Ухвала суду № 65152168, 06.03.2017, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8162/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря Обертас Н.М.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, про демонтаж самочинно здійсненої надбудови і приведення будинку до попереднього стану,

встановив:

В провадженні Залізничного районного суду м.Львова знаходиться справа за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 про демонтаж самочинної надбудови до належних відповідачу приміщень в будинку №4 на вул.Сушка у м.Львові та приведення належної їй частини будинку до попереднього стану відповідно до технічного паспорту.

До початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Своє клопотання обґрунтовує тим, що є власником квартири №2 в будинку №4 на вул.Сушка у м.Львові. Будинок знятий з балансу Львівської міської ради згідно наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 599 від 11.11.2008 року. Надбудова, яка є предметом позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради побудована нею без зайняття земельної ділянки над належними їй жилими приміщеннями.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на його безпідставність.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши клопотання і додані до нього документи, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається із розяснень, даних в п.п.2, 3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК). Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист птйорушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17), ГПК України (статті 1, 12), КПК України або КУпАП віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено у п.11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

З наведених норм законодавства вбачається, що спори, які виникають з приводу самочинного будівництва, є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізує у спірних відносинах надані йому законодавством владні управлінські функції стосовно забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян. Справи за позовом такого суб'єкта належить до юрисдикції адміністративних судів.

У даному випадку, предметом спору є надбудова над квартирою №2 в будинку №4 на вул.Сушка у м.Львові, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 Будинок знятий з балансу Львівської міської ради згідно наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 599 від 11.11.2008 року. Надбудова побудована без зайняття земельної ділянки над належними відповідачу жилими приміщеннями.

Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася в суд з позовом про демонтаж самочинної надбудови з підстав порушення відповідачем ч.2 ст.8 та ч.5 ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.152 ЖК УРСР, відповідно до яких передумовою здійснення будівництва, реконструкції обєктів містобудування є отримання дозволу на будівництво від виконавчих органів відповідних рад.

Отже, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради не є власником даного житлового будинку, спір не стосується земельної ділянки, яка перебуває в комунальні власності, спір стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин (позивач вважає, що ОСОБА_2 здійснила будівництво надбудови з порушенням вимог містобудівного законодавства та не виконала розпорядження про її демонтаж), а не пов'язаний з вирішенням питання щодо права власності на землю чи захисту іншого порушеного цивільного права, тому відносини між сторонами є публічно-правовими і даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України із даного питання висловленою у справах: №6-137цс14 від 17 грудня 2014 року; №6-381цс15 від 24 червня 2015 року; №6-140цс16 від 09 листопада 2016 року.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 205, 208-210 ЦПК України, суд

ухвалив:

Провадження у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, про демонтаж самочинно здійсненої надбудови і приведення будинку до попереднього стану закрити.

Повторне звернення до суду з цивільним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги в пятиденний строк з дня винесення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.