Ухвала суду № 65153027, 23.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/268/16 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.

Провадження № 22-ц/783/820/17 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Куцику І. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ у Львівській області на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця і начальника Галицького відділу ДВС Львівського МУЮ у виконавчому провадженні та зобов»язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою скаргу ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця і начальника Галицького відділу ДВС Львівського МУЮ у виконавчому провадженні та зобов»язання вчинити дії задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Левко Л. Р. та начальника Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Павлюк Н. В.

Зобов»язано головного державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ Левко Л.Р. та начальника Галицького ВДВС Львівського МУЮ Павлюк Н.В. усунути порушення і вчинити виконавчі дії в порядку і строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Зобов»язано головного державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ Левко Л.Р. та начальника Галицького ВДВС Львівського МУЮ Павлюк Н.В. здійснити примусове виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01.10.2012 року у справі № 1313/77/2012 та сплатити стягувачу ОСОБА_2 решту належних до стягнення грошей в сумі 42580,30 грн. у виконавчому провадженні.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалу суду оскаржив Галицький відділ державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ у Львівській області.

Вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зокрема, зазначає, що судом не враховано, що на виконанні Галицького ВДВС м.Львова перебувало зведене виконавче провадження № 43473368 з виконання виконавчих документів про стягнення з ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» в склад якого входить 592 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості на користь фізичних осіб та держави на суму 9821329,94 грн. В складі зведеного виконавчого провадження перебувало ВП з примусового виконання виконавчого листа № 2/1313/233/2012, виданого 15.10.2012 року Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 50200,90 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/1313/233/2012 винесена державним виконавцем 23.05.2014 р.

В ході здійснення виконавчого провадження було реалізовано майно боржника - квартиру АДРЕСА_1 та квартиру у АДРЕСА_2.

24.09.2015 року державними виконавцями Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова в ході виконавчого провадження були видані розпорядження про перерахунок коштів в загальній сумі 1 283 631,24 грн. на рахунки стягувачів Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» в порядку ст.ст.43,44 Закону України «Про виконавче провадження» (пропорційно до стягнутої суми кожному стягувачу).

На розрахункові рахунки ОСОБА_2 24.09.215 року перераховано кошти в сумі 6909,70 грн., що пропорційно до стягнутої суми, оскільки наявна сума від реалізації майна не задовольняла усі вимоги стягувачів на суму 9 821 329,94 грн. У зв»язку з відсутністю на території Галицького ВДВС м. Львів та Львівської області іншого ліквідного майна боржника, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в порядку вимог ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». У вказаній постанові стягувачеві роз»яснено право на наступне скерування виконавчого документа за місцем знаходження, реєстрації боржника, оскільки самостійне скерування матеріалів виконавчого провадження за належністю відділу було заборонено. Вважає, що усі вимоги визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем були виконані.

Просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст.11Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати усіх передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Миколаївського районного суду Львівської області, ухваленого у справі № 1313/77/2012, з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» в користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 49490 грн. та судові витрати в розмірі 710,90 грн.

Виконання рішення покладено на головного державного виконавця Галицького ВДВС м. Львова Левко Л.Р.

Незважаючи на неодноразові звернення стягувача до державного виконавця з вимогою виконання рішення суду, станом на 24.09.2014 року стягувачу перераховано лише 6909, 70 грн.

Станом на день звернення до суду решту присуджених ОСОБА_2 коштів в сумі 42580,30 грн. не стягнуто, постанова про закінчення виконавчого провадження не надіслана.

Визнаючи дії державного виконавця з виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» в користь ОСОБА_2 49490 грн. та судових витрати в розмірі 710,90 грн. незаконними, районний суд виходив з того, на день звернення ОСОБА_2 до суду зі скаргою на дії державного виконавця, рішення суду є невиконаним, чим порушено права стягувача ОСОБА_2

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, справа судом розглянута у відсутності державного виконавця та без огляду матеріалів виконавчого провадження, які б дали можливість суду встановити, які саме дії були вчинені державним виконавцем з виконання виконавчого документа про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» в користь ОСОБА_2 49490 грн. та судових витрат в розмірі 710,90 грн. та чи відповідали такі дії державного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали виконавчого провадження судом не витребовувалися.

Відповідно до положень ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Враховуючи, що судом ухвалено судове рішення без дослідження будь-яких доказів у справі, висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що не дає апеляційному суду можливості перевірити ухвалу суду на предмет її законності, а суд апеляційної інстанції не наділений правом збирання доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ у Львівській області задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

Савуляк Р. В.