Ухвала суду № 65137005, 01.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3249/16

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2016 року № 0011671303.

В обґрунтування позову зазначалося, що податкове повідомлення-рішення винесене в порушення норм податкового законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 року № 0011671303.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином у відповідності до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2016 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області згідно з п.п 54.3.3 п. 54.3 ст. 54. п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення № 0011671303 від 31.05.2016 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання земельного податку, що вноситься фізичними особами, у сумі 107 717.48 грн. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення податкове повідомлення - рішення №0011671303 від 31.05.2016 року було отримано представником позивача за довіреністю 11.06.2016 року.

Скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення судом першої інстанції було зазначено, що оскільки ОСББ «Мукачевський» є землекористувачем земельної ділянки площею 5231,89 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а тому є платником земельного податку за визначеною адресою.

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, вважає їх обгрунтованими, а доводи апеляційної скарги невмотивованими з огляду на наступне.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст.14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). При цьому в силу вимог пп. 270.1.1 п.270.1 ст. 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Отже, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст.120 ЗК України та ст.377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Цими нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.6 статті 286 ПКУ визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває в спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності. Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень у будинку.

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПК України).

Відповідно до ст. 286.5 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Листом Державної фіскальної служби України від 13.07.2016р. №7388/С/99-95-42-01-14 роз'яснено, що ставки земельного податку встановлюються органами місцевого самоврядування (сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад) у розмірі не більше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому нормативна грошова оцінка земельної ділянки індексується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Кодексу станом на 1 січня поточного року.

Якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і сам підприємець використовує земельну ділянку, яку надано для здійснення підприємницької діяльності, то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Так відповідно до довідки управління Держкомзему у м. Одесі №383 від 27.01.2011 року (а.с. 49), земельна ділянка під будинком по АДРЕСА_1, обліковується за ОСББ «Мукачевський».

Згідно довідки ОСББ «Мукачевський» №25 від 13.09.2016 року (а.с. 85) зазначено, що ОСББ «Мукачевський» є землекористувачем земельної ділянки площею 5231,89 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, згідно до норм податкового та земельного законодавства ОСББ « Мукачевський» є платником земельного податку, що підтверджується податковою декларацією (а.с. 85-88).

Так, у 2016 році ОСББ «Мукачевський» сплатив земельний податок у розмірі 2115,62 грн. за земельну ділянку площею 5231,89 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач повинен сплачувати земельний податок за земельну ділянку під нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в його користуванні/власності, з урахуванням прибудинкової території.

Водночас, встановлено, що ОСББ "Мукачевський" не зверталось до ОСОБА_1 щодо відшкодування земельного податку за нежитлове приміщення у зв'язку із тим, що вказане нежитлове приміщення не знаходиться на балансі ОСББ.

Податковий орган, сформувавши позивачу податкові повідомлення ,які є предметом спору по цій справі, не навів жодних розрахунків такого нарахування земельного податку.

У спірному податковому повідомленні-рішенні не вказано яка підстава нарахування земельного податку, що є неприйнятним для контролюючого органу, який зобов'язаний діяти виключно у відповідності з Податковим Кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами (ст. 21 ПКУ).

У спірному податковому повідомленні-рішенні та в апеляційній скарзі не визначено приналежність або право користування об'єкту оподаткування - земельної ділянки ФОП ОСОБА_1

Також з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не можливо встановити, чому площа земельної ділянки, що має оподатковуватися, становить 856,7 кв.м., оскільки не надано жодних обгрунтованих пояснень та розрахунків бази для такого оподаткування.

Апелянт при нарахуванні земельного податку позивачу використав нормативну грошову оцінку з довідки Управління Держкомзему у м. Одесі №383 від 27.01.2011р. про нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки, довідку, що була видана ОСББ - підприємству, що здійснює управління будинком, і лише якому законом (ст. 42 ЗКУ) надається у постійне користування земельна ділянка, на якій розташований будинок, і прибудинкова територія, саме для здійснення такого управління. При цьому апелянт, не довівши комерційного використання нежитлового приміщення, т.я наданий акт перевірки був складений за період 2012- 2014р.р., і жодним чином не відноситься до 2016 року, застосовував нормативну грошову оцінку у розмірі комерційного використання - 2341,68 грн. та необгрунтовано застосовував до позивача ставку податку у розмірі 3%.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції апелянту була надана можливість надати розрахунок та обгрунтування застосування ставки земельного податку у розмірі 3%.

Надані апелянтом пояснення та документи (арк.спр.157-170) ніяким чином не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки як вже зазначалося вище акт перевірки від 15.05.2015р., доданий до пояснень, був складений за 2012-2014 рік, а земельний податок було нараховано за 2016 рік.

На підставі згаданого вище Акту ДПІ №3203/15-53-17-1/НОМЕР_2 від 15.05.2015 року позивачу були сформовані та направлені податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені ОСОБА_1 до суду та скасовані, що підтверджується ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 року по справі №815/4818/15.

Крім того відповідно до п.1.1. договору на користування місцями для стоянки автомобілів від 16.08.2007р., укладеного між позивачем та ОСОБА_2, який надано до пояснень, місця для автомобілів надаються на безкоштовній основі, а копія квітанціі до прибуткового касового ордеру № 028 від 31.12.2014р. ніяким чином не доводить використання нежитлових приміщеннь у комерційних цілях позивачкою у 2016 році.

Як вже було зазначено, земельний податок зі всієї площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 сплачує підприємство, що здійснює управління будинком, а саме - ОСББ "Мукачевський".

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що стягнення земельного податку з позивача за тим же об'єктом, а саме тією ж самою земельною ділянкою призведе до порушення її прав, так як кожна особа зобов'язана сплачувати податки та збори, платником яких вона є, і не може бути примушена платити будь-які інші податки чи збори.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

З огляду на зміст податкового повідомлення-рішення №0011671303 від 31.05.2016 року, доводи апеляційної скарги та додаткові пояснення, надані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, судова колегія дійшла до висновку, що апелянт не довів та не обгрунтував правомірності та законності свого рішення.

Таким чином постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик