Ухвала суду № 65135797, 23.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

23 лютого 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Стрикаля Сергія Валерійовича на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 09 грудня 2015 року,

встановила:

у липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору від 26.06.2008 р. в сумі 1 954 383 грн. 07 коп., посилаючись на те, що 26.06.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в розмірі 98 000 дол.США. На забезпечення виконання договору того ж дня було укладено з ОСОБА_1 договір поруки. Оскільки договір не виконується належним чином, позивач, який набув право вимоги за договором від 08.12.2011 р., просив стягнути з відповідача суму заборгованості.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача - Стрикаль С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

При зверненні до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 26.06.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту в сумі 98 000 дол. США на строк до 26.06.2029 р. Того ж дня на забезпечення виконання цього зобов'язання з ОСОБА_1 було укладено Договір поруки, згідно якого він зобов'язувався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх його зобов'язань. ПАТ «УкрСиббанк» 08.12.2011 р. уклало з ПАТ «Дельта Банк» Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договорами, і зокрема за вказаним вище договором. Оскільки позичальник не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з поручителя ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитом - 1 085 793 грн. 10 коп. та заборгованість по відсоткам - 868 589 грн. 97 коп.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 257, 258, 261, 543, 559 ЦК України.

Доводи, викладені представником позивача в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, всі були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Як видно з матеріалів справи, заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2013 р. було стягнуто достроково на користь позивача за Договором про надання споживчого кредиту від 26 червня 2008 р. з ОСОБА_2 всю суму заборгованості по кредиту (а/с 42 т. 2). При цьому досудова вимога про погашення достроково всієї суми заборгованості була направлена ОСОБА_2 15.10.2012 р.

Позивач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України та пред'явив вимогу ОСОБА_2 достроково повернути частину кредиту, що залишилась та сплати процентів, змінивши строк виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

До суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 як поручителя позивач звернувся у липні 2014 р., тобто вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку..

В п. 5.3 Договору поруки зазначено, що сторони притримуються загальних умов щодо строків позовної давності.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Стрикаля СергіяВалерійовича відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 757/18234/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1245/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.