Вирок № 65156998, 07.03.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2511/17

Провадження № 1-кп/344/325/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретаря Караїм Ю.В.,

прокурора Кулявого С.М.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та фактичного проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, фізичної особи - підприємця, неодруженого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив підроблення з метою збуту офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити.

Злочин вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_2, будучи приватним підприємцем та займаючись діяльністю, повязаною із заготівлею та переробкою лісопродукції, в період вересня-жовтня 2015 року, діючи умисно, маючи єдиний злочинний намір щодо підроблення та збуту підроблених офіційних документів, з корисливих мотивів та з метою легалізації лісоматеріалів невідомого походження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, перебуваючи в автомобілі за адресою по вул. Лепкого в м.Івано-Франківську, виготовив від імені Турківського ДЛГП «Галсільліс» офіційні документи - товарно-транспортні накладні форми №1 ТН, встановлені додатком 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зі змінами і доповненнями), а саме товарно-транспортні накладні №0912/15 від 16.10.2015, №0913/15 від 19.10.2015, №0914/15 від 20.10.2015, №0915/15 від 21.10.2015, №0916/15 від 21.10.2015, 0917/15 від 24.10.2015, №0919/15 від 28.10.2015, №0884/15 від 17.09.2015, №0885/15 від 17.09.2015, №0886/15 від 18.09.2015, №0887/15 від 18.09.2015, №0888/15 від 21.09.2015, №0889/15 від 21.09.2015, №0890/15 від 22.09.2015, №0893/15 від 25.09.2015, №0894/15 від 25.09.2015, №0896/15 від 29.09.2015, №0897/15 від 29.09.2015, та офіційні документи специфікації-накладні на відпуск лісоматеріалів необроблених до товарно-транспортної накладної форми №ЛГ-25, встановлені додатком №1 до Наказу Держкомлісгоспу №2019 від 27.06.2007, а саме специфікації до товарно-транспортних накладних №009130 від 16.10.2015, №009131 від 19.10.2015, №009133 від 21.10.2015, 009134 від 21.10.2015, №009135 від 24.10.2015, №009137 від 28.10.2015, №009102 від 17.09.2015, №009104 від 18.09.2015, №009105 від 18.09.2015, №009106 від 21.09.2015, №009107 від 21.09.2015, №009108 від 22.09.2015, №009111 від 25.09.2015, №009112 від 25.09.2015, №009114 від 29.09.2015, №009115 від 29.09.2015, №009132 від 20.10.2015, №009103 від 17.09.2015 на відпуск лісоматеріалів необроблених, на яких проставив виготовлену за невстановлених досудовим розслідуванням обставин підроблену печатку Турківського ДЛГП «Галсільліс», яку 12.04.2016 добровільно видав слідчому Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу ГУ НП в Львівській області ОСОБА_4, та підписи службових осіб, які ніби - то відпустили йому лісоматеріали, а також печатку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та свій підпис.

Завідомо підроблені документи ОСОБА_2 у вересні-жовтні 2015 року збув ОСОБА_3 в с.Креховичі Рожнятівського району за кошти в сумі 2500 грн. та в м. Івано-Франківську біля готелю «Надія» за кошти в сумі 3000 грн., всього на загальну суму 5500 грн.

13 лютого 2017 року між прокурором Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_2 в присутності його захисника ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, при цьому сторони угоди узгодили покарання за ч.2 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 ( три тисячі чотириста ) гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вказаному злочині визнав повністю та беззастережно, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримав, а угоду про визнання винуватості від 13 лютого 2017 року просив затвердити. Наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, який буде застосовано до нього в разі укладення угоди, та виключні підстави оскарження вироку розуміє.

Захисник обвинуваченого підтримав думку свого підзахисного.

Прокурор вважає, що угода відповідає встановленим вимогам закону і повинна бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Відповідно до ст. 68, ч.4 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, згідно статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується ОСОБА_2, є обґрунтованим і свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч.2 ст.358 КК України, так як ґрунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст.349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого, так і особу обвинуваченого, фактичні обставини вчиненого правопорушення, як обставини, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що обтяжують покарання відсутні, що відповідає як закону, так і фактичним даним кримінального провадження.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, неодружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, на обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Визначаючись у призначенні покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.358 КК України у виді штрафу.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_2 за ч.2 ст.358 КК України є правильною, а запропоноване угодою покарання у виді штрафу також відповідає положенням ст.65 КК України щодо тяжкості злочину, санкції ч.2 ст.358 КК України, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи та обставин, що пом'якшують покарання, і відсутності обставин, що обтяжують покарання.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті, що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушення, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався, цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості від 13 лютого 2017 року, укладену між прокурором Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_2 про визнання винуватості - затвердити.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави із зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УК у місті Івано-Франківську/м.Івано-Франківськ/24060300, банк отримувача: ГУК в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження", - 5942 гривень 70 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертиз №1.1-342/17 від 23.01.2017, №1.1-341/17 від 23.01.2017 та №1.1-340/17 від 23.01.2017.

Речові докази згідно постанов від 20.05.2016 та від 26.01.2017 зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Суддя О.Зеленко