Рішення № 65150003, 03.03.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№263/6485/16-ц

№2/263/61/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2017 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненко В.О.,

при секретарі Єрмоленко Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Маріуполя цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за договором оренди жилого приміщення,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми грошей за договором оренди жилого приміщення,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, уточненим в ході розгляду справи, посилаючись на те, що 15.03.2011 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1, за умовами якого він погодився зробити капітальний ремонт у ній в рахунок майбутньої орендної плати. При цьому договір був укладений на строк не менш 3-х років з часу закінчення ремонту, який він фактично виконав до 31.12.2011 року та на який витратив 30000 гривень. Проте всі розрахунки з орендодавцем він здійснював у грошовій формі без розписок, про що був складений відповідний акт у жовтні 2015 року. Разом з тим у квітні 2016 року ОСОБА_2 направив йому претензію про сплату 4000 гривень орендних платежів, тобто не врахувавши витрачені ним кошти на ремонт квартири. Окрім того, за умовами вказаного договору він повинен був сплачувати комунальні платежі після закінчення ремонту, але за жовтень-грудень 2011 року він все ж таки передав відповідачу в їх рахунок 812 гривень. Тому вважає кошти в сумі 30812 гривень безпідставно набутим майном з боку ОСОБА_2 і, відраховуючи з них належні орендні платежі по 800 гривень щомісяця за період з грудня 2015 року по лютий 2017 року, а також комунальні послуги з централізованого опалення в сумі 1804,38 гривень, просить стягнути на свою користь 16995,62 гривень та судові витрати.

У свою чергу, ОСОБА_2 у червні 2016 року звернувся із зустрічним позовом, уточненим в ході розгляду справи, вказавши, що з грудня 2015 року ОСОБА_1 не сплачує йому орендну плату в розмірі 800 гривень щомісяця відповідно до умов вищезазначеного договору. Тому станом на лютий 2017 року мається заборгованість в розмірі 12000 гривень, а також заборгованість по комунальним платежам в розмірі 4023,16 гривень, які він й просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 та понесені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав власні позовні вимог та заперечував проти зустрічного позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 по первісному позову ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, на задоволенні зустрічного позову наполягав.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні дані та відповідні ним правовідносини.

Згідно із ст.ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, й лише у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими доказами.

Судом встановлено, що 15 березня 2011 року між сторонами був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1.

Капітальний ремонт житла, переданого у найм, зобов'язаний здійснювати наймодавець, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст.819 ЦК України).

За умовами договору орендодавець (ОСОБА_2.) надає згоду та доручає орендатору (ОСОБА_1.) провести капітальний ремонт квартири за власні кошти в рахунок орендної плати, яка складає 800 гривень щомісяця, а орендатор зобов'язується сплачувати її та комунальні послуги (п.п.1.4, 4.1, 4.5).

Згідно п.3.1 вказаного договору від 15.03.2011 року строк оренди жилого приміщення встановлений у Додатку №1 до договору та відповідно до п.1.3 Додатку №1 після виконання орендатором капітального ремонту квартири орендодавець гарантує орендатору строк оренд квартири на менш трьох років.

Також у п.4.7 договору зазначено, що нарахування орендної плати та оплата комунальних услуг починається з моменту завершення ремонту, про що складається акт.

У п.1.2 додатку №1 до договору оренди жилого приміщення від 15.03.2011 року сторони зазначили, що витрачені орендатором власні грошові кошти на капітальний ремонт вищезазначеної квартири зараховуються як передплата в рахунок орендної плати.

Згідно акту виконаних робіт від 31.12.2011 року загальна сума витрачених ОСОБА_1 коштів на капітальний ремонт складає 30000 гривень, нарахування орендної плати починається з 31.12.2011 року.

Таким чином, суд вважає, що витрачені ОСОБА_1 30000 гривень на капітальний ремонт належної ОСОБА_2 квартири зараховані в рахунок орендної плати за 37,5 місяців (30000 гривень : 800 гривень), тобто за період січень 2012 року - перша половина лютого 2015 року, оскільки додаток №1 до договору підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень та недійсним не визнаний.

Незважаючи на те, що у додатку №3 до договору оренди жилого приміщення вказано, що ОСОБА_2 підтверджує, що всі розрахунки по договору оренди жилого приміщення від 15.03.2011 року здійснювались на підставі передплати за місяць вперед і ОСОБА_1 здійснював оплату шляхом передання грошових коштів особисто в руки без розписок, і заборгованості станом на 20 жовтня 2015 року не мається, суд за своїм внутрішнім переконанням та у взаємозв'язку з положеннями додатку №1 розцінює його як підтвердження факту оплати ОСОБА_1 орендної плати готівкою безпосередньо ОСОБА_2 за період друга половина лютого 2015 року - листопад 2015 року.

Тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в даній частині не мається.

Разом з тим, з розписок про отримання грошової суми за комунальні послуги від 14.11.2011 року, 16.12.2011 року та 11.01.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 167 гривень, 290 гривень та 355 гривень в якості оплати комунальних послуг за жовтень, листопад та грудень 2011 року відповідно.

Як зазначено у п.4.7 договору, оплата комунальних услуг починається з моменту завершення ремонту, який закінчений ОСОБА_1 31.12.2011 року, а тому він не зобов'язаний був їх сплачувати за вищевказаний період часу.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

У зв'язку з цим первісний позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 812 гривень.

В ході розгляду зустрічного позову судом встановлено, що в акті звірки між ОСОБА_2 та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» зазначена заборгованість по електроенергії станом на 16.03.2016 року з показами лічильника 9316 в розмірі 942,47 гривень.

Також в акті звірки між ОСОБА_2 та ККП «Маріупольтепломережа» зазначена заборгованість по централізованому опаленню і гарячому водопостачанню станом на 01.06.2016 року з показами лічильника 293 в розмірі 1941,42 гривень.

Проте суду з боку ОСОБА_2 не надані належні переконливі докази того, що ця заборгованість виникла саме з вини ОСОБА_1 за період оренди ним квартири, оскільки у самому договорі оренди жилого приміщення від 15.03.2011 року не зазначені покази відповідних лічильників, а в актах звірок не мається розшифрування цієї заборгованості по місяцях.

У зв'язку з цим зустрічний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно стягнення заборгованості по орендній платі суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частиною 3 статті 815 ЦК України передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Відповідно до ст.820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.5.1.3 та п.5.4.1 зазначеного договору орендодавець має право вимагати від орендатора відшкодування шкоди та збитків, спричинених орендодавцю або третім особам внаслідок його дій або бездіяльності, а орендатор зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату та здійснювати оплату комунальних послуг.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2016 року скасовано рішення апеляційного суду Донецької області від 07.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та звільнення жилого приміщення та залишено в силі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 13 травня 2016 року, яким договір оренди жилого приміщення від 15 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно квартири АДРЕСА_1 розірваний.

У зв'язку з цим з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 орендна плата за користування зазначеною квартирою за період з грудня 2015 року по листопад 2015 року в розмірі 9600 гривень, оскільки з грудня 2015 року правові підстави для цього вже відсутні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 29 гривень (5% від задоволених позовних вимог), а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 330,72 гривень (60% від задоволених позовних вимог).

На підставі Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за договором оренди жилого приміщення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) грошову суму 812 гривень, судовий збір в сумі 29 гривень, а всього 841 гривню.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми грошей за договором оренди жилого приміщення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) грошову суму 9600 гривень, судовий збір в сумі 330,72 гривень, а всього 9930,72 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Ковтуненко