Ухвала суду № 65140488, 23.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/913/17

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Громіка Р.Д.,

Черевка П.М.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 29 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 про визнання права власності, виділення частки та стягнення компенсації, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про визнання права власності, виділення частки та стягнення компенсації, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання права власності, виділення частки та стягнення компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, який у подальшому був уточнений, до неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 про визнання права власності, виділення частки та стягнення компенсації.

25 липня 2014 року ОСОБА_3 надав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання права власності, виділення частки та стягнення компенсації.

25 липня 2014 року ОСОБА_5 також надала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про визнання права власності, виділення частки та стягнення компенсації.

Вимоги позовних заяв було мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 являються синами ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, від різних шлюбів. ОСОБА_5 є колишньою дружиною ОСОБА_8.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.03.2014 року (справа № 1519/9633/2012, номер провадження 2/521/398/14) був задоволений позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Органу опіки та піклування Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради, що діяла в інтересах ОСОБА_7 про зміну черговості одержання права на спадкування, та ОСОБА_5 була визнана спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23.04.2014 р. рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06.03.2014 року було залишено без змін та набрало законної сили.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.08.2014 року (справа № 1519/2-5562/11, провадження № 2/1519/6819/2012, провадження № 8/521/41/14) було визнано за ОСОБА_3 право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_3 право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,060 га, яка розташована на території АДРЕСА_3, визнано за ОСОБА_7, право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_7 право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,060 га, яка розташована на території АДРЕСА_3, визнано за ОСОБА_5, право приватної власності на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 з яких: 1/6 частина квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, 1/2 частина квартири, як спільна часткова власність набута сумісно з ОСОБА_8, та визнано за ОСОБА_5 право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,060 га, яка розташована на території АДРЕСА_3. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03.03.2015 р. рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.08.2014 року було залишено без змін та набрало законної сили.

На підставі зазначеного сторони просили виділити в натурі їхні частки у спадковому майні, оскільки вони не можуть спільно користуватись спірним майном у відповідності до їх часток.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 позов підтримав, просив його задовольнити, зустрічні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не визнав та просив в їх задоволенні відмовити.

ОСОБА_5 та її представник позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_3 не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, свої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_3, 10.01.1999 року, який відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 ЦПК України був допущений до особистої участі у судовому засіданні, у останнє судове засідання не з'явився, подав до суду в якій просив розглянути справу в його відсутності.

Представник відділу органу опіки та піклування Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 29 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до апеляційного суду позивач ОСОБА_3 не з'явився, але про розгляд справи він сповіщався належним чином, крім того його інтереси представляє довірена особа. Тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України його неявка в суд апеляційної інстанції не перешкоджає розглядові справи та у доступі до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення на апеляцію, а також заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках, передбачених статтями 86 - 89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебуванні ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що висновок експерта №496/519 від 18.10.2016 року, який не описавши та не встановивши меж земельної ділянки, що залишаються у спільній частковій власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3, не може бути прийнятий до уваги, оскільки такий поділ земельної ділянки може призвести до порушення права власності відповідачів за первісним позовом, що є недопустимим.

Виділити 1/6 частку у квартирі АДРЕСА_2 технічно не виявляється за можливе, фінансової можливості сплатити грошову компенсацію вартості 1/6 частини квартири у відповідачів немає, а тому місцевий суд дійшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Отже, розглядаючи спір, місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Суд перевірив усі докази, які навів позивач ОСОБА_3 у підтвердження своїх вимог, а відповідачка ОСОБА_5 - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що місцевий суд не прийняв до уваги висновку експерта, за яким поділ земельної ділянки технічно можливий, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки такий поділ порушує права інших співвласників.

Отже доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 29 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Р.Д. Громік