Постанова № 65135652, 01.03.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд Постанова

Іменем України

01.03.2017р. справа № 905/3256/16Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:Не зявивсявід відповідача:Не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м. Покровськ, Донецька областьна рішення господарського судуДонецької області від11.01.2017р.по справі№ 905/3256/16 (суддя Левшина Г. В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Контакт», м. Дружківка, Донецька областьдо відповідачаПублічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м. Покровськ, Донецька областьпростягнення 169 597,42 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контакт», м. Дружківка, Донецька область (далі «Позивач») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м. Покровськ, Донецька область (далі «Відповідач») суми основного боргу в розмірі 169 597,42 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.01.2017р. у справі № 905/3256/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт» задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2017р. у справі № 905/3256/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законним і обґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на помилкових висновках суду про наявність боргу. Зокрема, в основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що Відповідач, на дату проведення судового засідання, у повному обсязі сплатив заявлену Позивачем до стягнення суму боргу в розмірі 169597,42 грн, про що останньому було відомо, однак навмисно приховано цю обставину від суду, що призвело до ухвалення незаконного рішення по справі.

Скаржник у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що борг був погашений Відповідачем у повному обсязі після звернення до нього з відповідним позовом та просив суд апеляційної інстанції винести рішення з урахуванням цієї обставини.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не зявились, поважність причин не явки суду не повідомили.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників Позивача та Відповідача.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 05.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт» (далі «Продавець») та Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» був підписаний договір купівлі-продажу № 377п (далі «Договір»), за умовами п. 1.1. якого Продавець зобовязався передати, а Покупець прийняти та оплатити згідно з умовами договору обладнання та продукцію виробничо тихнічного призначення, далі Товар. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додаткових угодах, що є невідємними частинами вказаного договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що умови, місце фактичної поставки товару обумовлюється сторонами в додаткових угодах. Момент переходу права власності на товар визначається відповідно до умов поставки. Вантажоотримувачем товару є покупець, якщо інше не встановлено у додаткових угодах.

Договір № 377п від 05.10.2011р. вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2012р. Додатком до договору від 30.12.2014р. термін дії останнього продовжено до 31.12.2015р.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи часткове погашення заборгованості з боку Відповідача та часткове повернення товару, на виконання умов договору, згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними №№ 22-24 від 22.02.2012р., № 29 від 06.03.2012р., № 106 від 01.10.2012р., № 121 від 26.06.2013р., № 162 від 20.08.2013р., № 229 від 16.10.2013р., № 235 від 29.10.2013р., № 248 від 01.11.2013р., № 250 від 05.11.2013р., № 259 від 21.11.2013р., № 1 від 03.01.2014р., № 91 від 19.05.2015р., № 137 від 02.07.2015р., № 250 від 17.11.2015р., останнім було поставлено відповідачу товар на суму 169 597,42 грн.

Втім, Відповідач, встановлений Договором обовязок щодо сплати отриманого товару у повному обсязі не виконав, внаслідок чого Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості в розмірі169 597,42 грн.

Судом першої інстанції, під час тривання господарського провадження були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Однак, сторони не скористалися своїми процесуальними правами, визначені ухвалами суду обов'язкові до виконання дії - не виконали, а отже, з метою вирішення спору з дотриманням розумного строку, справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Так, ухвалюючи спірне рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, що не були спростовані Відповідачем та задовольнив позов у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Відповідач зазначає, що на дату ухвалення судом першої інстанції рішення, сплатив заявлену Позивачем до стягнення суму боргу в розмірі 169 597,42 грн, на підтвердження чого надає платіжні доручення: № 54892 від 09.12.2016р. на суму 49 597,42 грн, № 54211 від 25.11.2016р. на суму 40 000,00 грн, № 53536 від 15.11.2016р. на суму 40 000,00 грн, № 54630 від 02.12.2016р. на суму 40 000,00 грн (а. с. 62-65, 80).

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Так, враховуючи необхідність забезпечення встановлених ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950р. гарантій, в контексті усталеної практики Європейського суду з прав людини, їх застосування щодо належності перегляду судової справи та повноти встановлення і дослідження обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність прийняття додатково поданих Відповідачем доказів.

Зважаючи на зазначене та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2017р. у справі № 905/3256/16 в частині стягнення з Відповідача суми боргу, за переданий Позивачем товар за Договором, у розмірі 40 000,00 грн (платіжне доручення № 53536 від 15.11.2016р. (а. с. 64)) - підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, оскільки заборгованість у цій частині була погашена Відповідачем в момент звернення з позовом (15.11.2016р.).

В іншій частині рішення, зобовязання за Договором № 377п від 05.10.2011р. підлягає припиненню, як таке, що було належним чином виконане Відповідачем у процесі розгляду справи місцевим господарським судом (платіжні доручення № 54892 від 09.12.2016р. на суму 49 597,42 грн, № 54211 від 25.11.2016р. на суму 40 000,00 грн, № 54630 від 02.12.2016р. на суму 40 000,00 грн (а. с. 62, 63, 65, 80)).

Враховуючи встановлені у справі обставини, господарський суд припиняє провадження у справі, в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Отже, неправильне застосування господарським судом норм процесуального права призвело до того, що суд першої інстанції помилково розглянув спір за відсутності предмета спору, а тому ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню із припиненням провадження у справі.

Втім, враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, сума судового збору, у тому числі й за звернення з апеляційною скаргою через те, що спір виник у звязку із неправомірними діями з боку Відповідача, - відноситься на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80 (п.1-1, ч.1), 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м. Покровськ, Донецька область - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2017р. у справі № 905/3256/16 в частині стягнутої суми заборгованості в розмірі 169 597,42 грн - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт», м. Дружківка, Донецька область (ЄДРПОУ 1349136) до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м. Покровськ, Донецька область (ЄДРПОУ 13498562) про стягнення суми заборгованості в розмірі 40 000,00 грн відмовити.

Провадження у справі № 905/3256/16 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м. Покровськ, Донецька область (ЄДРПОУ 13498562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт», м. Дружківка, Донецька область (ЄДРПОУ 1349136) суми заборгованості в розмірі 129 597,42 грн припинити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити Господарському суду Донецької області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: О. В. Стойка

ОСОБА_3 Надруковано 5 примірників:1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСДО; 1-ДАГС.