Вирок № 65153062, 01.02.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.2017 Справа №607/13361/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

при секретарі с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12016210180002557 від 23 липня 2016 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні двоє дітей, приватного підприємця, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5,раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 22 липня 2016 року о 18 год. 35 хв. керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Focus» р.н. ВО 0345 AI рухався автодорогою по вулиці Бродівській м. Тернопіль на територію АЗС «Автотехсервіс», що в м. Тернопіль по вул. Бродівська, 49А. Під час руху водій ОСОБА_2 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб постійно мати змогу своєчасно зреагувати на її зміну та постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.3. (б) ПДР України. Внаслідок проявленої неуважності, при наближенні до заїзду на АЗС «Автотехсервіс», водій ОСОБА_2 не виконав вимоги п.п. 1.10, 10.4 ПДР України, оскільки не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не пропустив транспортний засіб, що рухався у зустрічному напрямку. Зокрема, в цей час, дорогою по вул. Бродівській у напрямку центра м. Тернопіль в межах своєї смуги, рухався велосипедист ОСОБА_5 В результаті допущених грубих порушень ПДР України ОСОБА_2 розпочав маневр повороту ліворуч, а саме у заїзд на територію АЗС «Автотехсерівіс», виїхав на зустрічну смугу для руху та допустив наїзд керованого ним автомобіля НОМЕР_1 на велосипедиста ОСОБА_6 Внаслідок такого наїзду велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, а саме: травму голови, у вигляді: переломів кісток склепіння і основи черепа, крововиливів під оболонки та у речовину головного мозку, крововиливів у мякі тканини, рани, чисельні садна та синці, крововилив у ліве очне яблуко; травми грудей у вигляді: переломів лівих ребер із крововиловами в мякі тканини; чисельні синці та садна кінцівок, від яких 25 липня 2016 року у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» помер. Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.4 ПДР України перебуває у прямому причинному звязку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_6

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини та показав, що 22 липня 2016 року приблизно о 18 год. 35 хв. керуючи автомобілем марки «Ford Focus» р.н. ВО 0345 AI рухався автодорогою по вулиці Бродівській м. Тернопіль, біля АЗС «Автотехсервіс», що в м. Тернопіль - повертав ліворуч на автомийку. При здійсненні вказаного маневру, його засліпило сонце, і він лише помітив, як зліва від автомобіля впав велосипед. Після чого він зупинившись, вийшов із автомобіля побачив лежачого чоловіка та викликав швидку допомогу. Через декілька днів йому стало відомо, що вказана особа померла. У вчиненому він щиро розкаюється, просить вибачення у потерпілого, а також не карати його суворо та зокрема, не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки єдиним джерелом доходусімї обвинуваченого є дохід від роздрібної торгівлі на ринку, акерування транспортними засобами сприяє отриманнюним цього доходу. Заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6 на суму 768 гривень, визнав в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що померлий ОСОБА_6 був його батьком. Просить суд, суворо обвинуваченого ОСОБА_2 не карати, не позбавляти волі та прав на керування транспортними засобами.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_2 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

Зясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також розяснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Суд при вирішенні питання відповідальності обвинуваченого звертає увагу на розяснення, наведені у п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якими передбачено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які помякшують і обтяжують покарання, та особу винного, і вирішувати питання стосовно доцільностізастосування до винного додаткового покарання.

А тому, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65КК України, враховує ступінь тяжкості, характер та наслідки вчиненого злочину, його ставлення до нього та поведінку після його вчинення, особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, стан його здоровя, за місцем проживання характеризується позитивно, наявність на його утриманні неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, та малолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, думку потерпілого, який просить суворо не карати обвинуваченого, обставини, які помякшують покарання - визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому. Обставини, які обтяжують покарання вчинення злочину щодо особи похилого віку. Підстав для застосування ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2, йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки єдиним джерелом доходусімї обвинуваченого є дохід від роздрібної торгівлі на ринку,а керування транспортними засобами сприяє отриманнюним цього доходу. Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченого, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, думку потерпілого щодо призначення покарання обвинуваченому, із врахуванням його характеризуючих даних, ступеню тяжкості вчиненого злочину.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_2 в період дії іспитового строку, відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, на нього слід покласти обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання .

Вирішуючи заявлений прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 інтересах держави в особі Тернопільської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 768 грн., понесених закладом охорони здоровя, суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, при цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності або власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» розяснено, що витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоровя або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно довідки КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» №01-3/2409 від 22 листопада 2016 року, потерпілий ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з 22 липня 2016 року по 25 липня 2016 року (3 ліжко/дні) та сума витрачених коштів на його лікування склала 768 гривень.

Таким чином, з урахуванням належного підтвердження заявлених прокурором позовних вимог, які, крім цього, визнані обвинуваченим, в силу ст.ст. 127-129 КПК України, ст. 1206 ЦК України, заподіяна злочином шкода у вигляді витрат на лікування потерпілого підлягає стягненню з обвинуваченого у повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення автотехнічних та транспортно-трасологічної експертиз.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобовязати ОСОБА_2, відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь міського бюджету м. Тернополя (одержувач: ГУК у Тернопільській обл. 24060300 р/р №31414544700001 в ГУДКСУ у Тернопільській обл., м. Тернопіль код ЄДРПОУ 37977599, МФО 838012) заподіяну шкоду у виді витрат, понесених на лікування потерпілого від злочину, в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), процесуальні витрати за проведення автотехнічної експертизи №5-388/16 в розмірі 660 грн. 30 коп., транспортно-трасологічної експертизи №5-391/16 в розмірі 880 грн. 40 коп., автотехнічної експертизи №808/16-22 в розмірі 2422 грн. 20 коп., на загальну суму 3962 грн. 90 коп. (три тисячі девятсот шістдесят дві гривні 90 копійок).

Речові докази:

- автомобіль марки «Форд Фокус» реєстраційний номер НОМЕР_2,переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 під розписку залишити в розпорядженні останнього, після набрання вироком законної сили;

- велосипед марки «MLPINM» синього кольору, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 під розписку залишити в розпорядженні останнього, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя В.Є. Ломакін

Головуючий суддяОСОБА_9