Ухвала суду № 65150495, 28.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/6601/15-к

Номер провадження 11-кп/775/163/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Залізняк Р.М.,

суддів Круподері Д.О., Половинкіна Б.О.

при секретарі судового засідання Гуляєві М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Словянського міськрайонного суду Донецької області від 01.12.2015р., яким обвинуваченого

ОСОБА_3, 20.06.1984р.н., який народився в м. Словянську Донецької області, та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на девять років,

за участю прокурора Фролова Ф.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисників ОСОБА_2

захисників ОСОБА_1

ВСТАНОВИЛА:

ВирокомСловянського міськрайонного суду Донецької області від 01.12.2015р., ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на девять років.

ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 28.02.2015р. о 05.39 год. разом із ОСОБА_4 знаходились біля магазину у м. Словянську, вул. Фрунзе,44 «а», Донецької області, де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбулася сварка, в ході якої ОСОБА_3, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4, наніс йому три удари кулаком правої руки в область обличчя, від яких останній впав на поріг біля входу у магазин на спину, а ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, наніс лежачому на спині ОСОБА_4 чотири удари правою ногою по голові.

Протиправними діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні такі тілесні ушкодження: садна передпліччя лівого ліктьового суглоба, лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень,а також - тупа закрита черепно-мозкова травма: крововиливи у мякі покрови лобної області справа, правої лобно-скроневої, правої тімяної областей, крововиливи під мякі мозкові оболонки та речовину головного мозку правої та лівої лобних часток, забійні рани на слизовій у кутах рота, синці у зовнішнього кута правого ока та правої вушної раковини, які утворились від ударної дії тупих предметів та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень,як небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 помер 09.03.2015р. в міській лікарні імені ОСОБА_5 міста Словянська Донецької області, причиною його смерті стала закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під мякі мозкові оболонки та речовину головного мозку, яка ускладнилась розвитком двобічної нижньодольової гнійної пневмонії, венозного повнокровя внутрішніх органів, набряку головного мозку.

На зазначений вирок суду захисникамиОмельяненком О.Г., ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1:

-вважає вирок суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у с удовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження;

-зазначає, що висновок СМЕ трупа ОСОБА_4 не узгоджується з показаннями ОСОБА_3 про те, що він під час конфлікту не наносив потерпілому ударів ногами в голову, а завдав кілька ударів рукою в обличчя та один удар ногою в плече, а також із записами з камер зовнішнього спостереження магазину та протоколом слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_3;

-вказує, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи трупа із залученням хірурга травматолога, невропатолога, та вважає, що смерть потерпілого ОСОБА_4 настала від неналежного надання первинної медичної допомоги та неякісного лікування, а тому його смерть не знаходиться в причинному звязку з діями ОСОБА_3;

-зазначає, що при стягненні з обвинуваченого моральної шкоди суд першої інстанції не врахував віктимну поведінку потерпілого ОСОБА_4, а саме його нетверезий стан, тривалу провокуючу поведінку, небажання добровільно покинути місце події, його бажання продовжувати конфлікт;

-прохає вирок суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити новий вирок, яким виправдати обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 121 ч.2 КК України та відмовити у задоволенні цивільного позову.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2:

-вважає вирок суду першої інстанції незаконним у звязку з неповнотою с удового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення;

-вказує, що судом першої інстанції не встановлено час заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4, оскільки в повідомленні про підозру ОСОБА_3 від 21.05.2015р., в клопотанні про застосування запобіжного заходу та в ухвалі про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 зазначено, що він наносив удари ОСОБА_4 28.02.2015р. о 04.00 год., проте в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 наносив ОСОБА_4 удари о 05.39 год.;

-вважає, що судом першої інстанції не встановлені обставини заподіяння ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень;

-не погоджується з висновком суду про умисне заподіяння ОСОБА_3 потерпілому трьох ударів кулаком правої руки в область обличчя, від яких той впав на поріг входу магазину, після чого ОСОБА_3 наніс лежачому на спині ОСОБА_4 чотири удари правою ногою по голові, оскільки, на її думку, зазначені в СМЕ трупа садна передпліччя, лівого ліктьового суглоба, лівого плеча, їх локалізація, механізм та час їх утворення співпадає з показаннями ОСОБА_3 про те, що він наніс потерпілому один удар в скуловуобласть з ліва та два удари ногою в область передпліччя, та зазначає, що по справі не встановлено, в результаті яких обставин у ОСОБА_4 утворились тілесні ушкодження в області передпліччя, лівого суглоба, та лівого плеча;

-зазначає, що показання потерпілої ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7 не є доказами винуватості ОСОБА_3 у вчиненому, оскільки вони не були очевидцями події, та їм не відомий механізм заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень;

-вказує, що суд першої інстанції, посилаючись на показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, протокол огляду DVD диску, на якому зафіксоване зображення з камер відеоспостереження біля входу в магазин в ніч події злочину, як на докази винуватості ОСОБА_3, не усунув наявні суттєві протиріччя в показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та не вмотивував чому приймає чи не приймає окремі з цих пояснень;

- зазначає, що на досудовому розслідуванні та в судовому засіданні не досліджено та не встановлено, чи могли утворитись тілесні ушкодження у ОСОБА_4 при падінні з висоти власного зросту та ударі об тверду поверхню сходів, та які із виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень могли утворитися в результаті такого падіння;

-вказує, що висновок судово-медичного експерта ОСОБА_11, зроблений на неповно досліджених обставинах, на питання чи було достатнім та чи відповідало призначене ОСОБА_4 лікування сучасним методам лікування черепно мозкових травм для запобігання розвитку двобічної нижньодольової гнійної пневмонії та його смерті експерт ОСОБА_11 відповів, що це входить до компетенції комісійної експертизи, але клопотання сторони захисту про призначення комісійної експертизи було відхилено, що є неповнотою судового розгляду;

-вважає, що у справі не встановлені достатні докази винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, а тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3:

-вважає вирок суду першої інстанції незаконним, оскільки у справі не зясована причина розвитку гнійної пневмонії, не перевірена можливість отримання потерпілим ОСОБА_4 черепно мозкової травми при падінні та удару об сходи;

-зазначає, що умисно він не заподіював потерпілому наявних у нього тілесних ушкоджень;

-прохає вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Про дату, час та місце апеляційного розгляду учасники кримінального провадження повідомлені належним чином, проте потерпіла ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_12 до судового засідання не зявились. Від представника потерпілої ОСОБА_12 28.02.2017р. надійшло заперечення, в якому він прохає розглянути справу без його участі та участі потерпілої ОСОБА_6 Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони не підтримують та прохають залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_1, який прохав вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого виправдати за відсутністю складу злочину в його діях, захисника ОСОБА_2, яка прохала вирок скасувати та закрити кримінальне провадження за недоведеністю його винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні, обвинуваченого ОСОБА_3, який прохав вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, прокурора Фролова Ф.В., який вважав вирок законним, обґрунтованим та прохав вирок залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг захисників та обвинуваченого за таких підстав.

Оскаржуваний вирок, на думку колегії суддів є законним обґрунтованим та вмотивованим, ухвалений судом першої інстанції згідно з нормами матеріального права, з дотриманням всіх вимог щодо кримінального провадження на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України. У оскаржуваному вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Подія кримінального правопорушення та винуватість ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, а також інші обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у повному обсязі підтверджується всебічно, повно та неупереджено дослідженими судом першої інстанції обставинами кримінального провадження перевіреними та оціненими відповідно до вимог ст. 91, 94 КПК України.

Так, 28.02.2015р. до ЄРДР слідчим було внесено повідомлення про те, що 28.02.2015р. близько 04.00 год. невідома особа біля магазину по вулиці Фрунзе, 44 м. Словянська Донецької області в ході сварки спричинила ОСОБА_4, 25.05.1991р.н.тілесні ушкодження, який був доставлений до лікарні м. Словянська Донецької області з діагнозом «забій головного мозку, де 09.03.2015р. помер. Причина смерті: закрита черепно-мозкова травма субарахноїдальний крововилив. Особа, якій повідомлено про підозру ОСОБА_3, 20.06.1984р.н. .

( а.п. 97 т.1 )

Так у вироку суду першої інстанції після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки кожного доказу у їх сукупності правильно встановлені час, місце учасники та спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Час та місце заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень судом правильно встановлено 28.02.2015р. 05.39 год., м. Словянськ, вул. Фрунзе, 44 а, Донецької області біля магазину « Продукти», що підтверджується відеозаписом з камер відеоспостереження біля входу до магазину «Продукти», який міститься на DVD- диску вилученому 04.03.2015р. у службовому приміщенні будівлі магазину в ході огляду місця події. Зазначені час та місце містяться й в обвинувальному акті.

Тому колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про невстановлення судом часу заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень неспроможними.

Непереконливими та такими, що не мають під собою підґрунтя, є доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про невстановлення обставин заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень з наступного.

Так в мотивувальній частині вироку суду першої інстанції всебічно та повно досліджені вказані вище обставини, а саме встановлено коло осіб, які були учасниками свідками події кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_4, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 Також судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2015р. у проміжку часу з 05.16.32 год. та 05.39.41 год. біля входу до магазину « Продукти» по вул. Фрунзе, 44 а, м. Словянська Донецької області знаходились ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які спочатку розпивали спиртні напої. Після чого між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 виникла сварка, в ході якої обвинувачений ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_4 три удари кулаком правої в область обличчя, від яких потерпілий впав на поріг біля входу до магазину на спину, після чого обвинувачений ОСОБА_3 наніс лежачому на спині потерпілому чотири удари правою ногою по голові.

При встановленні способу заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень суд першої інстанції правильно поклав у обґрунтування своїх висновків у вироку, по-перше, показання безпосередніх свідків події ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які при проведенні слідчого експерименту з їх участю показали, так і в судовому засіданні підтвердили, що саме обвинувачений ОСОБА_3 наніс потерпілому спочатку удари руками, а після того як той впав, наніс йому удари ногами, а саме за показаннями ОСОБА_9 - в область голови та за показанням ОСОБА_8 - по тулубу.

(а.п. 117-121, 127-130 т.1 )

Обвинувачений ОСОБА_3 при проведенні слідчого експерименту з його участю не заперечував, що він першим вдарив потерпілого, після того, як той впав, наніс два-три удари носком ноги в ліву лопатку.

(а.п. 122- 126 т.1 )

В судовому засіданні обвинувачений також підтвердив, що наніс удари руками потерпілому, а після того як той впав наніс йому удари носком правої ноги, взутої в кросівки, в область передпліччя зліва та ще один удар носком правої ноги в ліве передпліччя.

Спосіб заподіяння тяжких тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 судом першої інстанції був ретельно досліджений та підтверджений перевіреними в судовому засіданні та оціненими судом доказами, висновок про що належним чином вмотивований та наведений у вироку.

Так, суд першої інстанції на підтвердження своїх висновків щодо способу заподіяння обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому тяжких тілесних ушкоджень законно та обґрунтовано послався на досліджені ним у повному обсязі всі відеозаписи з камер відеоспостереження, на яких чітко видно час, місце, учасників події, їх конкретні дії, а також зафіксований спосіб заподіяння обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому тяжких тілесних ушкоджень спочатку нанесення ударів руками, а після падіння потерпілого ударів ногами по лежачому потерпілому.

(а.п. 131-133, 134-139, 143-145, 146- 154 т.1 )

Обґрунтованим є також висновок суду першої інстанції про узгодження вказаних вище доказів з іншими доказами по справі, а саме з показаннями свідка ОСОБА_10 продавця магазину «Продукти», яка в судовому засіданні показала, що бачила через скляні двері, як обвинувачений ОСОБА_3 наніс два удари ногою в голову лежачого потерпілого ОСОБА_4, який лежав обличчям до низу, головою до дверей, після чого одразу викликала міліцію.

Вказані вище докази також узгоджуються з висновком СМЕ трупа потерпілого ОСОБА_4 щодо основної локалізації тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у потерпілого ОСОБА_4 в області голови, які утворились від ударної дії тупих предметів, та легких тілесних ушкоджень у вигляді саден передпліччя, лівого ліктьового суглоба, лівого плеча, які утворились від ковзаної дії тупих предметів

(а.п. 176-178 т.1 )

Утворення усіх тілесних ушкоджень винайдених при дослідженні трупа потерпілого ОСОБА_4при одноразовому падіння з висоти власного росту та ударі головою об бетонну поверхню ( кут сходів порогу магазину) неможливо.

(а.п.172-173 т.1 )

Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не досліджено та не встановлено, чи могли утворитись тілесні ушкодження у ОСОБА_4 при падінні з висоти власного зросту та ударі об тверду поверхню сходів є неспроможними.

Враховуючи те, що на відеозаписах з камери відеоспостереження зафіксований весь час події злочину, починаючи із зустрічі обвинуваченого, потерпілого та інших учасників та закінчуючи прибуттям працівників міліції, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про те, що саме обвинувачений ОСОБА_3 наніс потерпілому спочатку удари кулаком правої руки в область обличчя, від яких той впав, та після цього наніс удари лежачому правою ногою по голові, внаслідок чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження в області голови, що спричинило його смерть.

Показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_8 про те, що обвинувачений ОСОБА_3 наносив потерпілому ОСОБА_4 удари ногою в область тулуба безпосередньо спростовуються висновком СМЕ, який стверджує, що легкі тілесні ушкодження в області тулуба утворились не від ударної, а від ковзаної дії тупих предметів, якими не може бути носок ноги, взутої у кросівки.

Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 про те, що висновок СМЕ трупа ОСОБА_4 не узгоджується з показаннями ОСОБА_3 про те, що він під час конфлікту не наносив потерпілому ударів ногами в голову, а завдав кілька ударів рукою в обличчя та один удар ногою в плече, є неспроможними та не мають під собою підґрунтя.

З аналогічних міркувань, колегія суддів не може погодитись й з доводами захисника ОСОБА_2 про те, що зазначені в СМЕ трупа потерпілого садна передпліччя, лівого ліктьового суглоба, лівого плеча, їх локалізація, механізм та час їх утворення співпадає з показаннями ОСОБА_3 про те, що він наніс потерпілому один удар в скулову область з ліва та два удари ногою в область передпліччя.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не усунув наявні суттєві протиріччя в показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та не вмотивував чому приймає чи не приймає окремі з цих пояснень є непереконливими, оскільки спростовуються наведеною у вироку сукупністю доказів, кожному з яких суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України, у вироку також наведені мотиви того, чому він прийняв одні докази, як достовірні, а інші відкинув.

Доводи апеляційних скарг захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи трупа із залученням хірурга травматолога, невропатолога та про те, що смерть потерпілого ОСОБА_4 настала від неналежного надання первинної медичної допомоги та неякісного лікування, а тому його смерть не знаходиться в причинному звязку з діями ОСОБА_3 також є непереконливими, оскільки обидва висновки СМЕ трупа потерпілого відповідають вимогам ст. ст. 101, 102 КПК України, в них докладно описані проведені експертом дослідження та зроблені за їх результатом висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, що поставлені слідчим.

Відповідно до висновку СМЕ № 147 від 13.07.2015р. на питання слідчого « чи є прямий зв'язок між діями обвинуваченого ОСОБА_3 та тілесними ушкодженнями, що потягли смерть потерпілого?» експерт дав відповідь « Між тілесними ушкодженнями винайденими при дослідженнями трупа ОСОБА_4та причиною його смерті існує прямий причинний зв'язок.

( а.п. 172 173 т.1 )

Відповідно до висновку СМЕ № 147 від 10.03.2015р. на питання слідчого « Яка причина смерті та час її настання? Чи є на трупі тілесні ушкодження, який їхній характер, локалізація, механізм, час їх утворення й ступінь тяжкості, який їх причинний зв'язок із смертю ?» експерт дав відповідь, що причиною смерті ОСОБА_4 стала закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під мякі мозкові оболонки та речовину головного мозку, яка ускладнилась розвитком двобічної нижньодольової гнійної пневмонії, венозного повнокрівя внутрішніх органів, набряку головного мозку. За даними медичної кати стаціонарного хворого № 177/45 міської лікарні ім. Леніна м. Словянська Донецької області смерть ОСОБА_4 наступила в 07.50 год.09.03.2015р. Виявлені при дослідженні його трупа закрита черепно-мозкова травма: крововиливи у мякі покрови голови лобної області справа, правої лобно-скроневої, правої тімяної областей, крововиливи під мякі мозкові оболонки та речовину головного мозку правої та лівої лобних часток, забійні рани на слизовій у кутах рота, синці у зовнішнього кута правого ока, та правоївушноїраковиниутворилисьвідударноїдіїтупихпредметівприблизно за 8-10 доби до настання смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя; садна передпліч, лівого ліктьового суглоба, лівого плеча, утворилась від ковзаючої дії тупих предметів приблизно за 8-10 доби до настання смерті і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

( а.п.176-178 т.1 )

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про те, що показання потерпілої ОСОБА_6, та свідка ОСОБА_7 не є доказами винуватості ОСОБА_3 у вчиненому, оскільки вони не були очевидцями події, та їм не відомий механізм заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, також на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_6, яка є матірю потерпілого ОСОБА_4 визнана потерпілою за цим кримінальним провадженням, а свідок ОСОБА_7 проживала з потерпілим ОСОБА_4 однією сім'єю, та їх показання є непрямими доказами, які також підтверджують фактичні обставини справи та винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення.

Належним чином у вироку обґрунтовані й висновки про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4

Так, обвинувачений ОСОБА_3 наносячи потерпілому ОСОБА_4 неодноразові удари кулаком руки в область обличчя, а після його падіння неодноразові удари носком ноги взутої у кросівки, в область голови потерпілого ОСОБА_4 діяв з прямим умислом на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, тобто усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, та допускав можливість заподіяння тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості, у тому числі й тих, що фактично наступили, але не передбачав його суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Мотив раптово виниклі неприязні відносини між обвинуваченим та потерпілим .

Мета безпосередньо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4

У вироку суду першої інстанції належним чином обґрунтована й кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 121 ч.2 КК України шляхом зіставлення ознак вчиненого ним діяння та ознак вказаного злочину, та обґрунтований фактичними обставинами висновок про їх відповідність, тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про те, що у справі не встановлені достатні докази винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю, за недоведеністю участі обвинуваченого, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 щодо виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 121 ч.2 КК України за відсутністю складу злочину та відмову у задоволенні цивільного позову, а також доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що умисно він не заподіював потерпілому наявних у нього тілесних ушкоджень є неспроможними та спростовуються наведеним вище.

Що стосується апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 про те, що при стягненні з обвинуваченого моральної шкоди суд першої інстанції не врахував віктимну поведінку потерпілого ОСОБА_4, а саме його нетверезий стан, тривалу провокуючу поведінку, небажання добровільно покинути місце події, та бажання продовжувати конфлікт , то колегія суддів також не може прийняти їх до уваги, оскільки фактичними обставинами справи не встановлено, що потерпілий знаходився у стані алкогольного спяніння, що в свою чергу підтверджується висновком СМЕ № 147 від 10.03.2015р., також не встановлена будь-яка інша віктимна поведінка потерпілого ОСОБА_4

Висновки суду першої інстанції щодо цивільного позову, на думку колегії суддів відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства.

Покарання призначене обвинуваченому ОСОБА_3, на думку колегії суддів відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Так, суд першої інстанції призначив покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у межах установлених у санкції ст. 121 ч.2 Особливої частини Кримінального Кодексу України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

При цьому суд першої інстанції на основі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, визначив ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відноситься до тяжких злочинів проти життя та здоровя особи, при цьому врахував індивідуальний її ступінь та дав її оцінку у вироку.

Також судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 покарання враховано особу винуватого, який раніше злочинів не вчиняв, за місцем мешкання він характеризується позитивно, що підтверджується його побутовою характеристикою, ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, з його слів, перебував на обліку в Центрі зайнятості населення як безробітний . Він має сімю та неповнолітню дитину - сина ОСОБА_13,ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. Також ОСОБА_3 має батьків, які досягли пенсійного віку: мати ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3 , та батька ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також обставини, що помякшують покарання наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, та обставину, що обтяжує покарання вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Таким чином, на думку колегії суддів покарання призначене обвинуваченому ОСОБА_3 є законним, вмотивованим, справедливим та саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 418 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Словянського міськрайонного суду Донецької області від 01.12.2015р., яким обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на девять років залишити без задоволення.

Вирок Словянського міськрайонного суду Донецької області від 01.12.2015р., яким обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на девять років залишити без змін.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 до строку покарання у виді позбавлення волі строк попереднього увязнення з 20.05.2015р. по 23.02.2016р., саме 560 ( пятсот шістдесят ) днів та з 23.11.2016р. по 28.02.2017р., а саме 196 (сто девяносто шість) днів із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.