Рішення № 65140512, 28.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1118/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Цюри Т.В., Заїкіна А.П.

при секретарі Колмакові В.І., Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

Представник ПАТ «Банк «Демарк» звернувся до суду із позовом до відповідача, вказуючи, що 27.04.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 161-057, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобовязання по видачі кредиту в сумі 10 000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28,00 % річних, а ОСОБА_2 зобовязалася своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі.

В порушення умов вказаного договору відповідач прострочив виплату грошової суми, тому, у звязку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 9279,81 гривень, а також судові витрати у розмірі 229,40 гривень (а. с. 2-3).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2013 року позов ПАТ «Банк «Демарк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку суму заборгованості у розмірі 9 279,81 гривень, а також стягнуто судові витрати у розмірі 229,40 гривень (а. с. 30-32).

Ухвалою суду від 15 липня 2015 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено (а. с. 60).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 64-67).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.08.2013 року залишено без зміни (а. с. 110-112).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а. с. 148-150).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, 27 квітня 2007 року між ВАТ «Банк «Демарк» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Демарк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 161-057. За умовами якого ВАТ «Банк «Демарк» надав на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, а ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 10 000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28,00 % на рік строком до 24.04.2009 року (а. с. 4-5).

24 квітня 2009 року між ВАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 1 про внесення змін до вищевказаного кредитного договору, згідно з яким, за згодою сторін банк переніс строк погашення залишку боргу по кредиту в сумі 3605,00 гривень з 24.04.2009 року на 23.04.2010 року, умовою щомісячного погашення заборгованості за кредитом та відсотками у сумі 397 гривень. Всі інші умови залишились незмінними (а. с. 6).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 629, ч.1 ст. 610 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідач своїх зобовязань за кредитним договором не виконала, в звязку з чим загальна заборгованість по погашенню кредиту станом на 08.04.2013 року складає 9279,81 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 3357,34 гривень; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом 2862,00 гривень; заборгованість за щомісячною комісією 1850,00 гривень; штраф за порушення строків сплати відсотків 360,00 гривень; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 503,60 гривень, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 346,87 гривень.

Задовольняючи позов про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що зобовязання повинні виконуватися належним чином, невиконання зобовязання дає право на стягнення боргу в судовому порядку.

Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивачем не надано доказів порушення позичальником умов укладеного кредитного договору в частині повернення коштів та сплати процентів, є неспроможним та спростовується матеріалами справи, а саме: детальним розрахунком суми боргу, який колегія суддів вважає вірним, та належним чином посвідченими виписками по особовому рахунку відповідачки (а. с. 96-105, 170-173).

Колегія суддів не погоджується з доводом апеляційної скарги про неправомірне стягнення судом першої інстанції неустойки (штрафу, пені) без її зменшення в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки розмір пені визначений позивачем за несвоєчасну сплату кредиту сумі 503,60 гривень та пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 346,87 гривень, з огляду на розмір збитків не дає підстави для застосування вказаної норми права.

Довід апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутній доказ отримання ОСОБА_2 10000 гривень спростовується заявою про видачі готівки № 161-057 від 27 квітня 2007 року (а. с. 173).

Інші доводів апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Демарк» штрафу за порушення строків сплати відсотків у розмірі 360,00 гривень.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003ск15.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення заборгованості за кредитним договором, проте помилково стягнув штраф за порушення строків сплати відсотків у розмірі 360,00 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2013 року підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу, з ухваленням нового рішення в цій частині по суті позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2013 року скасувати в частині стягнення штрафу.

В цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_2 про стягнення штрафу за порушення строків сплати відсотків у розмірі 360,00 (триста шістдесят гривень) гривень відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_3