Рішення № 6514780, 21.10.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2009 р. Справа № 22/154

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В.

при секретарі судового засідання Гринюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ВАТ "Залізобетон", вул. С.Височана, 34, м.Івано-Франківськ, 76014,

до відповідача: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76018,

про визнання права власності на самочинне будівництво,

за участю представників сторін:

від позивача: представник Крутий Р.А. (довіреність № 16 від 27.12.08. ),

від відповідача: заступник начальника юридичного відділу Кедик Н.С. (довіреність № 156/01-17/07-в від 17.05.09. ),

                                                            в с т а н о в и в:

          ВАТ "Залізобетон" заявлено позов до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна —цех із трансформаторною №5 площею 2087,8 кв.м, вбиральню №38 площею 4,0 кв.м, їдальню №2 площею 995,7 кв.м, будівлю АКБ №3 площею 1365,6 кв.м, цех №1 №8-8а площею 2193,7 кв.м, приміщення арматурного цеху №9 площею 1635,6 кв.м, бетонний вузол №14 площею 2543,0 кв.м, складські приміщення №17 площею 733,2кв.м, будівлю столярного цеху №23 площею 2164,0 кв.м, що знаходяться по вул. Височана, 34 в м. Івано-Франківську.

Згідно ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 07.10.2009р. оголошувалась перерва до 21.10.2009 року.

          Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.12.96р. №145 позивачу надано в постійне користування земельну ділянку площею 12,1890 га в м. Івано-Франківськ по вул. Височана, 34. Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000377 від 12.06.98р. ВАТ "Залізобетон" стало користувачем вказаної земельної ділянки, цільове призначення якої –для розміщення виробничих споруд. Позивач зазначає, що на частині даної земельної ділянки він збудував нові об'єкти нерухомого майна, а саме цех із трансформаторною №5 площею 2087,8кв.м та вбиральню №38 площею 4,0 кв.м, а також переобладнав і реконструював існуючі приміщення, а саме їдальню №2, будівлю АКБ №3, цех №1 №8-8а, приміщення арматурного цеху №9, бетонний вузол №14, складські приміщення №17, будівлю столярного цеху №23, внаслідок чого їх площа змінилась. Вказує на те, що дане будівництво є самочинним, однак не порушує будь-яких прав інших осіб. Дотримання державних будівельних, архітектурних, санітарних, пожежних та екологічних норм і правил при здійсненні будівництва підтверджує експертним висновком №46/08-09 від 20.08.2009р. Позивач подав докази щодо вартості та технічних характеристик вказаних приміщень. Просить визнати за ним право власності на самочинне будівництво на підставі п.5 ст.376 ЦК України.

          Відповідач –Івано-Франківська міська рада - позов не визнала, посилаючись на те, що відповідно до ст.9 Закону України “Про архітектурну діяльність”, ст. 24, ч.2 ст.29 Закон України “Про планування і забудову територій” будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта здійснюється відповідно до затвердженої документації, на підставі дозволу на будівництво виконавчих органів відповідних рад та після одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт. Оскільки у позивача вказані документи відсутні вважає дане будівництво самочинним. Вказує на те, що право власності на самочинне будівництво не може бути визнано за особою в разі відсутності у неї документів, що посвідчують право на земельну ділянку згідно ст.126 ЗК України, і що при наявності заперечень власника земельної ділянки та порушення прав інших осіб майно підлягає знесенню згідно ч.4 ст.376 ЦК України. Зазначає, що згідно ДБН, затверджених наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994р. №48, об'єкти виробничого призначення повинні відповідати вимогам пожежної, радіаційної безпеки, виробничої санітарії, заходам захисту навколишнього природного середовища, вимогам щодо укомплектованості кадрами, однак в експертному висновку №46/08-09 від 20.08.2009р. про дотримання вказаних вимог не вказано. Посилається на те, що позивач відповідно до ст.27 Закону України “Про планування і забудову територій” та Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006р., не взяв участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

          Аналогічні пояснення представники сторін дали у судовому засіданні.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

          Згідно наказу регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області №462 від 30.05.2005р. про створення ВАТ “Залізобетон” шляхом перетворення Івано-Франківського заводу залізобетонних виробів та відповідно до переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ “Залізобетон”, від 09.02. 2004р. позивач набув у власність нерухоме майно в м.Івано-Франківську по вул.Височана,34, зокрема, будівлю арматурного цеху, будівлю бетонного вузла, будівлю цеху №1, будівлю столярного цеху, будівлю АБК, складські приміщення, будівлю їдальні.

          Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.12.1996р. №145 позивачу надано в постійне користування земельну ділянку площею 12,1890 га в м. Івано-Франківськ по вул. Височана, 34. Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ІФ №000377 від 12.06.98р. позивач став користувачем вказаної земельної ділянки, цільове призначення якої –для розміщення виробничих споруд.

          На даній земельній ділянці позивач збудував нові об'єкти нерухомого майна: цех із трансформаторною №5 площею 2087,8кв.м., вбиральню №38 площею 4,0 кв.м. та переобладнав і реконструював існуючі приміщення, а саме: їдальню №2 - переобладнані приміщення 39, 40, 41, 42, 43, 46, 47 площею 105,7 кв.м., будівлю АКБ №3 - переобладнані приміщення 23, 35, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 59 площею 209,1 кв.м., цех №1, №8-8а —переобладнані приміщення 7,8 площею 17,3кв.м, в приміщенні арматурного цеху №9 площа збільшилась на 1,1кв.м, в бетонному вузлі №14 за рахунок реконструкції площа збільшена на 265,1 кв.м, в складський приміщеннях №17 за рахунок реконструкції площа збільшена на 228,6 кв.м, в будівлі столярного цеху №23 площа збільшилась до 2164,1кв.м. Наведені дані та технічні характеристики вказаних будівель відображені в технічному паспорті, складеному Івано-Франківським ОБТІ 05.06.2009р.

          Відповідно до ч.1 ст.23 Закон України “Про планування і забудову територій” забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств; будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

          Згідно ст.9 Закону України “Про архітектурну діяльність” будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

          За приписами ст.ст.24,28, 29 Закон України “Про планування і забудову територій” будівництво об'єктів містобудування здійснюється за погодженням з відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування, згідно розробленої, погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації на будівництво, після одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт.

          Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

          В даному випадку вказане будівництво здійснене на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети. Як було зазначено, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ІФ №000377 від 12.06.98р. земельна ділянка, площею 12,1890га, надана позивачу для розміщення виробничих споруд. Посилання відповідача на те, що у позивача відсутні документи, що посвідчують право на земельну ділянку згідно ст.126 ЗК України, не можуть бути взяті до уваги, оскільки рішенням Конституційного суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005р. (справа про постійне користування земельними ділянками) визнано неконституційним пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

          Таким чином, вказане будівництво є самочинним з підстав проведення його без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

          Згідно п.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Враховуючи те, що вказані об'єкти мають виробниче призначення, відсутність порушення прав інших осіб пов'язана з дотриманням будівельних, архітектурних, санітарних, пожежних та екологічних норм і правил.

          Експертним висновком №46/08-09 від 20.08.2009р. підтверджено, що вказане самочинне будівництво (по кожному із наведених об'єктів) проведене у відповідності з державними будівельними, архітектурними, санітарними, пожежними та екологічними нормами і правилами. При цьому експерт, зокрема, вказав на відповідність площ та висоти адміністративних та громадських приміщень вимогам ДБН В. 2.2-11-2002 "Будинки і споруди. Підприємства побутового обслуговування" та ДБН В.2.2-9-99 "Громадські будинки та споруди. Основні положення", на відповідність використаних будівельних матеріалів вимогам ДБН В.1.1-7-2002 “Пожежна безпека об'єктів будівництва” щодо якості, вогнетривкості та захисту конструкцій від поширення вогню; на дотримання протипожежних відстаней з суміжними будівлями та спорудами вимогам табл.1 додатку 3.1. (обов'язкового) примітка 6 "Протипожежні вимоги" ДБН 360-92**. У висновку вказано на забезпечення нормального проїзду пожежних машин, на те, що реконструкція будівель не призвела до зміни їх функціонального призначення та погіршення екологічних норм. Щодо переобладнання ряду приміщень зазначено, що воно викликано виробничою необхідністю для покращення умов праці працівників, забезпечення сучасного рівня організації роботи, що в кінцевому результаті призведе до підвищення продуктивності праці.

          Безпідставними є твердження відповідача про відсутність у висновку необхідних даних про дотримання державних норм і правил, оскільки державні будівельні норми і правила охоплюють всі вимоги щодо здійснення будівництва.

          Крім того, згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач жодних доказів на підтвердження порушення прав інших осіб не представив.

          Слід також зазначити, що ст.331 ЦК України, відповідно до якої набуття права власності на новостворене нерухоме майно здійснюється з моменту завершення будівництва та прийняття його до експлуатації, не підлягає в даному випадку застосуванню, так як норми ст.376 ЦК України передбачають обставини, за яких може бути визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, зведеного з порушенням встановленого порядку, а тому дані норми є спеціальними.

          Не є перешкодою для визнання за позивачем права власності і те, що він не взяв участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Відповідно до ст.27-1 Закону України “Про планування і забудову територій” пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Оскільки в даному випадку прийняття об'єкта в експлуатацію не здійснюється, то питання участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста вирішується після набуття права власності на самочинне будівництво.          

          Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню

          Згідно ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

          Керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                             ВИРІШИВ :

          Позов відкритого акціонерного товариства "Залізобетон" до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.

          Визнати за відкритим акціонерним товариством "Залізобетон" (м. Івано-Франківськ, вул. С.Височана, 34, 76014, код ЄДРПОУ 05526020) право власності на наступні об'єкти нерухомого майна: цех із трансформаторною №5 площею 2087,8 кв.м., вбиральню №38 площею 4,0 кв.м., їдальню №2 площею 995,7 кв.м., будівлю АКБ №3 площею 1365,6 кв.м., цех №1 №8-8а площею 2193,7 кв.м., приміщення арматурного цеху №9 площею 1635,6 кв.м., бетонний вузол №14 площею 2543,0 кв.м., складські приміщення №17 площею 733,2 кв.м., будівлю столярного цеху №23 площею 2164,1 кв.м., що знаходяться по вул. Височана, 34 в м. Івано-Франківську.

          Судові витрати покласти на позивача.          

          Суддя                                                   Малєєва Олена Вікторівна          

Повне рішення, яке оформлене відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, підписане 26.10.2009р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ помічник судді Бандура Володимир Степанович