Ухвала суду № 65156694, 02.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2046/15-ц

Провадження № 22-ц/779/242/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Сегін І.Р. І. Р.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Максюти І.О.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Снятинського районного суду від 26 травня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до кредитного договору № 070/08К від 12.06.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 14500 Євро строком до 11червня 2013 року та зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконав, у зв»язку з чим станом на 17 листопада 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 42224, 58 євро, яка складається з: 8655,58 євро - заборгованість за кредитом; 18246,50 євро - заборгованість по процентам; 15322,50 євро - пеня, а також 10,05 євро - штраф (фіксована частина) та 842,20 євро - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено договори поруки між позивачем та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, однак останні в порушення умов зазначених договорів не виконали свої зобов»язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Снятинського районного суду від 26 травня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором 070/08 К від 12 червня 2008 року, в сумі 17696,19 євро, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 17 листопада 2015 року становить 440281,09 грн.

Вирішено питання судових витрат.

На дане рішення ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи, прийнято без належної оцінки доказів відповідачів та з порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначила, що банк у 2011 році уже звертався в суд з позовом про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Рішенням Снятинського районного суду від 30 травня 2011 року з відповідачів стягнута заборгованість за кредитним договором в сумі, що еквівалентна 286 953,52 грн.

Зазначила, що прострочення виплати сум по кредиту розпочалось ще у 2009 році, з вказаного моменту у банку виникло право на звернення до суду.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Така позовна давність застосовується і до стягнення заборгованості за кредитним договором. Ч.1 ст.261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права, або про особу яка його порушила.

Отже, перебіг позовної давності почався у 2009 році і закінчився в кінці 2012 року, проте, позивач звернувся з позовом лише в кінці 2015 року.

На думку апелянта позивачем представлено невірний розрахунок суми заборгованості за кредитним договором, так як у 2011 році заборгованість за тілом кредиту складала 7596,76 євро, а в 2015 році - 8655,58 євро (тобто безпідставно збільшена на 1000 євро).

Крім того, суд фактично стягнув з відповідачів два рази тіло кредиту та відсотки за користування кредитом.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рокетська С.В. заперечила вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає що рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам закону з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12 червня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 070/08 К, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 14500 Євро.

Відповідно до п.1.3 договору - термін повернення кредиту, відсотків і винагороди визначено відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (Додаток №1 до даного Договору) , але не пізніше 11 червня 2013 року.

За користування кредитом позичальник згідно п.4.1 Договору сплачує відсотки у розмірі 18% річних.

При порушенні позичальником зобов»язань по погашенню кредиту, позичальник у відповідності до п. 4.3 Договору сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Так, згідно Додатку №1 до кредитного Договору № 070/08К від 12.06.2008 року визначено графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, згідно якого позичальник зобов»язаний щомісячно сплачувати загальну суму внеску у розмірі 370,18 євро. (а.с. 18, 19).

Встановлено також, що 12.06.2008 року між ПриватБанком та поручителями ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договори поруки, за умовами яких останні відповідають перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник - ОСОБА_3, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно п.4 договорів поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно представленого позивачем розрахунку вбачається, що сума заборгованості по кредитному договору, яка виникла у ОСОБА_3 у зв'язку з невиконанням ним своїх кредитних зобов'язань станом на 17.11.2015 року становить 42224, 58 євро, а саме: 8655,58 євро -заборгованість за кредитом; 18246,50 євро - заборгованість по процентам; 15322,50 євро - пеня, а також 10,05 євро - штраф (фіксована частина) та 842,20 євро штраф (процентна складова).

Крім того, встановлено, що рішенням Снятинського районного суду від 30 травня 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №070/08К від 12 червня 208 року станом на 27.01.2011 року в сумі 25380,64 євро, що в гривневому еквіваленті складає 286953,32 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог позивача суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідачі належним чином не виконують взяті на себе зобов»язання за кредитним договором та договорами поруки.

Зазначених обставин не заперечив представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6, який ствердив що останній платіж за кредитним договором позичальником внесено в 2009 році.

Разом з тим, із розрахунку суми заборгованості за кредитним договором та інформації ПАТ КБ «ПриватБанк» стосовно реалізації заставного майна за кредитом вбачається, що після ухвалення судом рішення від 30 травня 2011 року - 27 листопада 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок реалізації заставного майна малотоннажного фургона -В IVECO DAILY 2003 р.в. погашено борг в сумі 10318,35 євро, кошти від якого розподілені наступним чином: 5159,18 євро - на погашення простроченої заборгованості, 5159,17 євро - на погашення нарахованих штрафів. (а.с.8, 82).

Крім того, із розрахунку суми заборгованості вбачається, що 01.08.2013 року мало місце погашення заборгованості за кредитом в сумі 18,35 євро, та 09.10.2015 року погашення відсотків в сумі 377,81 євро.

З огляду на зазначене, необґрунтованими є доводи представника апелянта про те, що останній платіж в рахунок погашення боргу за кредитним договором внесено позичальником у 2009 році.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості вимог представника відповідачів ОСОБА_6 про застосування позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, згідно п. 6.8 кредитного договору № 070/08К від 12.06.2008 року - строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлено сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до положень ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Сплив позовної давності, згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на те, що рішенням Снятинського районного суду з відповідачів стягнуто заборгованість за кредитним договором № 070/08К від 12.06.2008 року станом на 27.05.2011 року, а також те, що на погашення заборгованості за кредитом 28.11.2012 року внесено кошти виручені за рахунок реалізації заставного майна, а також погашалась заборгованість по кредиту та відсотках, останній платіж здійснено 09.10.2015 року, то зазначені обставини дають підстави для висновку про переривання позовної давності та відсутність підстав для відмови у задоволенні позову за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Не заслуговують на увагу посилання представника апелянта щодо невірності розрахунків позивача заборгованості по тілу кредиту.

Так, апелянт вказує, що у 2011 році заборгованість за тілом кредиту складала 7596,76 євро, а в 2015 році - 8655,58 євро (тобто збільшилась на 1000 євро), однак такі твердження є помилковими, як вбачається із змісту рішення Снятинського районного суду від 30.05.21011 року заборгованість за тілом кредиту складала всього - 13833,11 євро, з яких 7569,76 євро - залишок кредиту, 6263,35 євро - прострочене тіло кредиту.

Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що суд фактично стягнув з відповідачів два рази тіло кредиту та відсотки за користування кредитом, оскільки позивачем у розрахунку суми заборгованості за кредитним договором враховано суму, яка стягнута відповідно до рішення Снятиського районного суду від 30.05.2011 року.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Снятинського районного суду від 26 травня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

І.О. Максюта