Ухвала суду № 65151972, 27.02.2017, Городоцький районний суд Львівської області

441/195/17

4-с/441/4/2017

УХВАЛА

27.02.2017р. Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Яворської Н.І.

за участю секретаря Цап І.М.

представника ВДВС ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок скаргу ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Городоцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Городоцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1, в якій просить: скасувати постанови головного державного виконавця Городоцького ВДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області п. Копитко Ю.Ю. від 31.01.2017р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника виконавчого збору.

В обґрунтування скарги заявником зазначено, що у Городоцькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області знаходиться на виконанні виконавчий лист №2/441/377/2016 виданий Городоцьким районним судом Львівської області 22.09.2016р. про зобов"язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_3 приміщеннями нежитлової будівлі, крамниці, міні бару загальною площею 297, 5 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Чорновола 16 б в м. Городок Львівської області. Зобов"язати ОСОБА_2 звільнити вищевказані приміщення від будь-якого наявного в приміщенні майна.

31.01.2017р. головним державним виконавцем Городоцького ВДВС Головного ТУЮ у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено, що згідно акту державного виконавця від 14.12.2016р. рішеннясуду виконано в примусовому порядку, постановив виконавче провадження з акінчити.

31.01.2017р. державним виконавцем винесено чергову постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 6400 грн.

31.01.2017р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 432,16 грн.

Однак державний виконавець, вчиняючи виконавчі дії щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження провів їх упереджено та не обєктивно, що загалом призвело до порушення гарантованих прав та інтересів боржника.

В судове засідання заявниця не явилася, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ст. 386 ЦПК України Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦПК України якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби, приватний виконавець не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Поважних причин ОСОБА_2 не вказано, з урахуванням строків розгляду скарги, та наявністю ухвали в програмі, а також, що рекомендований лист було отримано заявником попередньо за два дні (а.с. 9,11) суд ухвалив розглядати скаргу за її відсутності.

Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції ОСОБА_1 заперечив проти задоволення скарги вказав, що скаржник вказує на те, що виконавець зобов"язаний скласти акт про витрати виконавчого провадження, посилаючись на відповідний пунк інструкції. Проте Наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2015р. №257/5 "Про внесення змін до Інструкції з організації примусового виконання рішення", який набрав чинність 10.03.2015р. виключено відомості щодо складання Акту про витрати, повязана з організацією та проведенням виконавчих дій. При цьому доповнено підпунктом 3,13,1 пункту 3,13 Інструкції полоденнями, відповідно до яких перелік та суми витрат, пов"язаних з організацією та проведенням виконавчих дій зазначаються державним виконавцем в постанові про стягнення з боржника витрат. Окрім цього скаржник при оскарженні постанови про витрати на проведення виконавчих дій посилається на ст. 41 ЗУ " Про виаконавче провадження" від 21.04.1999р. №606 XVI, яка втратила чинність. Сама ж постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження винесена на підставі ст. 42 "Про виконавче провадження" від 02.06. 2016р. №1404 XIII. Виходячи з наведено доводи скаржника щодо оскарження постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які грунтуються на законі, який втратив чинність є нікчемними.

Суд, заслухавши головного державного виконавця, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об"єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду та вирішення по суті, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що 22 вересня 2016 року Городоцьким районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 2/441/377/2016 про зобов"язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_3 приміщеннями нежитлової будівлі, крамниці, міні бару загальною площею 297, 5 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. чорновола 16 б в м. Городок Львівської області. Зобов"язати ОСОБА_2 звільнити вищевказані приміщення від будь-якого наявного в приміщенні майна.

31.01.2017р. головним державним виконавцем Городоцького відділу ДВС Головного ТУЮ у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено, що згідно акту державного виконавця від 14.12.2016р. рішення суду виконано в примусовому порядку, постановив виконавче провадження закінчити.

31.01.2017р. державним виконавцем винесено чергову постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 6400 грн. (дві мінімальні заробітні плати)

31.01.2017р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 432,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобовязати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Так боржнику ОСОБА_2 постанову про відкриття виконавчого провадження скеровано рекомендованим листом з повідомленням про вручення за вих. №09-20/5548. Скаржник ОСОБА_2 жодного разу не скористалася своїм правом на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, хоча про наявність у провадженні Городоцького РВ ДВС виконавчого провадження знала. 11.11.2016р. ОСОБА_2 з"явилася до Городоцького РВ ДВС ТУЮ у Львівській області та отримати наручно документи виконавчого провадження відмовилася і всі документи бажає отримати поштою.

Відповідно до статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

05.10.2016р. набрав чинності новий Закон України " Про виконавче провадження" від 2 червня 2016р. № 1404-VIII. Відповідно до п. 2 Розділу ХІІІ даного закону, Закон України " Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999р. №24, ст. 207 із наступними змінами) втратив чинність.

Відповідно до п. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1,2,4,6,9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст. 27 цього Закону),11, 14 і 15 ч.1 ст. 39 цього закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом).

Відповідно до п. 3 ст. 3 ЗУ " Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Законом України " Про державний бюджет України на 2017р." визначено розмір мінімальної заробітної плати. Так, відповідно до ст. 8 даного Закону з 1 січня 2017р. мінімальна заробітна плата становить 3200 грн.

Відповідно до п.3 ст. 27 ЗУ " Про виконавче провадження" від 2 червня 2016р. № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника -фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Враховуючи, що скаржник суму не оскаржує, а оскаржує постанови посилаючись на ст. 41 ЗУ " Про виконавче провадження", яка втратила чинність, підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

З огляду на вимоги ст. 388 ЦПК України суд стягує з заявника судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 59, 60, 387-389 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Городоцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 пов"язаного із прийняттям постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 31.01.2017р. та стягнення судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 18.11.1965р.н. жительки АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., які перерахувати на р/р 31217206700076, отримувач коштів УДКСУ у Городоцькому районі, код за ЄДРПОУ 37965536, банк отримувача ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) 825014, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до Апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області протягом п"яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі осіб, які її оскаржують, апеляційна скарга може бути подана протягом п"яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Яворська Н.І.