 2514 від 12 травня 2014 року.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що йому на праві власності належить автомобіль марки «SKODA OKTAVIA 3HГ», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску.

16 квітня 2014 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин на автодорозі Н-10, сполученням Стрий - Чернівці в смт. Брошнів - Осада, по вул. 22 січня, Рожнятівського району, Івано - Франківської області, відбулось зіткнення вищевказаного, керованого ним, автомобіля з автомобілем марки «GREAT WALL HOVER», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Рожнятівського районного суду від 18 травня 2015 року у справі №350/696/15-п ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

В результаті ДТП належний йому автомобіль «SKODA OKTAVIA 3 HГ» отримав пошкодження і розмір матеріального збитку, заподіяного йому пошкодженням зазначеного транспортного засобу, становить 63847 гривень 89 копійок.

Крім того, вважає, що з відповідачки на його користь необхідно стягнути витрати, понесені на евакуацію автомобіля в розмірі 200 гривень та за зберігання автомобіля на штраф - майданчику в розмірі 1344 гривні.

Під час ДТП він також отримав тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Тому вважає, що внаслідок ДТП йому завдано моральну шкоду, яка виразилась в перенесенні фізичного болю, необхідності тривалого лікування, неможливості користуватися автомобілем, ходити на роботу, займатися спортом.

Також порушився звичний спосіб його життя, він неодноразово втрачав свідомість, а головні болі продовжують турбувати його до цього часу.

Враховуючи глибину переживань, важкість отриманих тілесних ушкоджень, погіршення стану здоровя та порушення звичного способу життя, оцінює розмір спричиненої йому моральної шкоди внаслідок ДТП у 50000 гривень

Відповідачка-позивачка у добровільному порядку відшкодувати завдану йому шкоду внаслідок ДТП відмовляється, а тому він змушений звернутися в суд з позовом про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 свої позовні вимоги мотивує тим, що 16 квітня 2014 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, на автодорозі Н-10, сполученням «Стрий-Чернівці» в смт. Брошнів - ОСОБА_4 району Івано - Франківської області, по вул. 22 Січня, сталася ДТП, під час якої відбулось зіткнення двох автомобілів, а саме марки «GREAT WALL HOVER», реєстраційний номер AT 7353 AO, яким керувала вона, та автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер AT 0192 ВН, яким керував ОСОБА_1

Керований нею автомобіль марки «GREAT WALL HOVER», реєстраційний номер AT 7353 AO, був застрахований за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7003826 з терміном дії до 29 жовтня 2014 року його власником ОСОБА_5, а також за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу ОСОБА_6 №АЗ/017-008-130000230 з терміном дії до 30 жовтня 2014 року в ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» як такий, що придбаний за кредитні кошти.

У цей же день 16 квітня 2014 року одним із учасників ДТП ОСОБА_1, як потерпілим в ДТП, було подано до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» заяву-повідомлення (ОЦВ) про страхову подію та всі необхідні документи, для виплати належного страхового відшкодування.

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2015 року у справі №350/696/15-п її визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф в розмірі 340 гривень.

Одразу після отримання копії постанови суду ОСОБА_1 подав до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» заяву про страхове відшкодування за вхідним № 166 від 02 червня 2015 року.

12 травня 2014 року ОСОБА_1 провів оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 2514, згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер AT 0192 ВН, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 63847 гривень 89 копійок, який повинен був бути відшкодований ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія».

Проте листом №3251/18 від 28 липня 2015 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відмовило ОСОБА_7 у виплаті страхового відшкодування мотивуючи відмову закінченням строку для подання заяви про проведення виплати.

У зв'язку з цим ОСОБА_7 29 серпня 2016 року звернувся в Рожнятівський районний суд з позовом до неї про відшкодування шкоди внаслідок ДТП.

Вважає, що згідно чинного законодавства шкоду внаслідок страхового випадку відшкодовує страховик, тобто страхова компанія, якою застраховано цивільно - правову відповідальність власників наземних транспортних засобів. ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» збитки ОСОБА_7 не відшкодувала, хоча повинна відшкодувати, що привело до порушення її законних прав та інтересів, тому вона змушена звертатись до суду за їх захистом, шляхом подачі позову до страхової компанії про здійснення страхового відшкодування в примусовому порядку.

Представник приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова група» у судове засідання не прибув, справу просить розглянути у його відсутності, у вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 покладається на розсуд суду, а у задоволенні позову ОСОБА_2 просить відмовити, мотивуючи тим, що правовідносини між ОСОБА_2 та страховою компанією виникли виключно на підставі укладеного полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7003826. За даним полісом, страховик несе майнову відповідальність перед третіми особами у межах ліміту відповідальності в разі: сплати страхувальником страхового платежу в розмірі та порядку визначеному полісом; наявності страхового випадку у розумінні ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; відсутності підстав, коли шкода не відшкодовується, які визначені у ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; відсутності підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування, які визначені у ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова група» не є деліктними, оскільки страхова компанія несе майнову відповідальність виключно на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування визначає неподання заяви про відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Заява про страхове відшкодування подана ОСОБА_1 02 червня 2015 року, тоді як дорожньо-транспортна пригода сталася 16 квітня 2014 року. У звязку з цим листом від 28 липня 2015 року страхова компанія повідомила ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування.

ОСОБА_2 не погоджується із прийнятим Страховиком рішенням лише з тієї підстави, що ОСОБА_1 подав позовну заяву до неї, як до особи, що завдавала шкоди, про стягнення збитків, а ПрАТ «Українська пожежно - страхова група» правомірно прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явилися також.

Позивач-третя особа ОСОБА_1 направив суду заяву про розгляд справи у його відсутності, свої позовні вимоги підтримує, а проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечує та просить у їх задоволення відмовити.

Належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи відповідачка-позивачка ОСОБА_2 про причини своєї неявки суд не повідомила, що суд розцінює як неявку в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку, визначеному ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити з таких підстав.

ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки «SKODA OKTAVIA 3 HГ», реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 154808, виданого 06.09.2012 року Калуським ВРЕВ при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області (а.с.38).

16 квітня 2014 року внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідачки-позивачки ОСОБА_2, зазначений автомобіль, що належить на праві власності позивачу, отримав механічні пошкодження, що підтверджується постановою Рожнятівського районного суду від 18 травня 2015 року (а. с. 6), якою відповідачку визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення.

За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкова для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч. 4 ст. 61 ЦПК України).

Вартість матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок даної ДТП становить 63847 гривень 89 копійок, що підтверджується копією ремонтної калькуляції №25/14 від 11 травня 2014 року, копією звіту №25/14 про оцінку колісного транспортного засобу від 12 травня 2014 року та копією протоколу огляду транспортного засобу від 8 травня 2014 року (а. с. 33-37, 40-46, 47-53).

ОСОБА_1В також поніс витрати на евакуацію автомобіля в розмірі 200 гривень та за зберігання автомобіля на штраф-майданчику в розмірі 1344 гривні, що підтверджується копією розрахункової квитанції №228458 від 07 травня 2014 року та копією квитанції №674.45.1 від 07 травня 2014 року (а.с.57,61).

Автомобіль марки «GREAT WALL HOVER», реєстраційний номер AT 7353 AO, яким керувала ОСОБА_2, був застрахований за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном дії до 29 жовтня 2014 року його власником ОСОБА_5, що підтверджується копією полісу № АС/7003826 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 90).

02 червня 2015 ОСОБА_1 подав до ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» заяву про страхове відшкодування за вхідним № 166 від 02 червня 2015 року, однак листом №3251/18 від 28 липня 2015 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відмовило ОСОБА_7 у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи закінченням строку для подання заяви про проведення виплати, що підтверджується копіями заяви про страхове відшкодування від 02 червня 2016 року та копією листа ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» № 3281/18 від 28 липня 2015 року (а. с. 91, 92).

Аналізуючи наявні у матеріалах справи письмові докази у їх сукупності судом встановлено, що 16 квітня 2014 року сталася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортних засобів, якими керували ОСОБА_1 та ОСОБА_2, остання постановою Рожнятівського районного суду від 18 травня 2015 року визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто вказана ДТП сталася з її вини. У звязку з тим, що автомобіль , яким керувала ОСОБА_2 був застрахований, ОСОБА_1 звернувся до страховика із заявою про страхове відшкодування, у задоволенні якої йому було відмовлено через пропуск строку для подання такої заяви.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно змісту ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відповідно дост. 999 ЦК Українизаконом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальнимЗаконом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до змісту ст. 3 вказаного Закону, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно ст. 6 цього ж Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 22-31, 35, 36 цього ж Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. п. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоровю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо - транспортної пригоди

Відповідно до ч. 1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, а згідно ч. 2 ст. 14 цього ж кодексу особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно дост. 511 ЦК Українизобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про страхування» страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Аналізуючи зазначену норму закону, можна виділити два види застраховних осіб: застраховані особи та вигодонабувачі. При цьому введення застрахованої особи до кола суб'єктів відносин страхування допускається лише за її згодою. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Із зазначеного випливає, що договір страхування надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, де зазначено, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.Законнадає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбаченихстаттею 1194 ЦК Українипідстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, як потерпілий, бажаючи скористатися своїм правом вимоги до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у звязку з настанням страхового випадку дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16 квітня 2014 року, подав страховику відповідну заяву про здійснення страхового відшкодування. Однак страхова компанія правомірно відмовила йому у виплаті страхового відшкодування на підставі п. п. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1 пошкодженням належного йому транспортного засобу, становить 63847 гривень 89 копійок. Крім того, останній поніс витрати, понесені на евакуацію автомобіля в розмірі 200 гривень та зберігання автомобіля на штраф-майданчику в розмірі 1344 гривні.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. ст. 1166, 1192 ЦК України, суд приходить до висновку, що дана матеріальна шкода підлягає стягненню з винної особи, якою є відповідачка - позивачка ОСОБА_2

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, оскільки, ОСОБА_8 у звязку з відмовою ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у здійсненні страхової виплати не скористався своїм правом на отримання такої виплати. Однак такі обставини не позбавляють його права на відшкодування шкоди від особи, яка її завдала.

ОСОБА_1 також предявлені вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, яка оцінена ним у 50000 гривень та полягає в тому, що під час ДТП він отримав тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя, що призвело до порушення звичного способу його життя.

Факт отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя, а саме важкої закритої ЧМТ, забою головного мозку середнього ступеня, пластичної епідуральної гематоми правої вискової ділянки, лінійного перелому скроневої кістки справа, субарханоїдального травматичного крововиливу підоболонки головного мозку, забою мяких тканин волосистої частини голови, забою грудини, підтверджено копією витягу з медичної карти стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення Калуської центральної районної лікарні від 12 травня 2014 року (а. с. 75).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В абзаці 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, в п. 9 вказаної вище постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

ОСОБА_1 обґрунтував факт заподіяння йому моральної шкоди, оскільки встановлено, що внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя і є підстави вважати, що з вини відповідачки-позивачки ОСОБА_2 він терпів моральні страждання, що виразилась в перенесенні фізичного болю, необхідності тривалого лікування, неможливості користуватися автомобілем, ходити на роботу, займатися спортом тощо. Розмір моральної шкоди, яку ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачки-позивачки буде належним еквівалентом у відшкодуванні його моральних страждань, тому позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає до повного задоволення.

Оскільки шкода заподіяна ОСОБА_1 неправомірними діями ОСОБА_2, останній звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди з її заподіювача, тому за таких обставин шкода підлягає до відшкодування з відповідачки, а не із страхової компанії.

Отже позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, у звязку з чим до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем документально підтверджено сплату судового збору в розмірі 1205 гривень 14 копійок, що підлягає стягненню з відповідачки - позивачки ОСОБА_2 у повному обсязі у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 197, 209, 213 - 215, 218, 224- 226, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок ДТП задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Креховичі, вул. І.Франка, 17в, Рожнятівського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь ОСОБА_1 65391 (шістдесять п»ять тисяч триста дев»яносто одну) гривню 89 копійок, з яких 63847 (шістдесять три тисячі вісімсот сорок сім) гривень 89 копійок - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, 200 гривень витрати на евакуацію автомобіля, 1344 гривні витрати за зберігання автомобіля на штраф майданчику, та 50000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 1205 гривень 14 копійок судових витрат по справі.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_1, про відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок ДТП відмовити за його безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Рожнятівський районний суд протягом десяти днів з часу отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Калиній