Ухвала суду № 65151576, 02.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 333/840/15

Провадження №22ц/778/1049//17 Головуючий у 1 інстанції: Фунжий О.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року по справі за заявою головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ОСОБА_3 про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача банківських послуг , -

ВСТАНОВИЛА:

Головний державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби м.ю Дніпропетровська ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 8 вересня 2015 р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 грошових коштів.

В заяві просили відстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік, оскільки існують обставини, що тимчасово ускладнюють виконання рішення суду, а саме події, повязані з політичною кризою, воєнними подіями на сході України та окупацією Автономної Республіки Крим, які привели до відтоку коштів, розміщених на рахунках фізичних та юридичних осіб ПАТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

Встановлено, що рішенням Комунарського районного суду від 8 вересня 2015 р. з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_4 стягнуто проценти за договорами SAMDN01000717515895 від 22 червня 2011 р., SAMDN01000717533080 від 22 червня 2011 р., SAMDN01000720022694 від 26 вересня 2011 р., SAMDN01000726649480 від 21 червня 2012 р., в сумі 80743 грн. 01 коп.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 4 листопада 2015 р. змінено рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, зазначено, що проценти за договорами SAMDN01000717515895 від 22 червня 2011 р., SAMDN01000717533080 від 22 червня 2011 р., SAMDN01000720022694 від 26 вересня 2011 р., SAMDN01000726649480 від 21 червня 2012 р. стягнути в сумі 3100,73 доларів США.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 р. рішення Апеляційного суду Запорізької області від 4 листопада 2015 р. та рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 8 вересня 2015 р. в його незміненій частині залишено без змін.

Заявник звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, посилався на те, що існують обставини, що тимчасово ускладнюють виконання рішення суду, а саме події, повязані з політичною кризою, воєнними подіями на сході України та окупацією Автономної Республіки Крим, які привели до відтоку коштів, розміщених на рахунках фізичних та юридичних осіб ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення /хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо/, за завою державного виконавця або за завою сторони виконавчого провадження суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу порядку виконання.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» розяснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, закон повязує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з обєктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ст. ст.10, 60, 373 ЦПК України саме заявник зобовязаний довести зазначений локальний предмет доказування, тобто виняткові підстави для відстрочки виконання судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми закону, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що в разі задоволення заяви будуть порушені та обмежені законні права позивача на стадії виконання рішення суду.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 333/840/15

Провадження №22ц/778/1049//17 Головуючий у 1 інстанції: Фунжий О.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

02 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року по справі за заявою головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ОСОБА_3 про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача банківських послуг , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: