Ухвала суду № 65143213, 02.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 160/560/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кідиба Т.О. Провадження № 22-ц/773/361/17 Категорія: 58 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Грушицького А. І., Шевчук Л. Я.,

секретар Концевич Я. О.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Селянського (фермерського) господарства «Нива» - Левчук З. В.,

представників відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Вітагро» - Ковальчука В. В., Трачука О. Д.,

представника третьої особи Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області - Новосада О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Нива», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Вітагро», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання права власності та зняття арешту, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 26 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Нива» (скорочено - СФГ «Нива»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Вітагро» (скорочено - ТзОВ «Агрохімічна компанія «Вітагро»), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання права власності на урожай сої та зняття арешту. Позов мотивовано тим, що 19 вересня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Новосадом О. Ю. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на його майно, а саме: урожай сої, що знаходиться на земельній ділянці на території Зубильненської сільської ради площею 50 га та на земельній ділянці на території Затурцівської сільської ради площею 50 га, що належать йому на праві постійного користування згідно із державними актами. Арешт був накладений в межах виконавчого провадження № 51279828, відкритого на підставі судового наказу № 924/225/16, виданого Господарським судом Хмельницької області, відповідно до якого з СФГ «Нива» в користь ТзОВ «Агрохімічна компанія «Вітагро» стягнуто 469 251,38 грн. боргу. Зазначає, що протягом усього періоду користування землею, наданою йому у постійне користування, він ніколи не здавав її в оренду та не передавав у користування іншим особам, а лише самостійно, починаючи з 1996 року, обробляв її. Ним особисто спільно із його сім'єю навесні 2016 року було здійснено посів сої на земельних ділянках. Однак, урожай сої було протиправно зібрано сторонніми особами. Він не являється боржником по виконавчому документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження та в межах якого накладено арешт на його особисте майно та не має боргових зобов'язань перед третіми особами. Враховуючи наведене, просить визнати за ним право власності на урожай сої, що знаходиться на земельній ділянці на території Зубильненської сільської ради площею 50 га, що належить йому на праві постійного користування на підставі Державного акта серії ВЛ № 56 від 27 вересня 1995 року та на земельній ділянці на території Затурцівської сільської ради площею 50 га, що належить йому на праві постійного користування на підставі Державного акту серії ВЛ № 69 від 26 березня 1996 року; зняти арешт з урожаю сої, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19 вересня 2016 року в межах виконавчого провадження № 51279828, що знаходився на вказаних земельних ділянках. Стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у справі.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 26 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ «Нива», ТзОВ «Агрохімічна компанія «Вітагро», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання права власності та зняття арешту відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав в ній наведених та просили її задовольнити.

Представник відповідача СФГ «Нива» Левчук З. В. просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представники відповідача ТзОВ «Агрохімічна компанія «Вітагро» Ковальчук В. В., Трачук О. Д., представник третьої особи Новосад О. Ю. в судовому засіданні апеляційну скаргу позивача не визнали та просили її відхилити.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент здійснення посіву сої у травні 2016 року на вказаних земельних ділянках обов'язок забезпечувати використання землі за цільовим призначенням і відповідно до умов її надання та право постійного користування даними земельними ділянками належало СФГ «Нива» як юридичній особі, суд дійшов висновку, що урожай сої на вказаних земельних ділянках належить саме СФГ «Нива».

Так, з наявних у матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, судом першої інстанції встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Новосада О. Ю. від 19 вересня 2016 року в межах виконавчого провадження № 51279828 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/225/16 від 10 травня 2016 року про стягнення з СФГ «Нива» на користь ТзОВ «Агрохімічна компанія «Вітагро» 469 251,38 грн. боргу накладено арешт на урожай сої, що знаходиться на земельній ділянці на території Зубильненської сільської ради площею 50 га та на земельній ділянці на території Затурцівської сільської ради площею 50 га, що належить боржнику СФГ «Нива», та заборонено здійснювати відчуження вказаного урожаю сої (а.с.7).

Згідно із Державним актом на право постійного користування землею серії ВЛ № 56 від 27 вересня 1995 року ОСОБА_1 на підставі рішення Локачинської районної ради народних депутатів від 26 травня 1995 року № 4/7 надано у постійне користування земельну ділянку площею 43 га, розташовану на території с. Зубильне Зубильненської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, а згідно із Державним актом на право постійного користування землею серії ВЛ № 69 від 26 березня 1996 року ОСОБА_1 на підставі рішення Локачинської районної ради народних депутатів від 12 травня 1992 року № 9/5 надано у постійне користування земельну ділянку площею 56,8 га, розташовану на території Затурцівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 8, 9).

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СФГ «Нива» станом на 08 червня 2016 року, останнє було зареєстроване як юридична особа 28 грудня 1992 року, засновником та головою вказаного СФГ був ОСОБА_1 (а.с. 238-246).

Згідно із протоколом загальних зборів засновників СФГ «Нива» № 1 від 30 березня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади голови СФГ «Нива» за власним бажанням, виключено зі складу засновників та призначено головою СФГ «Нива» ОСОБА_10, вказані зміни вирішено внести до Статуту фермерського господарства шляхом викладення їх у формі окремого додатку та затвердити їх (а.с. 96), однак, лише 19 серпня 2016 року головою СФГ «Нива» подано заяву до державного реєстратора сектору державної реєстрації Локачинської РДА про державну реєстрацію зміни керівника СФГ «Нива» із ОСОБА_1 на ОСОБА_10, зміни розміру статутного капіталу та зміни складу засновників та такі реєстраційні дії були проведені 19 серпня 2016 року, що стверджується інформацією сектору державної реєстрації Локачинської РДА від 14 грудня 2016 року № 47/01-10 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СФГ «Нива» (а.с. 131-133).

Твердження позивача на те, що судом першої інстанції неправильно встановлено дату його виходу з учасників СФГ «Нива» з покликанням на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» є безпідставним. Відповідно до п. 28 зазначеної постанови при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року № 2009-ХІІ, який діяв на час створення СФГ «Нива» та втратив чинність 29.07.2003 року, Законом України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 року № 973-ІV та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України «Про селянське (фермерське) господарство», Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та ст. 89 ЦК України зміни до установчих документів юридичних осіб набирають чинності з дня їх державної реєстрації. Зміни до установчих документів СФГ «Нива» були зареєстровані 19.08.2016 року, а тому суд дійшов вірного висновку, що позивач залишався головою даного господарства.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (чинного на час надання спірних земельних ділянок, створення та державної реєстрації СФГ «Нива») селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності. З ним укладається договір на користування землею на умовах оренди, складаються й інші документи відповідно до законодавства України. Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів господарства.

Частинами 1, 2 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до проектів відведення земельних ділянок (а.с. 249-309), земельні ділянки, щодо урожаю з яких виник спір, виділені ОСОБА_1 за його заявами, поданими до Локачинської районної ради народних депутатів, для ведення селянського (фермерського) господарства, яке було створене ОСОБА_1 під назвою СФГ «Нива» та головою якого він був.

Факт користування вказаними земельними ділянками СФГ «Нива» до 2016 року підтверджується копією податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку СФГ «Нива» за 2015 рік (а.с. 217-224), копіями звітів СФГ «Нива» форми № 4-сг за 2014, 2015 роки про посівні площі сільськогосподарських культур (а.с. 208-211).

Сою на вказаних земельних ділянках було посіяно в травні 2016 року.

Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 51279828), якою СФГ «Нива» заборонено відчужувати будь-яке майно, винесено 08.06.2016 року (а.с. 235), а постанову старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Новосада О. Ю. в межах виконавчого провадження № 51279828, якою накладено арешт на урожай сої, що знаходиться на земельній ділянці на території Зубильненської сільської ради площею 50 га та на земельній ділянці на території Затурцівської сільської ради площею 50 га, винесено 19 вересня 2016 року (а.с. 7).

Посилання в апеляційній скарзі на лист-відповідь управління Держгеокадастру у Волинській області від 10.01.2017 року № К-7810/0-21/0/6-17 (а.с. 189) не може бути взяте до уваги як підтвердження доводів апеляційної скарги, оскільки в ньому підтверджується тільки право постійного користування ОСОБА_1 земельними ділянками і відсутність у нього обов'язку створювати фермерське господарство.

Копія договору спільного вирощування с/г культур № 1004, надана для дослідження під час розгляду справи в апеляційному порядку, не може бути належним та достатнім доказом того, що даний договір дійсно існував на момент виникнення спору та стосується саме посівів сої у травні 2016 року.

Інших доказів на підтвердження того, що спірний урожай сої належить позивачу ОСОБА_1 як фізичній особі, суду не надано.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги не вбачається, а тому колегія суддів дійшла висновку відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 26 січня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді