Рішення № 65134435, 28.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017

Справа №910/23774/16

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 64 008,04 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (відповідача) 64 008,04 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2006, з яких: 41783,96 грн. – заборгованість по орендній платі, 22 224,08 грн. – пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором оренди від 16.08.2006 а також на те, що після розірвання договору відповідач продовжував користуватися орендованим майном, у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість зі сплати орендної плати

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 порушено провадження по справі № 910/23774/16 та призначено її до розгляду на 31.01.2017.

26.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

31.01.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти заявленої до стягнення пені та заявляє про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

В судове засідання 31.01.2017 з’явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи. Представник відповідача не з’явився, витребуваних судом відзиву на позов та документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 розгляд справи №910/23774/16 відкладено на 14.02.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 14.02.2017 з’явився представник позивача та надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/23774/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28.02.2017.

27.02.2017 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 28.02.2017 представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 28.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.08.2006 між РВ ФДМУ по Одеській області (далі - орендодавець) та Закритим акціонерним товариством “Телесистеми України”, назву якого було змінено на Приватне акціонерне товариство “Телесистеми України” (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1006 (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення технічного поверху будівлі ІВЦ Іллічівського морського торговельного порту, загальною площею 17,4 кв.м, що перебуває на балансі ДП “Іллічівський морський торгівельний порт” (балансоутримувач) та розташованого за адресою: м. Іллічівськ, пл. Праці, 6.

Сторонами неодноразово вносились зміни до Договору.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Договору про внесення змін від 29.12.2011 та від 13.06.2013 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: ділянка техповерху та ділянка даху (антено-місце) в 14-ти поверховому адміністративному корпусі (інв. № 5443), загальною площею 17,5кв.м, що перебуває на балансі Іллічівської філії державного підприємства «Адімінстрація морських портів України».

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування об’єктом оренди з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Враховуючи внесені сторонами зміни до Договору, 29.12.2011 між сторонами підписано Акт приймання-передачі держаного нерухомого майна.

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 зі змінами та доповненнями, і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2011: 6 192,85 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 3.4 Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Одночасно копії платіжних доручень на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% та 30% балансоутримувачу надсилається орендодавцеві.

Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2 договору оренди).

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2016 відповідач повернув позивачу орендоване майно, про що складено Акт прийому-передачі (повернення) майна до Договору оренди від 16.08.2006.

У зв’язку із порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2006 (зі змінами) в частині сплати орендних платежів, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 41783,96 грн. за період з 12.11.2015 по 11.04.2016 та внаслідок прострочення грошового зобов’язання, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 22 224,08 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов’язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем державним нерухомим майном у строк до 11.04.2016 за договором оренди від 16.08.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 у справі № 910/31400/15 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Телесистеми України” до Державного бюджету України заборгованість у розмірі 29598,37 грн. та пеню у розмірі 1 716,33 грн. та розірвано спірний договір оренди нерухомого майна.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що в порушення умов договору оренди, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення орендної плати у сумі 41783,96 грн. належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором оренди в частині сплати орендних платежів до державного бюджету становить 41783,96 грн. За розрахунком позивача заборгованість у сумі 41783,96 грн. грн. виникла за період з 12.11.2015 (наступний після заявленого у справі № 910/31400/15) по 11.04.2016 (дата повернення майна по акту приймання-передачі).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості у сумі 41783,96 грн. за період листопада 2015 по квітень 2016 року по сплаті орендних платежів до державного бюджету.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 41783,96 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 41783,96 грн.

Крім того, судом враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував проти розміру суми основного боргу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 22224,08 грн. здійснену за загальний період з 13.11.2015 по 15.11.2016.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату орендної плати передбачена п. 3.8 договору, згідно із яким сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.4. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З аналізу пункту 3.8 договору, вбачається, що при укладенні договору сторони, визначаючи відповідальність за порушення строку виконання грошових зобов’язань у вигляді пені дійшли згоди, що сплата пені здійснюватиметься за весь період прострочення включаючи день оплати.

Таким чином, сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що останній є невірним, оскільки позивачем нараховано також пеню на суму заборгованості, стягнену у справі № 910/31400/15. Однак, оскільки на вимогу суду позивачем не надано доказів на підтвердження періоду, за який стягнено пеню у справі №910/31400/15 та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку, що нарахування пені на суму 29598,37 грн., стягнену у справі №910/31400/15 є необґрунтованим, оскільки суд позбавлений можливості перевірити правильність та обґрунтованість розрахунку пені на цю суму.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ч.1); за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014).

Так, не підлягає стягненню пеня, нарахована протягом саме того періоду, який знаходиться поза межами річного строку позовної давності.

За орендну плату, нараховану за листопад 2015, щодо якої підлягає застосуванню строк позовної давності, частина періоду, за який нараховується пеня, знаходиться поза межами строку позовної давності.

Це період: з 13.12.2015 (початок періоду прострочення оплати) по 20.12.2016 (рік до подачі даного позову до суду).

З урахуванням зазначених вимог, а також з урахуванням заявленого позивачем клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, судом здійснено перерахунок пені, відповідно до якого розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 11 713,82 грн. (перерахунок здійснений по кожному місяцю окремо, без наростаючого підсумку за загальний період з 13.11.2015 по 15.11.2016, з урахуванням строку позовної давності).

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище судом обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області частково.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Телесистеми України” (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 7; ідентифікаційний код 22599262) до Державного бюджету України (отримувач - УК в м. Одесі /Приморський район/22080300, р/р 31115094700008, МФО 828011, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області) 41783,96 грн. основного боргу та 11 713,82 грн. пені.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Телесистеми України” 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 7; ідентифікаційний код 22599262) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, будинок 15, к. 1106; ідентифікаційний код 20984091) судовий збір в розмірі 1151,73 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2017.

Суддя С.О. Турчин