Ухвала суду № 65137619, 27.02.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

27 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 22 листопада

2016 року у справі за його позовом до прокуратури Житомирської області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді,стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

установила:

Вищий адміністративний суд України постановою від 22 листопада 2016 року скасував постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від

13 липня 2016 року про задоволення позову та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_4 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 4 березня 2014 року та

23 червня 2015 року (справи №№ 21-8а14, 21-63а15 відповідно) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 1 частини 1статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У справі, в якій оскаржується рішення суду касаційної інстанції, спір виник щодо правомірності дій прокуратури Житомирської області в частині прийняття наказу від 14 грудня 2015 року № 619к. Цим наказом ОСОБА_4 було звільнено з органів прокуратури, оскільки за результатами проведеного тестування позивач посів 55 рейтенгове місце, що позбавило його права претендувати на одну з 52 вакантних посад. Інформація про тестування для заміщення посади прокурора була доведена до ОСОБА_4 у попередженні про звільнення, а відтак останній був повідомлений, що зможе перейти на іншу посаду в новоутвореній прокуратурі лише за умови успішного проходження тестування.

Правовий висновок Верховного Суду України від 23 червня 2015 року, сформульований у справі № 21-63а15, стосувався інших правовідносин, зокрема, щодо права позивача на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення на підставі статті 236 КЗпП.

Посилання на постанову Верховного Суду України від 4 березня 2014 року не можна визнати прийнятним, позаяк у цьому рішенні Верховний суд України не формулював правового висновку щодо застосування положень 40 КЗпП, а, встановивши неповноту та передчасність висновків Вищого адміністративного суду України, скасував це рішення та направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

З наведеного висновується, що заява не містить необхідного обґрунтування підстав, за яких за законом справа може бути допущена до провадження Верховного Суду України.

З огляду на вкладене, керуючись пунктом 6 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Житомирської області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко