Ухвала суду № 65132969, 06.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пантелєєв Д.Г.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року справа №266/3239/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2016 р. у справі № 266/3239/16-а (головуючий І інстанції Пантелєєв Д.Г. ) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області (далі відповідач, апелянт, УПФУ) в якому просив суд визнати незаконним рішення №1995 від 10.08.2016 року та скасувати його, зобов'язати УПФУ зробити перерахунок довічного утримання судді в відставці з 08 серпня 2016 року в зв'язку із збільшенням стажу роботи на посаді судді на п'ять років, зобов'язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду, судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2016 р. у справі № 266/3239/16-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя №1995 від 10.08.2016 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя зробити перерахунок довічного грошового утримання судді ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08 червня 2016 року у зв'язку зі збільшенням стажу роботи на посаді судді понад 20 років та становить 21 рік 9 місяців 5 днів.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя надати до Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області звіт про виконання постанови в строк до 16 січня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог - було відмовлено.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що п.11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в редакції, яка діяла до 28.03.2015 року, було визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 01.01.2011 року в зв'язку із набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року втратила чинність ст. 43 Закону України «Про статус суддів», згідно якої ОСОБА_2 було призначено довічне утримання судді в відставці та на дату звернення за перерахунком питання врегульоване ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а оскільки стаж на посаді судді в позивача становить менше 20 років - він не має права на перерахунок довічного утримання судді в відставці.

Частиною 8 ст.183-2 КАС України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя та з 23 квітня 2009 року йому призначено довічне утримання судді у відставці.(а. с. 9)

08 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ з заявою про перерахунок довічного утримання судді в відставці, надавши для цього довідку про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді від 14.07.2016 року.

Рішенням УПФУ від 10.08.2016 року №1995 було відмовлено в перерахунку довічного утримання судді в відставці на підставі того, що з 01.01.2011 року в зв'язку із набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року втратила чинність ст.43 Закону України «Про статус суддів», згідно якої ОСОБА_2 було призначено довічне утримання судді в відставці та на дату звернення за перерахунком питання врегульоване ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а оскільки стаж на посаді судді в позивача становить менше 20 років - він не має права на перерахунок довічного утримання судді в відставці (а. с. 15).

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Як було вже зазначено, 31.07.1990 року ОСОБА_2. був обраний народним суддею Кіровського районного м.Донецька. В той час діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862-XII, положення ст. 43 якого передбачали, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, у відповідності до Указів Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25 листопада 2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.

Пункт 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів зазначає,що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів.

Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних судах Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2016 року №П/800/426/14.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати календарний період проходження строкової військової служби (з 12.11.1964 р. по 24.11.1967 р.)

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для перерахунку пенсії спростовуються приведеними вище обставинами.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя №1995 від 10.08.2016 року яким ОСОБА_2 яким було відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання судді ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08 червня 2016 року у зв'язку зі збільшенням стажу роботи на посаді судді понад 20 років та становить 21 рік 9 місяців 5 днів не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішення суб'єктів владних повноважень ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2016 р. у справі № 266/3239/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2016 р. у справі № 266/3239/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови, прийнятої у скороченому провадженні, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов