Ухвала суду № 65133144, 01.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8081/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Тищенко Н.В., за участі позивача ОСОБА_2, представника відповідача Савченка О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління) про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління) яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії щодо невиплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди; винести рішення щодо зобов'язання командира військової частини А0172 видати накази про виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірах 40%, 60% відповідно до наказу Міністра оборони України від 15.11.2010р. №595, у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012р. №825, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.09.2012р. за №1540/21852 за період проходження служби у військовій частині А0172; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 40 відсотків з 01 вересня 2013 року та 60 відсотків з 01 січня 2014 року; зобов'язати відповідача нарахувати на невиплачене грошове забезпечення індексацію і виплатити встановленим порядком.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що не нарахування та невиплата йому відповідачем щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40 % з 01 вересня 2013 року та 60 % з 01 січня 2014 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" є протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 25.06.2013р. №204 полковника ОСОБА_2 звільнено із займаної посади, зараховано на грошове забезпечення до фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, та призначено до складу групи військових спостерігачів Центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних Сил України і направлено до Придністровського регіону Республіки Молдова.

Наказом командира військової частини А2330 від 16.07.2013р. №131 з 16 липня 2013 року полковника ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, виплачено, окрім іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення з 1 по 16 липня 2013 року. Тобто, за останнім місцем служби (до вибуття за кордон) позивачу виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 20 % місячного грошового забезпечення.

З 17.07.2013р. по 28.07.2014р. полковник ОСОБА_2 проходив військову службу старшим військовим спостерігачем у складі військових спостерігачів України у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова. Як стверджує відповідач та не спростовано позивачем, розмір щомісячної винагороди в іноземній валюті позивача під час перебування його за кордоном становив 1170 доларів США.

З 29.07.2014р. позивача зараховано до списків особового складу військової частини А2330 та на всі види забезпечення (наказ командира частини від 29.07.2014р. №138), тобто позивач приступив до виконання службових обов'язків після повернення в Україну саме з 29.07.2014р.

Як зазначає позивач, повернувшись до України дізнався про ненарахування та невиплату йому відповідачем щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40 % та 60 %, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889, у зв'язку з чим звернувся до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про нарахування та виплату не отриманої щомісячної додаткової грошової винагороди у зазначених розмірах.

Відповідач листом від 01.03.2016р №305/300 повідомив позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2011р. №1284 "Питання забезпечення українських військових спостерігачів у Придністровському регіоні Республіки Молдова" позивачу за час його перебування за кордоном була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 20 % грошового забезпечення, яка була встановлена йому на за останнім місцем служби (до вибуття за кордон); підстав для перерахунку грошового забезпечення немає.

Вважаючи, що відповідач за час закордонного відрядження протиправно не виплачував йому щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 40 % з 01 вересня 2013 року та 60 % з 01 січня 2014 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 Міністром оборони України було видано наказ від 15 листопада 2010 року № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», положення якої стали застосовуватися з 01 жовтня 2010 року.

Цим актом визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.

Згідно пункту 5 Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З огляду на пункт 9 Інструкції розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до положень пункту 10 Інструкції командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою N889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена лише за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин та її розмір не є фіксованим, тому вона не включається до складу грошового забезпечення.

При ухваленні рішення апеляційний суд врахував позицію Верховного Суду України, зокрема, висловлену у постановах від 15.10.2013 (справа № 21-368а13), від 04.11.2014 (справа № 21-473а14), від 30 червня 2015 року (справа № 21-1446а15).

Позивачем не надано жодних доказів наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) щодо виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40 % з 01 вересня 2013 року та 60 % з 01 січня 2014 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для виплати позивачу у період його перебування за межами України (з 17.07.2013р. по 28.07.2014р.) цієї винагороди в зазначених розмірах 40% і 60%.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність повноваження в межах даної справи розглядати уточнені позовні вимоги щодо зобов'язання командира військової частини А0172 видати накази про виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірах 40%, 60%, оскільки командир військової частини А0172 не є відповідачем за позовом та не є стороною у справі.

Отже, всі наведені апелянтом доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 06.03.2017 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління) про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.