Постанова № 65133189, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/168/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» та Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київська поліграфічна фабрика «Зоря», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати Вимогу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми «Ю» від 11.12.2015 року №57-10 та Рішення про опис майна у податкову заставу від 17.12. 2015 року №28569/10/26-54-16-02-24.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги, в яких, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач - в частині задоволених позовних вимог з ухваленням рішення про відмову в позові і в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, судом першої інстанції встановлено і не є спірним, що відповідачем 11.12. 2015 року прийнято Податкову вимогу форми «Ю» №57-10, якою повідомлено позивача про наявність у нього податкового боргу в сумі 44 778,26 грн., у тому числі: з податку на прибуток приватних підприємств - 40235,55 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 3019,00 грн.; земельного податку з юридичних осіб - 1523,71 грн.

В подальшому Рішенням ДПІ від 17.12.2015 року №28569/10/26-54-16-02-24 здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - позивача.

Вважаючи вказані Рішення про опис майна у податкову заставу та Податкову вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів існування у позивача податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 3019,00 грн.; земельного податку з юридичних осіб - 1523,71 грн., на підставі якої відповідачем прийнято оскаржувану Податкову вимогу, ним не надано, у зв'язку з чим, її частково прийнято безпідставно, а отже, вона є незаконною та підлягає скасуванню в цій частині.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не повною мірою погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідно до п.п. 87.1, 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У відповідності до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем проведено звірення розрахунків платника за період з 01.01.2015 року по 10.12.2015 року з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та земельного податку з юридичних осіб, за результатами чого складено акти від 25.12.2015 року №№88-07, 86-07, 90-07, 94-07, 96-07, 92-07, з яких вбачається, що за період з 01.01.2015 року по 10.12.2015 року податкова заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з земельного податку з юридичних осіб у позивача відсутня.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів існування у позивача податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 3019,00 грн.; земельного податку з юридичних осіб - 1523,71 грн., у зв'язку з чим податкова вимога підлягає скасуванню в цій частині.

Водночас, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача у спірний період податкової заборгованості з податку на прибуток підприємств.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року у справі №826/24711/15, яка набрала законної сили 08.07.2016 року, визнано протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» з податку на прибуток за І півріччя 2015 року разом із відповідними додатками; вважається податкову декларацію ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» з податку на прибуток за І півріччя 2015 року такою, що прийнята ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві 10 серпня 2015 року.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.

Згідно з абзацом восьмим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як зазначено позивачем, у 2014 році ним задекларовано прибуток та сплачено суми авансових внесків, проте у 2015 році через зниження обсягу виробництва та девальвацію національної валюти ним отримано збиток та подано декларацію за І півріччя 2015 року, в якій задекларовано збитки та не міститься суми податку на прибуток підприємств у розмірі 40235,55 грн. (а.с.20).

Крім того, в матеріалах справи наявна Довідка ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 07.04.2016 (а.с.67) про відсутність у позивача заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, при цьому, будь-яких доказів на підтвердження погашення позивачем податкового боргу в сумі 40235,55 грн. вже після винесення спірних Вимоги та Рішення та до 07.04.2016 року суду не надано.

Таким чином, відповідач, як суб»єкт владних повноважень, не довів суду, що оскаржувані Вимога форми «Ю» від 11.12.2015 року №57-10 та Рішення про опис майна у податкову заставу від 17.12.2015 року №28569/10/26-54-16-02-24 винесені ним правомірно у зв»язку з наявністю у позивача податкового боргу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 196,198,200,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17 грудня 2015 року №28569/10/26-54-16-02-24 та Податкову вимогу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми «Ю» від 11 грудня 2015 року №57-10.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3897 (три тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 60 (шістдесят) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Постанова в повному обсязі складена 03 березня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.