Рішення № 6515167, 18.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/420 18.09.09 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні мережі» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій Суддя Хрипун О.О. Представники сторін:

Від Позивача Драбович Є.С. –предст.

Від Відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні системи»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА»про стягнення заборгованості в розмірі 18772,54 грн., 1547,79 грн. пені та 189,79 грн. –3% річних від простроченої заборгованості.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором купівлі-продажу № 57/01/07 від 01.09.2007 в частині перерахування грошових коштів за поставлений Позивачем Товар.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

          01.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні системи» (далі –Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА»(далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 57/01/07 (далі –Договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 57/01/07 від 01.09.2007 є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з п. 1.1 Договору Продавець зобов’язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначених цим Договором, Товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання Товару від Продавця Покупцю, які є невід’ємними частинами цього Договору.

Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання накладної уповноваженими представниками Сторін (п. 1.2 Договору).

Ціни на Товар вказуються у накладних Продавця, які є невід’ємними частинами цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України (п. 3.1 Договору).

Загальна вартість цього Договору визначається вартістю Товару, поставленого згідно з накладними протягом терміну дії Договору (п. 3.2 Договору).

Так, на виконання умов Договору Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято за видатковими накладними в період з 13.01.2009 по 21.01.2009 Товар на загальну суму 43722,06 грн.

Станом на 01.01.2009 заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 41044,17 грн.

Відповідачем проведено часткову оплату поставленого Позивачем Товару в розмірі 27089,91 грн.

Пунктом 3.2 Договору Покупець зобов’язаний розрахуватися за кожну партію переданого Продавцем Товару не пізніше 21 календарного дня з дати отримання Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця відповідно до суми, вказаної в накладній.

Таким чином, станом на час розгляду справи сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 18722,54 грн. Оплата отриманого Відповідачем товару в сумі 18722,54 грн. не здійснена. Доказів повної оплати товару про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час вирішення спору вказана заборгованість Відповідачем не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості Відповідачем не надано.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що Відповідач не виконав зобов’язання, належним чином з Позивачем не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 18722,54 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

          Відповідно до п. 3.3 та п. 6.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого Товару за кожну календарну добу прострочки.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача сума пені в розмірі 1547,79 грн. відповідає вимогам цього закону та договору.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування 3 % річних у розмірі 189,22 грн. визнається судом обгрунтованим.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15, код 33637190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні мережі»18772,54 грн. заборгованості, 1547,79 грн. пені, 189,79 грн. –3% річних від простроченої суми, 205,10 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 23.10.2009