Ухвала суду № 65140534, 02.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1732/17

Головуючий у першій інстанції Погрібний С. О.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Сегеди С.М.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, за апеляційною скаргою Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20 липня 2016 року,-

встановила:

У березні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона працювала у період з 05.07.2007 року по 14.01.2013 року в Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» на різних посадах, остання з яких - інженер ділянки електрогосподарства Служби технічної експлуатації та була звільнена з роботи 14.01.2013 року проте , в день звільнення відповідач з нею повністю не розрахувався .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2013 року за її позовом було стягнуто на її користь з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» додаткову вихідну допомогу за колективним договором у розмірі 12 686,48 гривень; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 15.01.2013 року по 28.03.2013 року у розмірі 2 956,20 гривень; моральну шкоду у розмірі 500 гривень. Втім, вказане рішення суду в добровільному порядку стороною відповідача не виконувалось, а лише було остаточно виконано в примусовому порядку 25.08.2015 року.

Позивач просила стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на її користь суму середнього заробітку за затримку розрахунку під час звільнення за період з 29.03.2013 року по 25.08.2015 року у розмірі 27 028,33 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримала позов ,просила задовольнити.

Рішення ухвалено у відсутність відповідача.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20 липня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (код за ЄДРПОУ 01125614) на користь ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку з 29.03.2013 року до 25.08.2015 року у сумі 27028,33 гривень з урахуванням утримуваних податків.

Стягнуто з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (код за ЄДРПОУ 01125614) в дохід держави судовий збір в розмірі 551 гривень 21 копійок.

В апеляційній скарзі Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову з підстав попущення строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ,суд першої інстанції посилаючись на положення ст.ст. 116,117 КЗпП України , посилався на те,що відповідач при звільненні позивача неповно здійснив виплату заробітної плати та обов'язкові платежі , внаслідок чого за період з 29.03.2013 року по 25.08.2015 року позивач набула право вимоги стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення у розмірі 27028,33 грн. Додатково суд першої інстанції посилався на те,що відповідач визнав позов.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 05.07.2007 року по 14.01.2013 року працювала в Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» на різних посадах, зокрема, з 01.11.2011 року - на посаді провідного інженера ділянки електрогосподарства Служби технічної експлуатації.

Наказом ДСК «Чорноморське морське пароплавство» від 14.01.2013 року № 25-л позивачку звільнено з вказаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників(а.с.5).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2013 року ,залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.02.2014 року по справі №522/13320/13-ц за позовом ОСОБА_2 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення додаткової вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди стягнуто на її користь з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» наступні суми грошових коштів: додаткову вихідну допомогу за колективним договором у розмірі 12 686,48 гривень; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 15.01.2013 року по 28.03.2013 року у розмірі 2 956,20 гривень; моральну шкоду у розмірі 500 гривень (а.с.10-14,15-18).

З матеріалів справи вбачається , що ДСК «Чорноморськеморське пароплавство» на виконання зазначеного рішення суду перерахував на рахунок виконавчої служби 10.07.2015 року кошти ,які у подальшому були перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 та отримані позивачем у розмірі 8733,60 грн. та 11.08.2015 року , які у подальшому в розмірі 6909,08 грн. було перераховано і отримано 25.08.2015 року ОСОБА_2 , та остаточно погашено заборгованість перед позивачем за судовим рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11.11.2013 року, 16.02.20017 року перерахувавши позивачу залишок у розмірі 500 грн. про ,що сторони в судовому засіданні колегії суддів не заперечували.

Суд першої інстанції вірно встановив ,що з вини відповідача позивачу ОСОБА_2 при звільненні не був здійсненний повний розрахунок ,який частково лише був сплачений позивачу 25.08.2015 року та ОСОБА_2 ,відповідно до вимог ст.ст. 116,117 КЗпП України мала право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 29.03.2013 року по 25.08.2015 року.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та з урахуванням зібраних доказів дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу ,оскільки відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-рп\2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

З матеріалів справи вбачається ,що повний розрахунок відповідачем було здійснено 16.02.2017 року , з позовом позивач до суду звернулася у березні 2016 року , таким чином позивачем строк позовної давності не було пропущено .

За таких обставин, відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, апеляційна скарга Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.218, 303, п.1 ч.1 ст.307,315,319 ЦПК України, колегія суддів,- ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2016 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

А.П. Заїкін

С.М.Сегеда