Рішення № 6514711, 20.10.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2009 р. Справа № 17/114 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" пр.Полеглих Комунарів, 95-Б, м.Донецьк, 83023

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс-Фарм" вул.Тичини,1, м.Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 3861 грн. 20 коп.

За участю представників:

Від позивача: Кравець Г.М. - представник, (довіреність від 01.01.09)

Від відповідача: не з"явились,

встановив: заявлено позов про стягнення 3861 грн. 20 коп. в тому числі 3000 грн. 00 коп. основного боргу, 67 грн. 47 коп. - 3% річних, 277 грн. 18 коп. інфляційних нарахувань та 516 грн. 55 коп. пені.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, направив відзив на позов (№43 від 16.10.09) в якому повідомив про сплату основного боргу та просив зменшити розмір пені.

На день розгляду справи в судове засідання 20.10.09 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду від 06.10.09 розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача та враховуючи, що ухвалами суду від 23.09.09, від 06.10.09 явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі представника відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

15.10.2008 року між ТзОВ "Аксіс-Фарм" (покупець) та ТзОВ "Фра-М" (постачальник) було укладено договір поставки товару за № 281/ІФ.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін. ( надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного договору.

Згідно п.3.1 договору сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач поставляв, а відповідач одержував товар, що підтверджується товаро-транспортними накладними: №927/2 від 27.10.08 на суму 572 грн. 17 коп.; №926/2 від 27.10.08 на суму 521 грн. 43 коп.; №834/2 від 24.10.08 на суму 213 грн. 55 коп.; №833/2 від 24.10.08 на суму 1109 грн. 53 коп.; №832/2 від 24.10.08 на суму 818 грн. 75 коп.; №216/2 від 15.10.08 на суму 25 грн. 50 коп.; №3640/2 від 02.02.09 на суму 503 грн. 37 коп.; №4700/2 від 10.02.09 на суму 409 грн. 02 коп., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи .

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений й товар, станом на день звернення з позовом сума заборгованості відповідача перед позивачем становила 3000 грн. 00 коп.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов’язання згідно договору належним чином не виконував, в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар. Строк оплати за отриманий товар відповідачем згідно останньої накладної настав 17.02.09. Борг в сумі 3000 грн. (платіжні доручення: №393 від 18.09.09 на суму 1000 грн., №410 від 01.10.09 на суму 2000 грн.) сплачений відповідачем після звернення позивачем до суду, тобто з порушенням строків встановлених п.3.1 договору

За таких обставин, в частині стягнення основного боргу в сумі 3000 грн. слід припинити провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 5.2 договору покупець за даним договором за несплату вартості товару у встановлені строки сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем відповідачу нараховано - 516 грн. 55 коп. пені.

Суд зробив перерахунок нарахованої позивачем пені, оскільки позивачем при здійснені даного розрахунку не враховано положення п.6 ст.232 ГК України.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В листі №8919 від 20.10.09 позивач стверджує, що ним правомірно нарахована пеня з посиланням на п.5.2 договору, який передбачає, що пеня нараховується до моменту погашення заборгованості. Проте, доводи позивача судом є помилковими, оскільки, п.5.2 договору не містить вказівки про те, що пеня підлягає нарахуванню за інший період ніж передбачено ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідач у відзиві на позов (№43 від 16.10.09) просив суд скористатись своїм правом передбаченим п.3 ст.83 ГПК України та зменшити на 50 % розмір пені за незначне порушення зобов'язання. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання оскільки, підстави для зменшення пені на підставі п.3 ст.83 ГПК України у суду відсутні.

За таких обставин, вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню - в сумі 354 грн. 04 коп. пені, в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідачу нараховано 67 грн. 47 коп. - 3 % річних та 277 грн. 18 коп. інфляційних нарахувань.

З урахуванням того, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов"язання по оплаті боргу встановлений судом, вимоги позивача про стягнення 67 грн. 47 коп. - 3 % річних та 277 грн. 18 коп. інфляційних нарахувань, обґрунтовані та підлягають задоволенню .

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 354 грн. 04 коп. пені, 67 грн. 47 коп. - 3 % річних та 277 грн. 18 коп. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 3000 грн. основного боргу припинити провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України. В частині стягнення 162 грн. 51 коп. пені відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526,546,625 Цивільного кодексу України , ст.ст.20,193,230,231,232,265 Господарського кодексу України 49,83, 82-84, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс-Фарм" вул.Тичини,1, м.Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 33163478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" пр.Полеглих Комунарів, 95-Б, м.Донецьк (ідентифікаційний код 20322326) 354 грн. 04 коп. пені, 67 грн. 47 коп. - 3 % річних та 277 грн. 18 коп. інфляційних нарахувань, 97 грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита, 226 грн. 07 коп. грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3000 грн. основного боргу припинити провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення 162 грн. 51 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                            рішення підписане 27.10.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______