Постанова № 651509, 17.05.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2007 р. Справа № 13/181-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні

до Приватного підприємця ОСОБА_1

за участю представників:

позивача -Шевченко К.В. (головного державного податкового інспектора),

відповідача -не з'явився,

про стягнення з відповідача до Державного бюджету фінансових санкцій в сумі 1600 грн,

в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на факті порушення відповідачем положень пунктів 1 та 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, котрі пов'язані з проведенням розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та не забезпеченням відповідності суми наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО. Крім цього, позовні вимоги ґрунтуються на факті допущених відповідачем порушень статті 17 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, котрі пов'язані з реалізацією алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії.

Ухвалою суду від 24 квітня 2007 року відповідача зобов'язано надати відзив на позов, проте ці вимоги ним не виконано, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Крім того справа розглядається без участі представника відповідача, оскільки він в засідання двічі не прибув, хоча своєчасно та у встановленому порядку повідомлений судом про час і місце судового розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

За змістом статті 2 вказаного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до визначення наданого у пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку що за юридичною природою даний спір має публічно-правовий характер та на нього поширюється просторова сфера дії Кодексу адміністративного судочинства України. А тому, враховуючи суб'єктний склад оспорюваних правовідносин та нормативно-правовий припис пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, за яким до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України, даний спір підвідомчий господарським судам України.

З матеріалів справи слідує, що 15 травня 2006 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведена перевірка кафе, що розташоване по АДРЕСА_1, та який належить відповідачу, з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу, за результатами якої складено відповідний акт перевірки НОМЕР_1 (а.с. 4-5).

Під час проведення цієї перевірки податковим органом виявлено, що відповідачем допущені наступні порушення:

1) порушено порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 18 грн, а саме проведення розрахунків на зазначену суму без застосування реєстратора розрахункових операцій, що є порушенням пункту 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (надалі Закон № 265/95-ВР);

2) не забезпечено відповідність суми наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО. Так, така невідповідність складає 27 грн, що є порушенням пункту 13 статті 3 названого вище Закону № 265/95-ВР;

3) реалізація алкогольних напоїв без наявності ліцензії, що є порушенням статті 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

На підставі даного акту перевірки та виявлених порушень позивачем до відповідача застосовані фінансові санкції в розмірі 135 грн згідно до рішення НОМЕР_2 19 травня 2006 року (а.с. 7) та 1700 грн відповідно до рішення НОМЕР_3 від 19 травня 2006 року (а.с. 8).

Основні засади функціонування та діяльності державної податкової служби в Україні визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні” (надалі Закон № 509-ХІІ).

Зокрема, статтею 1 названого Закону встановлено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України серед іншого виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також роботу пов'язану із проведенням боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Крім того, за пунктом 2 частини 1 статті 11 даного Закону здійснення такого контролю віднесено до прав органів державної податкової служби.

Крім того, за змістом Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (надалі Закон № 481/95-ВР) ним визначаються основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

За статтею 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням його норм здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Таким чином, на підставі викладених правових позицій слідує висновок про наявність у податкових органів права на проведення перевірок, які можуть носити плановий або позаплановий характер, щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), а також дотримання норм обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Безпосередньо правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (надалі Закон № 265/95-ВР).

Статтею 2 Закону № 265/95-ВР надано визначення реєстратора розрахункових операцій, яким є пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо. При цьому розрахунковою операцією являється приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Поряд з цим, статтею 3 названого Закону встановлено порядок розрахунків суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Зокрема, за пунктами 1 та 2 цієї статті такі суб'єкти зобов'язані серед іншого проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, а згідно до пункту 13 -забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

В даному випадку при перевірці податковим органом відповідача саме й були виявлені порушення цих правових норм, про що зазначено вище, а тому позивачем правомірно застосовано за названим рішенням пунктів 1 статті 17 та статті 22 Закону № 265/95-ВР щодо нарахування штрафних санкцій у зазначеному розмірі.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України встановлені Законом України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Зокрема, згідно до статті 15 цього Закону реалізація алкогольних напоїв здійснюється лише за наявності відповідної ліцензії .

В свою чергу згідно статті 17 названого Закону до суб'єктів господарювання за реалізацію алкогольних напоїв без ліцензії застосовуються штрафні санкції в розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

В даному випадку під час перевірки було встановлено саме таке порушення, а тому нарахування штрафної санкції в розмірі 1700 грн є правомірним.

 Названі вище рішення відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені, а тому вони є чинними.

Станом на 29 березня 2007 року позивач частково сплати штрафні санкції, у зв'язку з чим залишок складає 1600 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 58-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

п о с т а н о в и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_2; розрахунковий рахунок невідомий, ідентифікаційний код НОМЕР_4) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31118104700002, код платежу 3021080900 в УДК, код 24104230, МФО 852010) -1600 грн. фінансових санкцій.

3.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Дата підпису постанови -18 травня 2007 року.

Суддя М.К. Закурін