Рішення № 65148670, 02.03.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18222/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.

за участі секретаря Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування та позбавлення права користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування та позбавлення права користування квартирою № 153 по пр. Тичини, 16/2 в м. Києві.

Вимоги мотивує тим, що 28.11.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покальчуком І.М. відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі акта № 23625769/9 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого виконуючим обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. від 24.11.2014 року, посвідчено право власності на майно, що складається з чотирьохкімнатної квартири загальною площею 258,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи», оскільки майно не реалізовано/торги не відбулись і стягувач ТОВ «Кредитні ініціативи» виявило бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру виданого 19 грудня 2001 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації серія НОМЕР_1, на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 1412-С/КІ від 12.12.2001 року, та зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності і записано в реєстрову книгу за реєстровим № 41913 від 20.12.2001 року.

Позивач зазначає, що в результаті реалізації згаданої квартири з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження ТОВ «Кредитні ініціативи» стало новим власником. 28 листопада 2014 року право власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на дане житлове приміщення було зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується Свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер НОМЕР_2, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покальчуком І.М.

Подальше проживання та користування відповідачами квартирою за адресою АДРЕСА_1 унеможливлює користування та використання даної квартири законним власником, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси товариства, як нового власника.

Позивачем були направлені вимоги про добровільне виселення відповідачів цінним листом з описом вкладенням зі зворотнім повідомленням. Письмові вимоги нового власника про добровільне виселення із займаної квартири залишились поза увагою відповідачів, а приміщення не звільнено.

Такі дії відповідачів перешкоджають у повній мірі реалізовувати право користування та розпорядження власним майном.

В судовому засіданні представник позивача Якимчук С.Ю. підтримав позов та викладені у ньому обставини.

Представник відповідачів ОСОБА_8 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва від 28.11.2014 року виданого приватним нотаріусом КМНО Покальчук І.М., ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 (а.с. 6).

Право власності позивача на квартиру АДРЕСА_2 також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.11.2014 року № 30189582 (а.с. 7).

Відповідно ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За нормами ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що відповідачі у належній позивачу квартирі АДРЕСА_2 не зареєстровані, про що свідчить довідка по формі № 3, видана ОСББ «Тичини 16/2» від 26.01.2016 р. (а.с. 13).

Проте після зняття відповідачів з реєстраційного обліку останні продовжують проживати у спірній квартирі.

Попередньо ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» зверталось до відповідачів із позовом про виселення та зняття з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_3.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.02.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2016 року, у задоволенні позову ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» відмовлено.

Вказаним рішеннями судів встановлено, що квартира АДРЕСА_4, яка належала на праві власності ОСОБА_1, була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому виселення проводиться тільки з наданням іншого житлового приміщення, яке повинно бути зазначено у рішенні суду, однак позивач таких позовних вимог із зазначенням іншого житлового приміщення не заявляв.

При цьому суд приймає до уваги наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру її порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний спосіб. Суд під час розгляду і вирішення цивільної справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору.

За вимогами ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як зазначено вище, за заявленими вимогами позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право на користування та позбавити права користування квартирою АДРЕСА_1

При цьому позивач посилається на норми ст. ст. 317, 319, 321, 346, 386, 391 ЦК України, що визначають право власності, вказуючи, що право власності відповідача ОСОБА_1 на квартиру було припинено.

Як роз'яснено у п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, на яку також посилається позивач, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Отже, у наведеній постанові Пленуму йдеться посилання на п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України, якою визначено, що право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Разом з тим, припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати визначено нормою ст. 348 ЦК України, якою встановлено саме підстави для набуття, порядок відчуження, передачі у власність держави такого майна, яка на спірні правовідносини не поширюється.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням тих обставин, що позивач став власником зазначеної квартири, яка являлась предметом іпотеки та була придбана ОСОБА_1 не за рахунок забезпеченого іпотекою кредиту, та беручи до уваги, що позивачем обрано не належний спосіб захисту своїх прав про визнання відповідачів на підставі вищенаведених норм Цивільного кодексу України такими, що витратили право на користування та позбавлення права користування житловим приміщенням, тому позов задоволенню не підлягає.

У порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, ст. ст. 4, 10, 11, 58, 60, 169, 208, 215-218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування та позбавлення права користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя