Ухвала суду № 65133061, 06.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєлоусов А. Є.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року справа № 236/3140/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року у справі № 236/3140/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області (далі - Управління) та зобов'язання суб'єкта владних повноважень відновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.04.2015 року з урахуванням вже здійснених раніше виплат.

Позивач на обґрунтування своїх вимог зазначила, що з 12.06.1998 працювала на посаді завідуючої Першою Макіївською державною нотаріальною конторою; з лютого 2014 року через проведення активної фази АТО на території частини Донецької області вказана нотаріальна контора була переміщена з тимчасово непідконтрольного державній владі України м. Макіївки до м. Слов'янська Донецької області. ОСОБА_3 з 03.08.2013 отримувала призначену їй пенсію за віком (довічно), з 2015 року як внутрішньо переміщена особа переїхала до с. Кримки Краснолиманського району Донецької області, перебуває на обліку в Управлінні, отримувала там пенсію з 01.02.2015.

З 01.04.2015 виплата раніше призначеної пенсії позивачеві була припинена на підставі п.12 Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII), ст. 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Вказаними правовими нормами було передбачено, що тимчасово, з 01.04.2015 по 31.12.2015, в період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про державну службу», пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не виплачуються.

Позивач вважає, що такими діями відповідача порушено її конституційні права. ОСОБА_3 02.10.2016 зверталась із заявою до Управління щодо відновлення виплати їй раніше призначеної пенсії за віком, 18.11.2016 отримала від відповідача лист про відмову у задоволенні своєї заяви. Позивач посилається на норми ст.ст. 22, 46, 64 Конституції України, наголошує, що в Україні закріплено право громадян на соціальний захист, у тому числі на отримання пенсії за віком у зв'язку із попередньою трудовою діяльністю, при прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту чи обсягу існуючих прав громадян, громадяни мають безумовне право на судовий захист своїх порушених прав. ОСОБА_3 вважає, що фактичне позбавлення її з 2015 року права на отримання раніше призначеної пенсії за віком є звуженням гарантованого їй права на соціальний захист, просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати їй раніше призначеної пенсії з 01.04.2015, рішення відповідача від 18.11.2016 щодо відмови у поновленні виплати їй раніше призначеної пенсії, просить зобов'язати суб'єкта владних повноважень відновити їй виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.04.2015 з урахуванням вже здійснених раніше виплат.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, вказав, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, оскільки в період з 01.04.2015 і до теперішнього часу ОСОБА_3 обіймає посаду в органах юстиції, є держаним службовцем, завідуючою державною нотаріальною конторою, а отже, на період такої роботи позивачу була припинена виплата раніше призначеної їй пенсії; після звільнення з роботи виплата пенсії може бути поновлена відповідно до Закону № 1058-IV, права позивача у зв'язку з цим жодним чином не порушуються. Також відповідачем додатково зазначено, що внаслідок несвоєчасного повідомлення ОСОБА_3 про її перебування на посаді державного службовця виникла переплата їй пенсії за віком, яку позивач отримувала фактично до 30.06.2015.

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року у справі № 236/3140/16-а у позові відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», підстави для нарахування та виплати їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 01.04.2015 відсутні, а відповідач, приймаючи рішення про припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_3, діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки Закон № 213-VIII не скасовано, його положення не визнано неконституційними, та до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, апелянт вважає, що позивачці повинна бути відновлена виплата пенсії за віком.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, як внутрішньо переміщена особа фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2, внесена до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (а.с.6,7). ОСОБА_3 з 03.08.2013 було призначено пенсію віком згідно зі ст. 26 Закону № 1058-IV (а.с.11). Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Красний Лиман Донецької області.

Згідно із записами в трудовій книжці позивача (а.с.8) ОСОБА_3 з 12.06.1998 і до теперішнього часу обіймає посаду завідуючої Першою Макіївською державною нотаріальною конторою, їй було присвоєно 11 ранг державного службовця в межах 6 категорії посад згідно із Законом України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) .

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII). За змістом ч. 2 ст. 1 вказаного Закону державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Отже, на сьогодні ОСОБА_3 продовжує обіймати посаду державного службовця (що підтверджено довідкою Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 02.12.2016 № 6311-8, а.с.21).

Позивач як пенсіонер перебуває на обліку в Управлінні; рішенням начальника управління призупинено виплату пенсії за віком ОСОБА_3 у зв'язку із її перебуванням на посаді державного службовця та відповідно до п. 12 Закону № 213-VIII.

ОСОБА_3 02.10.2016 зверталась із заявою до Управління щодо відновлення виплати їй раніше призначеної пенсії за віком (а.с.9). Відповідачем направлено їй повідомлення від 18.11.2016 № 81/М-01-01-08 про відсутність підстав для виплати пенсії за віком з 01.04.2015, відмовлено у задоволенні заяви позивача (а.с.12).

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що позовні вимоги щодо поновлення виплати пенсії за віком з 01.04.2015 по 15.06.2016 повинні бути залишені без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, виходячи з приписів указаної норми, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується, з одного боку, з об'єктивним моментом, тобто порушенням суб'єктивного права, а з другого боку, із суб'єктивним моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З 01 червня 2015 року виплата пенсії позивачу припинена у зв'язку із тим, що вона працювала, та продовжує на цей час працювати на посаді посаду державного службовця (що підтверджено довідкою Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 02.12.2016 № 6311-8, а.с.21), та з набранням чинності Закону №213-VIII, згідно якого ст. 47 Закону № 1058-IV викладена у новій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України", «Про прокуратуру», "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при зупиненні виплати йому відповідачем пенсії.

Позивачем позов до суду подано 16.12.2016.

Відповідно до п. 9 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

У розумінні статті 100 КАС України поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим (постанова Верховного Суду України від 06.12.2016 в справі № 21-1532а16).

З матеріалів справи вбачається, що, позивач, звернувшись до суду 16 грудня 2016 року з вимогами щодо відновлення виплати пенсії за віком з 1 квітня 2015 року, не просив поновити строк звернення до суду, не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та наявних в ній доказів, позивач отримував пенсію (періодичні платежі) щомісяця до 1 червня 2015 року, отже позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при зупиненні виплати йому відповідачем пенсії.

Разом з тим, з позовом щодо порушення його права на відновлення раніше призначеної пенсії вона звернулася тільки в грудні 2016 року, не навівши поважних причин для поновлення строку звернення до суду, а суд першої інстанції не перевірив цих обставин.

Крім того, процесуальним законодавством зобов'язано суд першої інстанції після одержання позовної заяви з'ясовувати чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (ст. 107 КАС України).

Відкриваючи провадження у справі ухвалою від 20 грудня 2016 року, суд першої інстанції не вирішив питання поновлення строку звернення до суду.

Як вже зазначалось вище, законодавець надає суду першої інстанції право у відповідності до вимог ч.2 ст. 100 КАС України залишити позовну заяву без розгляду і під час судового розгляду справи, а саме відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України встановлено, що позовна заява залишається без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Оскільки позивачем в позовній заяві ставиться питання про визнання неправомірною бездіяльність відповідача, наслідком якого є прохання про зобов'язання відновити виплату пенсії, колегія суддів зазначає, що до даних правовідносин треба застосовувати вимоги КАС України, зокрема ст.ст. 99, 100 КАС України, якими передбачені строки звернення до суду.

Частиною 3 статті 162 КАС України передбачено, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

За частиною 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, у разі якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати частково, а позовні вимоги за період з 01.04.2015 по 15.06.2016 залишити без розгляду.

Що стосується позовних вимог за період з 16.06.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 6 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-УІІІ) частину першу статті 47 Закону № 1058-IV викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Тимчасовий характер цієї норми продовжено до 31 грудня 2017 року Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Тобто, згідно чинного законодавства, позивач не має право на отримання пенсії ні в 2016 році, ні в теперішній час. Відтак, задовольнити вимоги ОСОБА_3 про поновлення їй виплати пенсії з 16.06.2016, апеляційний суд не має правових підстав.

Також слід зазначити, що такі обмеження відповідно зазначеного Закону були застосовані також до всіх інших службовців державного сектору.

Відтак, в цій частині судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 100, 184, 185, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року у справі № 236/3140/16-а - скасувати в частині вирішення позовних вимог за період з 01.04.2015 по 15.06.2016.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.04.2015 по 15.06.2016 - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року у справі № 236/3140/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов