Рішення № 6513589, 27.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.09 р.                     Справа № 20/198                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

до відповідача Відкритого акціонерного товариства Племінний завод “Розовський”, м.Новоазовськ

про стягнення 539193,23 грн.

За участю представників:

від позивача: Бардаков Д.В. – дов.

від відповідача: Степаненко Р.Г. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулося Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго”, м.Горлівка, із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Племзаводу “Розовський”, м.Новоазовськ, про стягнення 539193,23 грн., з яких 474940,05 грн. – сума індексу інфляції, 64253,18 грн. – сума 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов’язання.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок позовних вимог, рішення господарського суду Донецької області від 11.02.02 р. № 23/652.

27 серпня 2009 року позивач надав суду уточнення позовної № 03юр-1526/09, в яких зазначає, що згідно з розрахунком позовних вимог відповідач повинен сплатити позивачу 430877,62 грн. інфляційних нарахувань та 56746,81 грн. 3% річних за період з 10.07.2006 р. по 01.07.2009 року, взагалі 487624,43 грн. та просить суд стягнути з відповідача 430877,62 грн. – індексу інфляції, 57746,81 грн. – суму 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов’язання. Крім того, позивач просить суд в рішенні суду вказати про повернення державного мита частково, в розмірі 515,00 грн., які внесені в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На виконання ухвали господарського суду Донецької області позивач надав суду “Уточнення повного найменування відповідача по справі № 20/198”, в якому зазначив найменування відповідача – Відкрите акціонерне товариство Племінний завод “Розовський” (87600, Донецька область, м.Новоазовськ, вул.60 років СРСР, 84; поточний рахунок № 26009304511195 в Ново азовському відділенні Філії Ільічівського від.ПІБ м.Маріуполя, МФО 334442, ЄДРПОУ 00483547).

Відповідач позовні вимог не визнав в повному обсязі, про що надав суду письмовий відзив на позовну заяву від 29.09.09 р., в якому просить суд у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” відмовити. В обґрунтування свого відзиву на позовну заяву відповідач посилається на ухвалу господарського суду Донецької області за справою про банкрутство від 06.11.08 р. по справі № 42/329Б.

Листом від 27.10.09 р. відповідач залучив до матеріалів справи ухвалу господарського суду Донецької області від 12.10.09 р. по справі № 23/652, ухвалу господарського суду Донецької області за справою про банкрутство від 06.10.09 р. по справі № 5/92Б.

За клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено в порядку ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 29.09.09 р. до 13.10.09 р., з 13.10.09 р. до 27.10.09 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до умов договору № 18 від 16.09.1996 р. Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” здійснювало передачу електроенергії Відкритому акціонерному товариству Племінний завод “Розовський”, а останній зобов’язувався оплачувати фактично отримані об’єми електроенергії.

За період з грудня 1998 р. по грудень 2001 р. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 634576,76 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.02 р. по справі № 23/652 задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” до Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Розовський” про стягнення суми боргу в розмірі 718517,47 грн., з яких борг за електричну енергію в сумі 634576,76 грн. та штрафні санкції в розмірі 83940,71 грн.

Наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення господарського суду Донецької області був направлений до Відділу державної виконавчої служби Новоазовського районного управління юстиції. Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Новоазовського районного управління юстиції винесено постанову від 04.04.02 р. про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення боргу за вищезазначеним рішенням.

Посилаючись на те, що безспірні грошові вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” по відкритому виконавчому провадженню не виконані, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовними вимогами, уточнив їх та просить суд стягнути з відповідача 430877,62 грн. – індексу інфляції, 57746,81 грн. – суму 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов’язання, визначених за період з 10.07.06 р. до 01.07.09 р.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позовну заяву.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон), кредитор – юридична або фізична особи, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Даною статтею також визначено, що погашені вимоги кредиторів – це задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Частиною 1 ст.14 зазначеного Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

Частиною 2 ст.14 Закону встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно із ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Господарським судом Донецької області 19.12.06 р. було порушено справу про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Племінний завод “Розовський”.

10 лютого 2007 року в газеті “Голос України” (№ 25) було надруковано оголошення про порушення справи № 42/329Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Племінний завод “Розовський”.

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” за даних обставин було конкурсним кредитором відносно вимог, що виникли із рішення господарського суду Донецької області від 11.02.02 р. по справі № 23/652.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.07 р. за результатами попереднього засідання суд визнав вимоги конкурсних кредиторів у справі № 42/329Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Розовський”, серед яких відсутні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”. Цією ж ухвалою суд визнав, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.

Ухвалою суду від 06.11.08 р. суд відмовив у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” від 12.03.07 р. про визнання кредитором по справі № 42/329Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Розовський” у зв’язку з пропуском встановленого ст.14 п.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” 30-ти денного строку для подачі письмових заяв з вимогами конкурсних кредиторів до боржника. При цьому, суд застосував приписи ст.14 п.2 зазначеного Закону, яким встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Вищезазначена ухвала суду набрала законної сили та вищестоящими інстанціями не скасовувалась.

Ухвалою суду від 06.10.09 р. по справі № 5/92Б суд припинив провадження, порушене за заявою Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Розовський”, у зв’язку з тим, що грошове зобов’язання боржника перед кредитором вважається погашеним відповідно до п.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що встановлено судом при розгляді справи про банкрутство № 42/329Б ухвалами суду від 30.05.07 р. та 06.11.08 р.

Суду не надано доказів звернення позивача у встановлений ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” строк до господарського суду із заявою про вимоги до відповідача у справі про його банкрутство.

За даних обставин суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення сум інфляції та 3% річних за період з 10.07.06 р. до дати про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача (як й основний борг, присуджений рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.02 р. по справі № 23/652) є конкурсними вимогами. Позивач повинен був заявляти зазначені вимоги у справі про банкрутство.

Оскільки позивач пропустив граничний строк для заявлення вимог конкурсних кредиторів в порядку ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ці вимоги вважаються погашеними в силу ч.2 зазначеної статті, а відповідне зобов’язання відповідача на користь позивача – припиненим в силу ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України, внаслідок чого у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Вимоги позивача про стягнення сум інфляції та 3% річних за період з дати порушення справи про банкрутство відповідача до 01.07.09 р. є необґрунтованими та також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними стосовно основного боргу, який з урахуванням вищевикладеного вважається погашеним в силу ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю за відсутністю підстав, судові витрати по справі – покласти на позивача.

Клопотання позивача про повернення нібито надмірно сплаченої суми держмита суд залишає без задоволення, оскільки у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 539193,23 грн. При цьому, до позовної заяви додано оригінал платіжного доручення № 4722 від 07.07.09 р. про сплату 5392,00 грн. держмита, тобто у встановленому розмірі (1% ціни позову).

Зменшення позивачем розміру стягуваних сум, яке у даному випадку оформлене “Уточненнями позовної заяви” від 21.08.09 р. № 03/юр-1526/09, не є підставою для повернення держмита в порядку п.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року «Про державне мито».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, -85 Господарського процесуального кодексу України, ст.598 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову – відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 27.10.09 р.

Повний текст рішення підписано 30.10.09 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 –у справу