Рішення № 6514991, 25.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/439 25.09.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВЕНА» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРВЕНТ» Простягнення 33 000,00 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача          Шаповалова Ю.Г. –предст.,

Від Відповідача          не з’явилися,

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВЕНА»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРВЕНТ»про стягнення 33000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно домовленостей сторін про поставку вентиляторів на підставі виставленого рахунку-фактури № СФ-0001993 від 10.09.2008 Позивачем здійснено передплату на загальну суму 36000,00 грн., однак Відповідачем своїх зобов'язань в повному обсязі не виконано, грошові кошти у розмірі 33000,00 грн. на розрахунковий рахунок Позивача не повернуто. Станом на день вирішення справи судом заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 33000,00 грн., яку Позивач просить стягнути з Відповідача з урахуванням вимог Цивільного кодексу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем досягнуто домовленості щодо передачі товару - вентиляторів, відповідно до якої на підставі рахунку-фактури № СФ-0001993 від 10.09.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВЕНА»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРВЕНТ»проведено попередню оплату в розмірі 36000,00 грн.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Так, на виконання вказаної домовленості Позивачем проведено оплату по вказаному рахунку платіжними дорученнями № 1725 від 11.09.2008 та № 1743 від 12.09.2008 на загальну суму 36000,00 грн., що свідчить про вчинення відповідного правочину.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Товар - вентилятори на загальну суму 36000,00 грн. Відповідачем Позивачу не були передані.

19.12.2008 Відповідачем повернуто Позивачу грошові кошти в розмірі 3000,00 грн.

Сторонами складено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 13.07.2009, з якого вбачається, що заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 33000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов’язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Заборгованість Відповідача станом на час вирішення спору складає 33000,00 грн., що належними доказами не спростовано.

          В силу положень ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Оскільки, у зв’язку з відмовою Позивача в поставці Товару –вентиляторів, заборгованість Відповідача за якою складає 33000,00 грн., зобов'язання припинились, у Відповідача виник обов’язок повернути кошти, отримані як оплату за цей Товар.

Про необхідність повернення коштів, сплачених згідно з рахунком № СФ-0001993 від 10.09.2008, Позивач зазначав у претензії № 473/Пр/09 від 10.07.2009, яка була направлена на адресу Відповідача 27.07.2009 (поштова квитанція в оригіналі наявна у матеріалах справи).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, Відповідач кошти в розмірі 33000,00 грн. на розрахунковий рахунок Позивача не перерахував, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Відповідач повинен був повернути Позивачу грошові кошти у розмірі 33000,00 грн.

Відповідач станом на день вирішення справи судом грошові кошти у розмірі 33000,00 грн. на рахунок Позивача не перерахував, чим порушив вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРВЕНТ» (01133, м. Київ, бульв. Лесі українки, 15, код 31991052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВЕНА»(14000, м. Чернігів, просп. Перемоги, б. 67, кв. 2-3, код 14245188) 33000,00 грн. заборгованості, 330,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРВЕНТ» (01133, м. Київ, бульв. Лесі українки, 15, код 31991052) до Державного бюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:22.10.2009