Рішення № 65152265, 23.02.2017, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 1309/4455/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Управління природних ресурсів і регулювання земельних відносин, Львівська міська рада, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про зобовязання демонтувати самочинну прибудову та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа ОСОБА_7, про визнання права власності на реконструйований житловий будинок,

встановив:

Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить зобовязати відповідачів як співвласників будинку №22 на вул. Доробок у м. Львові демонтувати самочинно побудовану на землях міськземфонду двоповерхову прибудову розміром 4,6м х 6,3м до житлового будинку №22 на вул. Доробок у м. Львові. Заявлений позов мотивує тим, що відповідно до п.2 розпорядження голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 07.04.2008р. № 340 «Про самочинне будівництво гр. ОСОБА_1,М ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4Г.» відповідачів як співвласників буд. №22 на вул. Доробок у м. Львові зобовязано демонтувати самочинно побудовану на землях міськземфонду двоповерхову прибудову розм. 4,6 х 6,3 до житлового будинку №22 на вул. доробок у м. Львові в термін до 15.05.2008р. В зазначені терміни дане розпорядження ними добровільно не виконане, а тому демонтаж самочинної прибудови розміром 4,6м х 6,3м до належного їм житлового будинку слід провести в судовому порядку.

Не погодившись з зазначеним позовом, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали зустрічну позовну заяву, яка ними неодноразово уточнювалася і згідно останньо поданої ними заяви про уточнення та збільшення позовних вимог в порядку ст. 31 ЦПК України просять визнати за ними право власності на реконструйований житловий будинок загальною площею 213,3 кв. м. та житловою площею 127,1кв. м. В обгрунтування зустрічного позову посилаються на те, що згідно договору міни № 3840 від 09.12.2003 року вони набули право власності на будинковолодіння на вул. Доробок, 22 у м.Львові. Дане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0555 га, яка належить відповідачам на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НА №200538, виданого 20.01.2005р. Їхня сімя складається із 6-ти осіб і включає в себе людей 3-х поколінь різного віку, через що в них виникла крайня необхідність покращенні житлових умов, так як придбаний ними будинок мав загальну площу лише 69,9 кв. м. Поряд з їхньою земельною ділянкою знаходилася вільна на їхню думку земельна ділянка, яка згідно довідки про правовий статус відносилася до будинковолодіння №18 на вул. Доробок у м.Львові і знаходилась у фактичному користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 У 2009 році один із співвласників будинковолодіння на вул. Доробок, 18 ОСОБА_7 надав їм нотаріальну згоду на вилучення у нього земельної ділянки площею 56 кв. м. з правом долучення її до земельної ділянки на вул.Доробок, 22 у м.Львові. Саме на цій земельній ділянці ними і було побудовано спірну прибудову, яка в повній мірі відповідає будівельним і санітарним нормам, що підтверджується проектом на відповідність нормативним вимогам самовільно розширеного житлового будинку та перепланування на дві окремі квартири розробленого ПП «Універсал проект», а згідно Звіту про проведення інженерно-технічного огляду на відповідність приватної будівлі державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, що були чинними на момент закінчення будівництва обєкта, встановлено, що будинок придатний до експлуатації, відповідає санітарно-технічним та протипожежним вимогам, сучасним будівельним нормам і правилам, технічний стан конструкції будинку задовільний, виготовлена технічна документація на житловий будинок погоджена з відповідними службами м.Львова. Будівництво не порушує вимог експлуатації, а також прав інших громадян. Окремо зазначали, що жодних прав третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як суміжних землекористувачів не порушують, що окрім наявних в справі письмових доказів встановлено також і рішеннями судів, в силу чого даний факт доказуванню не підлягає.

Треті особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яким згідно уточнених позовних вимог просять визнати самочинно збудовану відповідачами ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прибудову розміром 4,6 м. х 6,3 м. до належного їм будинку (з правої сторони фасаду) на вул. Доробок, 22 у м. Львові такою, що є перешкодою у виконанні рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26.12.2008 року у справі № 2-2011/2008, зобовязати відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у користуванні земельною ділянкою на вул. Вигоди, 15 шляхом демонтажу самочинно збудованої ними прибудови, яка стоїть на межі земельної ділянки на вул. Вигоди, 15, яка встановлена рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26.12.2008 року у справі №2-2011/2008 і проходить по межі «А-Б», що визначена і погоджена у виданому на імя ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 державному акті на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0555 га на вул. Доробок, 22. Заявлений позов обґрунтовують тим, що з 2009 року вказане рішення Залізничного районного суду м.Львова від 26.12.2008р. по даний час не виконане відповідачами, які на межі «А-Б» та на території їхнього будинковолодіння звели спірну прибудову, яка і перешкоджає встановленню межі між їхнім будинковолодінням та будинковолодінням відповідачів ОСОБА_3, встановленої рішенням суду, що порушує їхні права як стягувачів під час примусового виконання згаданого рішення. Окрім того, спірна прибудова порушує їхні права як землекористувачів, оскільки межа між їхніми будинковолодіннями проходить по межі «А-Б», яка визначена та погоджена у виданому на імя відповідачів ОСОБА_3 державному акті на право власності на земельну ділянку площею 0,0555 га і саме порушивши межу «А-Б» відповідачі звели спірну прибудову, не маючи на це ні проекту, ні жодного дозвільного документу.

В судовому засіданні представник Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, будучи одночасно представником і третьої особи Управління природних ресурсів і регулювання земельних відносин і Львівської міської ради ОСОБА_10 вимоги первісного позову підтримав, покликаючись на мотиви такого, який просить задовольнити, а проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11 та ОСОБА_4 заперечив, зазначивши, що такий є безпідставним і не ґрунтується на законі. З приводу вирішення позову третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 ОСОБА_6 поклався на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_12 проти позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та позову третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечили, пославшись на його безпідставність, а зустрічний позов підтримали і просить такий задовольнити. Зазначили, що проведена реконструкція вчинена з дотриманням будівельних норм та правил, і зведено на земельній ділянці, що відноситься до будинковолодіння на вул. Доробок,18, що належить сімї ОСОБА_7, які дозволили вилучити в них частину земельної ділянки, на якій стоїть спірна прибудова, з долученням її до земельної ділянки сімї ОСОБА_2, а тому таке будівництво на їх думку прав і законних інтересів третіх осіб як і будь чиїх інших не зачіпає. Просять в позові Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_5 ОСОБА_6 відмовити, а їхній позов задоволити в повному обємі.

Треті особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 та ОСОБА_13, представник ОСОБА_6 ОСОБА_14 позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 та інших про демонтаж самочинної прибудови та позовну заяву третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 ОСОБА_6 підтримали, проти зустрічного позову заперечили, пославшись на безпідставність такого та зазначаючи, що спірна прибудова зведена без належного та погодженого і відповідних службах проекту, без дозволу на початок будівельних робіт, а головне побудована на земельній ділянці, яка відповідачам ОСОБА_2 та іншим не належить, що виключає можливість визнання права власності на такий обєкт.

Львівська місцева прокуратура №2, яка вступила у справу на захист інтересів ОСОБА_4, направила на адресу суду листа від 22.02.2017 року, згідно якого просить проводити розгляд за відсутності проккурора та що позовні вимоги ОСОБА_4 підтримує в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову та позову третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають у житловому будинку №22 по вул. Доробок у м. Львові, який належить їм на праві приватної власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2396922 від 23.12.2003 року і який розташований на земельній ділянці площею 0,0555 га, що належить відповідачам згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НА №200538 від 20.01.2005 року.

З пояснень відповідачки ОСОБА_2 вбачається, що спірну прибудову вона та члени її сімї звели в період з 2004-2006 рр., на вільній земельній ділянці, що примикала до їхнього будинковолодіння, таке будівництво проведене ними без належно розробленого та затвердженого у встановленому порядку проекту та без будь-якого дозволу на проведення будівельних робіт.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст.376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У відповідності до п.1.6.3 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 вересня 2011 року № 835 житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без отриманих у встановленому законодавством порядку містобудівних умов та обмежень, архітектурно-планувальних вимог або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним будівництвом є нове будівництво, розширення будинків або споруд без дозволу виконавчого органу міської ради, без належно затвердженої проектної документації, без дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на виконання будівельних робіт.

Рішенням Залізничного р-го суду м. Львова від 26 грудня 2008 року у справі №2-2011/2008р. серед іншого було встановлено межі користування між земельною ділянкою будинковолодіння на вул. Вигоди, 15 в м.Львові, належною ОСОБА_6 та ОСОБА_5, і земельною ділянкою будинковолодіння на вул. Доробок, 22 у м. Львові, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у відповідності до межі «А-Б», яка визначена та погоджена у виданому на імя ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 державному акті на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0555 га на вул. Доробок, 22 у м.Львові, відтак саме по визначеній в даному державному акті межі «А-Б» і проходить межа між будинковолодіннями на вул.Доробок, 22 та Вигоди,15, при тому, що остання на час розгляду справи ще неприватизована і належить до комунальної власності і на частині саме цієї земельної ділянки було зведено спірну прибудову розміром 4,6м х 6,3м до будинку № 22 по вул. Доробок у м. Львові, що належить відповідачам. Твердження відповідачів про те, що спірна прибудова розташована на земельній ділянці ОСОБА_7 суперечить матеріалам справи та спростовується наявними у справі доказами, зокрема численними викопіюваннями, що є в матеріалах справи, з яких чітко видно, що будинковолодіння Доробок, 22 (ОСОБА_3) та Доробок,18 (ОСОБА_7) між собою не межують.

Факт самочинного будівництва підтверджується також постановою №159-3 у справі про адміністративні правопорушення від 14.03.2007 року, згідно якої ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за самовільно здійснене будівництво житлової прибудови до житлового будинку на вул. Доробок,22 у м. Львові згідно ст.97 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 102 грн., який нею оплачений, про що свідчить квитанція про оплату даного штрафу.

З огляду на це, суд вважає, що спірна прибудова є самочинним будівництвом в розумінні ч.1 ст.376 ЦК України, оскільки зведена відповідачами на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, і така ділянка їм для будівництва не виділялася, окрім того, саме будівництво проведено без будь-якого дозволу та належно затвердженого проекту, а тому така відповідно до положень ч. 4 ст. 376 ЦК України підлягає знесенню відповідачами.

Відповідно дост.144 Конституції України,ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до п.3.4. розділу VI Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №3704 від 08.07.2010 року, п.4.3.4 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради № 5 від 06.01.2012 року, та п.3.1. Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 року № 835 до повноважень районної адміністрації в галузі будівництва належить розгляд та вжиття заходів, у встановленому виконавчим комітетом, департаментом містобудування порядку, щодо фактів самочинного будівництва.

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 340 від 07.04.2008р. було затверджено висновок міжвідомчої комісії № 9 від 18.03.2008р. та зобовязано ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 співвласників буд. № 22 по вул. Доробок демонтувати самочинно побудовану на землях міськземфонду двоповерхову прибудову рози. 4,6х6,3 м. до житлового будинку по вул. доробок,22 у м. Львові. Термін виконання даного розпорядження було встановлено до 15.05.2008 р. На виконання цього розпорядження адміністрація ЛКП «Левандівка» тричі попереджала відповідача про необхідність демонтажу вказаної прибудови, що відповідачами виконано у встановлений строк не було, не демонтовано спірну споруду і на час розгляду справи у суді.

Крім того, Пленум Вищого спеціалізованого суду України в своїй постанові № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», роз'яснив, що право власності у порядку, передбаченому ч.3 ст.376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як ч.3 ст.376, так і ст.331 ЦК (п.3).

Аналіз норм ч.2 ст.6 Конституції України, пп.1 п. «б»ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.376 ЦК України дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе в тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Статтею 376 ЦК також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно будоване нерухоме майно.

Відповідно до ст.26 Закону України«Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судами відповідно до законодавства.

Згідно зі ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

З огляду на вказане, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Відповідно до п.12 вищезгаданої постанови № 6 від 30.03.2012 року, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Свідоцтво про право власності може бути видане лише за наявності документа, що засвідчує відповідність закінченого будівництва проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам та правилам, відомостей про введення будинку у експлуатацію.

Як видно з матеріалів справи і визнається сторонами, реконтруйований будинок на вул.Доробок, 22 у м.Львові не було прийнято в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Отже, враховуючи наведені положення законодавства і відповідні розяснення такого, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для визнання за відповідачами права власності на реконструйований будинок.

Відмовляючи в позові третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 ОСОБА_6 суд виходить з наступного.

Ухвалою судового засідання від 09.11.2009 року Залізничним районним судом задоволено заяву Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області від 19.10.2009 року про відстрочку виконання судового рішення Залізничного районного суду м.Львова від 26.12.2008 року та відстрочено виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 26.12.2008 року на підставі якого 10.07.2009 року виданий виконавчий лист у справі № 2-2011/2008р. про зобовязання Управління земельних ресурсів у м. Львові встановити межі в натурі між земельною ділянкою будинковолодіння по вул.Вигоди, 15 у м. Львові і земельною ділянкою будинковолодіння по вул. Доробок, 22 у м.Львові, яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у відповідності до межі «А-Б», яка визначена та погоджена у виданому на імя ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 державному акті на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0555 га на вул. Доробок, 22 у м.Львові та згідно викопіювання з генплану від 05.05.2008 року та межі користування між земельною ділянкою будинковолодіння на вул. Вигоди, 15 у м. Львові і земельною ділянкою будинковолодіння на вул. Доробок, 18 у м.Львові ОСОБА_9 ОСОБА_7 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17, ОСОБА_17 у відповідності до викопіювання з генплану м. Львова від 05.05.2008 року до вирішення судового спору за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи на стороні позивача: Управління природних ресурсів і регулювання земельних відносин, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про демонтаж самочинно здійсненої добудови до житлового будинку.

Тому, судом встановлено, що перешкодою до завершення виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 26.12.2008 року №2-2011 в частині зобовязання Управління земельних ресурсів у м.Львові встановити межу в натурі між земельною ділянкою будинковолодіння на вул. Вигоди, 15 у м. Львові і земельною ділянкою будинковолодіння на вул. Доробок,22 у м. Львові служить спірна прибудова, через яку не можливо в натурі встановити межу між даними будинковолодіннями, проте, обраний третіми особами з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спосіб захисту порушеного права не відповідає законодавству та суперечить ст. 16 ЦК України, а тому заявлений позов третіх осіб задоволенню не підлягає.

Із змістуст. 10 ЦПК Українивбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1ст.11 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності дост.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Згідност.212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Виходячи із наведеного, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради є підставним, ґрунтується на законі, від так його слід задовольнити, зобовязавши ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - співвласників будинку №22 на вул. Доробок у м. Львові демонтувати самочинно побудовану на землях міськземфонду двоповерхову прибудову розміром 4,6м х 6,3м до житлового будинку №22 на вул. Доробок у м.Львові, через що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14 .У.Г. про визнання права власності на реконструйонавний будинок відмовити, як і відмовити в позові третім особам з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У звязку з цим суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради по 1,87 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_18 УлітиГригорівни про демонтаж самочинно здійсненої прибудови до будинку - задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - співвласників будинку №22 на вул.Доробок у м. Львові демонтувати самочинно побудовану на землях міськземфонду двоповерхову прибудову розміром 4,6м х 6,3м до житлового будинку №22 на вул.Доробок у м.Львові.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради по 1,87 грн. судових витрат з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності на реконструйований житловий будинок на вул.Доробок, 22 у м.Львові загальною площею 213,3 кв.м. та житловою площею 127,1 кв.м - відмовити.

В задоволенні позову третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкоду в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу прибудови на вул.Доробок, 22 у м.Львові - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний