Рішення № 65135478, 27.02.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/156/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017 Справа № 908/3446/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КОМТЕС-XXI (69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. 8, код ЄДРПОУ 31075689)

до відповідача: військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 1, код ЄДРПОУ 08160298)

про стягнення суми

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 24.10.2016р. № 434

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 23.12.2016р. № 4671

СУТЬ СПОРУ:

26.12.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю КОМТЕС-XXI з позовною заявою до військової частини А1978 про стягнення з відповідача 240 510,73 грн., з яких: заборгованість за договором № 11 на роботи по ремонту та технічному обслуговуванню від 24.03.2016р. у сумі 170 000,00 грн., штраф у розмірі 34 000,00 грн., пеню у розмірі 23 958,36 грн., втрати від інфляції грошових коштів у сумі 10 023,33 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 529,04 грн.

Ухвалою від 26.12.20016р. судом порушено провадження у справі № 908/3446/16, присвоєно провадженню номер 24/156/16, справу призначено до розгляду на 30.01.2017р.

Ухвалою від 30.01.2017р. розгляд справи відкладений на 27.02.2017р.

27.02.2017р. до суду від позивача надійшла заява від 24.02.2017р. № 30 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 170 000,00 грн. заборгованості за договором № 11 на роботи по ремонту та технічному обслуговуванню від 24.03.2016р.

Заява подана відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом та задоволена.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 170 000,00 грн. заборгованості за договором № 11 на роботи по ремонту та технічному обслуговуванню від 24.03.2016р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 27.02.2017р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) вказує на те, що відповідно до укладеного договору № 11 від 24.03.2016р. позивач виконав у повному обсязі роботи, вартість яких становить 170 000,00 грн., про що свідчить підписаний акт надання послуг від 05.05.2016р. Відповідач свої зобовязання щодо оплати робіт послуг не виконав, внаслідок чого сума основного боргу становить 170 000,00 грн. Просить суд, на підставі ст. ст. 86, 151, 161, 169, 179, 213, 625 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, свою позицію виклав у відзиві від 17.01.2017р. № 394, в якому зазначив, що у відповідності з пунктом 3.4 договору позивач надав гарантію на виконання роботи та встановлені запасні частини також з посиланням на Правила № 792. Однак, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014р. № 615 Правила № 792 втратили чинність. Зважаючи на викладене, укладання договору за умовами нормативно - правового акту, який втратив чинність ставлять під сумнів доцільність юридичного зобовязання щодо ремонту позаштатного автомобіля та подальшій оплаті послуг за кошти Державного бюджету. Також відповідач зазначив, що в вересні-листопаді 2016 року у військовій частині проводився внутрішній аудит фінансово-господарської діяльності частини, під час якого комісією було встановлено недоцільність оплати наданих послуг по ремонту позаштатного автомобіля. Просить суд в задоволенні позивних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2016р. товариством з обмеженою відповідальністю КОМТЕС-XXI (Виконавець) та військовою частиною А1978 (Замовник) укладений договір № 11 на роботи по ремонту та технічному обслуговуванню, за умовами якого (п. 1.1.) Виконавець здійснює роботи по ремонту та технічному обслуговуванню (ТО) бронеавтомобіля «SAXON» по переліку згідно Специфікації, що є невідємною частиною цього Договору, а Замовник здійснює оплату за виконані роботи відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 2.1. договору сторони обумовили, що ціна договору складає 170 000,00 грн., у тому числі ПДВ 28 333,33 грн. і визначається виходячи з загально вартості проведених робіт, зазначених в актах виконаних робіт. Вартість проведених робіт визначається згідно Специфікації.

Відповідно до п. 3.5. договору, після закінчення виконання робіт сторонами підписується акт здачі-прийому робіт (надання послуг). Акт підписується Замовником та повертається Виконавцю один примірник протягом трьох робочих днів з моменту його надання Виконавцем. В разі не підписання акту у встановлений строк та/або не надання письмової мотивованої відмови від його підписання, роботи вважаються виконані Виконавцем і прийняті Замовником без претензій, і відповідно підлягають оплаті. Замовник вправі затримати розрахунок за Роботи, виконані з недоліками та дефектами, які виявлені при прийманні виконаних робіт Виконавця до їх повного усунення.

Згідно розділу 4 договору, Замовник проводить розрахунки не пізніше 30 банківських днів з дати підписання ОСОБА_3 виконаних робіт (п. 4.1.). Замовник оплачує вартість виконаних робіт, в повному обсязі, відповідно до підписаного обома ОСОБА_3 виконаних робіт (п. 4.2.).

Відповідно до п. 5.3.5. договору, Замовник зобовязаний своєчасно здійснити оплату за отримані послуги (роботи).

За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення зобовязань (цивільних прав та обовязків) є, зокрема, договір. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем виконано роботи на загальну суму 170 000,00 грн., про що свідчить підписаний та скріплений печатками акт надання послуг № ЦЕН1248 від 05.05.2016р., в якому зокрема зазначено, що Замовник претензій по обєму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Однак, відповідач зобовязання щодо вчасної та повної оплати виконаних робіт не здійснив, будь-яких претензій щодо якості наданих послуг не заявляв.

У звязку з наявністю прострочення виконання зобовязання щодо оплати робіт, позивач направив на адресу відповідача претензію № 127 від 25.10.2016р. про сплату заборгованості на протязі 10 банківських днів.

У відповіді на претензію від 01.12.2016р. № 4324 відповідач вказав на те, що у відповідності з пунктом 3.4 договору позивач надав гарантію на виконання роботи та встановлені запасні частини також з посиланням на Правила № 792. Однак, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014р. № 615 Правила № 792 втратили чинність. Зважаючи на викладене, укладання договору за умовами нормативно - правового акту, який втратив чинність ставлять під сумнів доцільність юридичного зобовязання щодо ремонту позаштатного автомобіля та подальшій оплаті послуг за кошти Державного бюджету. Також відповідач зазначив, що в вересні-листопаді 2016 року у військовій частині проводився внутрішній аудит фінансово-господарської діяльності частини, під час якого комісією було встановлено недоцільність оплати наданих послуг по ремонту позаштатного автомобіля.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором, про що оформлено відповідні документи, які без зауважень підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідач, в порушення умов договору, зобовязання щодо оплати робіт у розмірі 170 000,00 грн., у встановлений строк, не виконав. Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, позивачем доведений.

На час розгляду справи в суді відповідач доказів належного виконання зобовязання і перерахування заборгованості за договором в сумі 170 000,00 грн. суду не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за договором.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним, не відповідають наявним обставина, є безпідставними та незаконними.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 170 000,00 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на відповідача в розмірі 2 550,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 1, код ЄДРПОУ 08160298, р/р 35216094013152 Держказначейська служба м. Київ, МФО 820172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМТЕС-ХХІ» (69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 8, код ЄДРПОУ 31075689, р/р 26004302933001 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 2 550 (дві тисячі пятсот пятдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення у повному обсязі складено і підписано 06.03.2017р.

Суддя Т.А. Азізбекян